Питання 32. Особливості динаміки культури. Світ як система культур. Діалог культур

Література: 6, ст.101 – 111; 33, ст. 53 – 57.

Вказати на те, що культурна динаміка – це соціокультурні зміни з позицій розрізнення типів культурного впливу і характеру культурних змін. Соціокультурні зміни – це зміни, які відбуваються в культурі і людині під впливом зовнішніх і внутрішніх сил. Зміни – невід’ємна властивість культури. Біосоціальною субстанцією, яка створю умови для динаміки культури, є людина. Динаміці культури завжди притаманна стійка взаємодія її компонентів – періодичність, спрямованість, поступальність. Це зумовлено системою життєзабезпечення, економічною діяльністю, соціальними інститутами, організацією, нормами діяльності, образним сприйняттям, інформаційною та управлінською активністю, рівнем суспільства. Утвердження культурних досягнень потрібне задля повноцінного функціонування народу на кожному історичному етапі. Динаміка культурних процесів зберігає народ, визначає його ідентичність поміж іншими народами. Самобутня ідентичність завжди пов’язана з культурною терпимістю до інших культур. Поняття «самобутність» тісно пов’язане з поняттям «незалежність», «суверенітет», оскільки без усвідомлення власної самобутності не можна бути незалежним. Життєве ядро культури – це той динамічний процес, через який суспільство, спираючись на внутрішні можливості, засвоює зовнішні досягнення, що відповідають його потребам. Суспільство, яке може зберегти і розвивати свою культуру і засвоїти культурні цінності інших народів, постійно розвивається.

Культурна динаміка людського суспільства проявляється як загальноосвітній процес зміни всесвітньо-історичних епох. Динаміка оцінюється як комплексне поступальне сходження людського суспільства сходинками історичного процесу. При цьому обов’язково відбувається діалог культур. Як показує історичний аналіз, «чистих культур» на землі немає і не може бути, оскільки відбуваються великі переселення народів, військові походи, міграційні процеси, коли люди групами або цілими народами переходили з одного місця на інше, освоювали нові території, змішувались з аборигенним населенням або витісняли його. Мігранти приносили свої культурні цінності, асимілювали корінне населення або асимілювалися самі. Змішування культур зумовлює синтез культурних процесів, збагачує національні культури. Наприклад, в європейській культурі завдяки арабському посередництву в західних цивілізацій активізувався інтерес до античної культури. Схід збагатив рицарське середньовіччя Європи. Візантійські канони в архітектурі визначили особливість стилів Західної Європи. В ХХ ст. до Європи прийшло мистецтво Індії, Японії. Європейські митці завдяки культурному діалогу досягли високих результатів, сформувались такі творчі особистості як П. Гоген, П. Пікассо. Взаємовплив Сходу і Заходу позначився на філософській та мистецькій школах Росії, що суттєво збагатило творчість М. Бердяєва, В. Соловйова, Ф. Достоєвського, О. Скрябіна. Але активний культурний діалог може мати і негативні наслідки. В світоглядну систему інколи приходять люди, які налаштовані проти традиційних культур. Виникають новітні нетрадиційні культи: спіритизм, містицизм, окультизм. Поступальний розвиток і розвиток на рівні конфлікту прискорює культурну динаміку, що активізує зміни як всередині самої культури, так і у зв’язках з іншими культурами, формує самобутність національної культури. Сьогодні світова наукова думка нагромадила великий обсяг знань, ідей, концепцій, що обґрунтовують динаміку культури, виводять закономірності еволюційних змін історичного розвитку, показують спільність і відмінність культур на рівні інформаційного аналізу в мистецько-творчій та управлінській діяльності.

Зробити висновок про те, що динаміка культури – це закономірний творчий процес, обов’язковим елементом якого є діалог культур. Кожен народ в цьому процесі робить свій внесок у загальнокультурний розвиток народів Землі.