Питання 47. Основні тенденції розвитку культури кінця хіх – поч. Хх ст. Оновлення методів і напрямів розвитку культури

Література: 29, ст.206 -214; 18, ст.261 -267.

Вказати на те, що кінець ХІХ початок ХХ ст.. є складним і важливим періодом в культурному житті людства. Промислово-технічний переворот, процес концентрації капіталу, зрощення промислового і банківського капіталу, національно-визвольні рухи, колоніальні війни, відновлення державності народів Європи – все це здійснило величезний вплив на розвиток культури. Духовна культура кінця ХІХ поч.. ХХ ст.. розвивалася під впливом модернізму. Це означало, що технічний і науковий прогрес не призвів до прогресу соціального, а завів суспільство в пастку бездуховності. На межі ХІХ – ХХ ст.. культуру охопила глибока духовна криза ( декаданс в перекладі з фр – занепад, кризовий стан). Визначити основні ознаки кризи:

• деформація свідомості;

• витіснення правди і істини брехнею, лицедійством, дурманом;

• відступ від християнської моралі.

Кризові явища у культурі призвели до пошуку нових засобів вираження, зокрема:

• розповсюдження натуралізму - напрям, для якого характерна пильна увага до характеру людини в його соціальному та біологічному аспектах, фактографічне відтворення повсякденного життя. Зародився у Франції. Основоположником натуралізму є Е.Золя. Основну роль у формуванні натуралізму відіграли успіхи природничих наук, які викликали довіру до наукових методів пізнання і впевненість у тому, що лише наука про природу може зберегти культуру від романтичних ілюзій. Художня концепція натуралізму полягала в тому, що людина сама по собі заслуговує на увагу в кожному конкретному прояві. Натуралісти намагалися «спіймати дійсність» у тенета мистецтва. Фаталізм, песимізм та суспільна апатія притаманні творам митців натуралізму ( Г.Флобер, брати Едмон і Жюль Гонкур, Гі де Мопассан, А. Сеар);

• символізм (від фр. – знак, символ) – це напрям, представники якого намагалися прорватися крізь «покрив» повсякденності до трансцендентної сутності буття. Світоглядні засади символістів базувалися на впевненості в існуванні поза світом реальних речей іншої надчуттєвої дійсності, наблизитися до якої можуть лише творчі люди. Символісти прагнули довести пріоритет духовного над матеріальним, дистанціюватися від офіційної культури. Вони наголошували, що немає прямих відповідей на принципово важливі питання людського буття. Світ побудований як ієрархічна система, де присутнє вічне і тимчасове, земне і небесне. Знайти вічний ідеал, схилитися перед красою світу, відчути вічність людини можна, наблизившись до таємниці світобудови. Символізм став реакцією на суспільну жорстокість, домінування сили і грошей, запропонував суспільству потяг до високого і неземного.

Визначити основні риси символізму:

• протест проти законсервованої і протиприродної моралі, що обмежує людину, притуплює її волю, почуття;

• захоплення естетикою художньої форми і неувага до змісту;

• спроби зазирнути у внутрішній світ;

Головними темами символізму були проблеми смерті, кохання, євангельської історії. Символісти шукали витончених засобів передачі почуттів, в малярстві зверталися до фантастичних уявних істот. Символіка натяків, ліричний настрій і гармонія почуттів – здобутки творів П.Верлена, А Рембо, М.Врубеля, К.Клімта, В. Борисова-Мусатова, Ж. Мореаса, Ш. Бодлера;

• імпресіонізм (від фр. – враження) – напрям у мистецтві та літературі, заснований на принципі безпосередньої фіксації митцем своїх суб’єктивних спостережень і вражень від дійсності, мінливих відчуттів і переживань. Глава імпресіонізму Клод Моне, батьківщина – Франція.

Визначити основні риси імпресіонізму:

• в художньому творі основне значення має не сам об’єкт, а авторське враження від нього;

• митець має відмовитися від пошуку ідеального образу, а фіксувати реальний момент;

• герой твору – це борець, що прагне змінити світ, а особа, що споглядає його, реагує певними почуттями, емоціями, вчинками;

- зображення глобальних часових відрізків стає неактуальним, у полі зору митця – момент контакту з дійсністю;

Мистецтво імпресіонізму вражає світлом, прозорістю, милуванням звичайними речами. Першочергового значення імпресіоністи надають унікальності моменту, неповторній миттєвості в буденних речах. Для імпресіонізму не існує другорядних речей, звичайне побутове життя було об’єктом особливого інтересу. Їхні твори вирізняє відсутність чіткої побудови композиції, асиметрія. Кризові елементи пов’язані з надмірною індивідуалізацією стильових елементів. Схильність до «естетики потворного» знайшла свій прояв у зображенні повій, п’яниць. Імпресіоністи остаточно зруйнували систему академічної картини і підготували грунт для розвитку неформальної культури ( твори О. Родена, М. Равеля, О. Ренуара, Е. Мане). В архітектурі кінця ХІХ поч.. ХХ ст. теж виникли нові напрями – еклектика, неокласицизм.

• Еклектизм (від фр.- вибирати) – це штучне безсистемне поєднання різнорідних, іноді протилежних стильових елементів. Характеризується розширенням географії архітектурних стилів. Використовується при оздоблені приватних будинків з притаманною філософією достатку, яка відбивала бажання власника виділитися. Ілюзія розкоші, декорування, застосування сурогатних матеріалів, багате оздоблення – риси еклектизму (творчість К. Тона).

Зробити висновок про те, що декаданс кінця ХІХ початку ХХ ст.. породив оригінальні літературно-мистецькі течії, які відбивали нестабільність суспільства. Митці шукали істину та високе призначення людини. Цей період започаткував глобалізацію людської історії.