Питання 48. Модерн як доба у культурі

Література: 3, ст. 48 -52; 29, ст. 213 – 216; 16, ст. 280 – 301.

Дати визначення модерну.

Модерн ( від фр. – новітній, сучасний, масовий) – це стиль, для якого характерне несприйняття недосконалої дійсності, відхід від позиції зневажливого заперечення світу до пошуку нових форм відображення дійсності. На перше місце модерністи ставили творчу інтуїцію митця, яка здатна одухотворити світ, пізнати його найприхованіші таємниці. Вони прагнули до авангардизму, до створення нових форм, які протистоять гармонійним формам класичного мистецтва.

Розкрити причини виникнення модерну:

1. загальна криза, що охопила різні сфери життя;

2. втомленість мистецтва самим собою, відрив його від реального життя;

3. демократизація суспільного життя, яка мала своїм наслідком той факт, що доступність краси для загалу стала гаслом часу;

4. конфлікт між піднесеними ідеалами та реальною прозою життя;

5. вольові зусилля митців, які, не задовольняючись засобами романтизму, намагалися віднайти нові форми відображення дійсності.

Визначити характерні риси модерну:

• заперечення традиційної культурної манери, погодження з ідеалами романтизму;

• перевага інтуїції і почуттів над раціональним;

• домінування форми над змістом;

• зосередження на внутрішньому світі людини;

• глибокий психологізм;

• відхід від сюжетної оповіді;

• синкретичність мистецтва;

• ліризм і естетизація форми і змісту;

• використання символів;

- поєднання традицій східного та західноєвропейського мистецтва;

• художній твір – не засіб суспільного прозріння і виховання, а вияв творчої свободи митця;

• відтворення сучасного світу засобами класичної культури замінюється вченням про волюнтаризм, психоаналіз, екзистенціалізм;

• трагізм образів, незвично яскраві фарби, відхід від перспективи;

• використання примітивних образів і форм первісного мистецтва нецивілізованих народів;

• тяжіння до абстракції (лат. – далеке від дійсності), тобто відсторонення художніх образів від конкретного сюжету;

• безпредметність мистецтва, що не містить в собі жодного нагадування про дійсність;

• площинність, декоративність, орнаментальність.

Модерн як художній стиль прагнув до прикрашування дійсності, яка оточувала людину. Модерн вносить мистецтво у приватне життя людини, прикрашає його, декорує побутові речі. Для модерну характерне зближення різних видів мистецтва, поєднання традицій античності, середньовіччя, класицизму, романтизму, художніх концепцій Заходу і Сходу. Був поширений у 1886 – 1914рр. і охопив всі види пластичних мистецтв. Головним критерієм краси була проголошена цілісність художнього образу. За риси елітарності, витонченості модерн називають стилем мільйонерів. В архітектурі і мистецтві для модерну характерна «вигнута лінія». Митці модерну захоплювалися національно-романтичними мотивами, використанням декоративних елементів, демонстрацією нових можливостей металу та скла в архітектурі, створенням нового інтер’єру приміщень. Поступово тема вигнутої лінії поступалася прямому куту, квадрату, колу. Модерн почався з поєднання ремесла і мистецтва. В архітектурі в добу модерну використовувалися нові конструкції, форми, матеріали. Наприклад, Ейфелева вежа демонструвала надзвичайні можливості металевих конструкцій, сприяла посиленню раціональних підходів до конструктивної основи будинків. Модерн був останнім великим художнім стилем, відмов від модерну була відмовою від ідей художності взагалі.

Зробити висновок про те, що поява модерну була спробою по-новому віднайти духовно-естетичну базу культури і тим самим позбутися кризи у культурі.