Тема 5. Культурний простір та зв'язки

Культура як система цінностей. Звичаї і традиції як стійкі системи культурного життя. Поняття ментальності. Мова в системі культури.

Особливості динаміки культури. Світ як система культур. Діалог культур. Поняття про національну та світову культури, їх єдність і взаємозалежність. Взаємодія культур і національна самобутність народів. Роль і значення національної еліти у ста­новленні нації.

Типологія і класифікація культур.

Культура стародавньої України. Перші сліди перебування людини на території України. Старокам'яна доба (палеоліт), новокам'яна доба (неоліт). Трипільська культура. Кіммерійці як продовжувачі трипільської культури. Культура скіфів, сарматів, антів. Грецька колонізація північного Причорномор'я. "Велике переселення народів" у II - IV ст. н.е.

Культура Київської Русі. Українська культура XIV - першої половини XVII ст. Козацтво як явище історії та культури. Духовне життя українського народу в другій половині XVII - XVIII ст. Доба культурного національного відродження в Україні в XIX-XX ст.

Студенти повинні:

знати особливості взаємодії і взаємозалежності націо­нальної і світової культур; етапи розвитку української націо­нальної культури від зародження до кінця XVIII ст.

Методичні рекомендації.

Із цієї теми для контрольної роботи визначено 15 питань ( з 31 по 45).

Питання 31. Культура як система цінностей. Звичаї, традиції, мова як стійкі системи культурного життя

Література: 33, ст. 40 - 43.

Пояснити, що поряд з поняттями, відносинами, правилами основну роль у культурі відіграють цінності, які складають основу моральних принципів.

Цінності – це загальноприйняті переконання щодо цілей, до яких прагне культурна людина. Кожна людина сама визначає для себе систему цінностей. Основу цінностей культурного життя людини і суспільства в цілому складають звичаї, традиції і мова.

Звичаї – це найпростіші звичні зразки поведінки людей. Виробляючи звички, народ поступово формує традиції.

Традиції – це:

• конкретні форми прояву звичаїв;

• погляди, манери поведінки;

• дії, переконання, що характеризуються стійкістю та цілеспрямованістю;

- все те, що передається у спадок майбутнім поколінням.

Традиції є загальновизнаними в суспільстві і обов'язкові для всіх. Завдяки їм формуються неповторні риси, які відрізняють один народ від іншого. Кожний народ створює свою особливу неповторну культуру. Культури різних народів відрізняються між собою мовою. Культура дається людині через мову. Лише завдяки мові людина стає людиною. Тому ще Сократ звертався до людини: "Заговори, щоб я тебе побачив".

Мова – система комунікації, що здійснюється за допомогою звуків і символів, значення яких умовні, але мають визначену структуру. Мова – явище соціальне. Мовою не можна опанувати поза соціальною взаємодією, тобто без спілкування. Мова є основним засобом передачі культури. Вивчення слів мови дозволяє людині орієнтуватися в навколишньому світі. Мова пристосована до потреб людини і включає правила, які визначають способи сполучення слів для вираження потрібного змісту. Граматикою називається система загальноприйнятих правил, на основі яких розвивається стандартна мова. Проте часто спостерігаються відхилення від граматичних правил, зв’язані з особливостями різних життєвих ситуацій. Мова потрібна людині в процесі придбання і засвоєння досвіду людей. Багато понять здаються людині «самі собою зрозумілими тільки тому, що вони вкоренилися в мові». Мова поділяє природу в частини, формує поняття про них і додає їм значення тому, що людина прийшла до угоди організувати їх саме в такий спосіб. Ця угода закодована в моделях мови і виявляється особливо виразно при порівняльному аналізі мов. Оскільки мова організовує досвід людей, забезпечує спілкування, то як і вся культура в цілому, вона виробляє загальноприйняті значення. Комунікація можлива тільки при наявності значень, що приймаються, використовуються її учасниками і зрозумілі їм.

Спілкування в повсякденному житті обумовлене впевненістю людини в тому, що вона розуміє інших людей. Мова підтримує згуртованість суспільства, допомагає людям координувати свої дії. Між людьми, що розмовляють однією мовою, майже автоматично виникають взаєморозуміння. Мова сприяє формуванню почуття єдності, ідентичності. Мова – це могутня об’єднуюча сила, але вона здатна і роз’єднувати людей. Група, що використовує дану мову, вважає всіх, хто говорить нею, своїми, а людей, що розмовляють іншою мовою – чужими.

Зробити висновок, що мова дається людині з молоком матері. Це національна ознака людини, культура людини і її найцінніший скарб. Культура може існувати тільки як сукупність різноманітних знакових систем. В знаковому просторі культури (мові) відбувається становлення та розвиток людини. Людина сприймається як носій культури залежно від того, яка мова панує в культурі.