Питання 18. Культура Стародавньої Індії

Література: 16, ст. 35 – 36; 14, ст. 52 – 57.

Показати значення місця розташування Індії для формування цивілізації – великий шовковий шлях, завдяки чому Індія увібрала в себе здобутки культур інших народів. Розкрити особливості культури Стародавньої Індії:

• замкнутий, однорідний, самобутній характер;

• розвиток в долині р. Інд міської культури з високим рівнем будівельної техніки і управління комунальним господарством;

• зв'язок художньої культури з традиційними релігійними та філософськими системами;

• релігійна архітектура представлена печерними комплексами;

Охарактеризувати основні досягнення культури Стародавньої Індії:

• Індія – батьківщина бавовни;

• розвиток прядіння та ткацтва;

• станова-кастова система (брахмани, воїни, простолюдини, слуги. Залежно від суспільного стану розроблена система регламентації життя та поведінки людини;

• суспільно-політичне життя засноване на етичних принципах буддизму;

• оригінальність численних напрямків філософської думки (брахманізм, джайнізм, індуїзм, буддизм);

• ідеї, характерні для релігійних вірувань, надихали індійців на творчість в архітектурі, скульптурі, живописі (статуї Будди, Брахми, Вішну, Шиви);

• фрески печерних храмів вражають витонченістю зображень, винятковою майстерністю, досконалістю архітектурних та скульптурних форм.

Зробити висновок про те, що унікальна індійська стала прототипом пізніших культур.

Питання 19 Антична культура, її характерні особливості

Література: 16, ст. 39 - 41; 18, ст. 108 - 112; 26, ст.123 - 124.

Античність разом з цивілізаціями Стародавнього Сходу є складовою частиною культури стародавнього світу. Термін «античний» введено італійськими вченими доби Відродження для означення давньої греко-римської культури з ХІІ ст.до н.е. до Y ст.. н.е. Грецький період античної культури тривав до падіння міста Корінф у 146 р. до н.е., римський – до 475р. н.е. Історія античної культури – це період формування, розвитку, розпаду та загибелі стародавніх суспільств, які існували в умовах рабовласницького ладу в період з ІІІ тис. до н.е. до середини Y ст. н.е.

Вказати на те, що антична доба була періодом якісних змін в історії людства, коли виникли нові форми суспільного і культурного життя:

• створені держави-поліси з розвиненою формою демократичних засад громадської спільності;

• відбувся перехід до приватної власності;

• змінився спосіб життя людини – вона стала вільною, політично активною.

. В початковий період свого розвитку антична культура запозичила багато ідей від культур Стародавнього Сходу. Водночас вона стала глибоко оригінальним явищем, культурою гуманістичною за своїм змістом, інтерактивною, раціоналістичною, антропоцентричною, позбавленою східної традиційності. Антична культура здійснила прорив від міфу до логосу, від словесно-художньої творчості до поезії, риторики та витонченого мистецтва Антична культура базується на принципах науковості. Культ краси, пропорції, гармонії ставали символами не лише мистецтва, а й методом виховання нової особистості. Погляд на людину як на унікальне явище природи, повага до особистості вільного громадянина поліса зумовили таку рису культури як антропоморфізм – перенесення властивих людині рис на природу і навіть на богів, яких греки уявляли собі у вигляді людей – безсмертних, прекрасних, молодих. Ідея гармонійного розвитку людини, єдність фізичної і духовної краси перебувала в центрі античної філософії. Показати вплив культурної спадщини античного світу на розвиток європейської культури. Античність є історичним фундаментом сучасної Європи, спільним минулим всіх європейських народів. Людина, не знайома з витворами античного мистецтва, прожила життя, не знаючи краси (Гегель). Античність по праву вважається вогнищем духовності в світовій культурі. В сучасне життя органічно вплелися численні наукові поняття, назви, імена, вирази. Наприклад, з грецького лексикону в українській мові вживаються вирази: панічний жах, яблуко розбрату, річ достатку, олімпійський спокій, ахіллесова п’ята, троянський кінь. З Греції походять такі слова як академія, ліцей, школа, партія, демократія, політика, республіка. Античність дала людству таких вічних супутників його культури як Сократ, Платон, Піфагор, Аристотель, Есхіл, Софокл, Арістофан, Геродот, Фідій, Демокріт та ін.. Безкорислива любов до істини, тяжіння до мудрості в добу античності є основною передумовою фундаментальних відкриттів і творчих досягнень взагалі. Перехід від емпіричних уявлень до понятійно-доказових знань знаменував відкриття науки як нового виду інтелектуальної активності Оригінальним продуктом національної культури античної доби є діалектика – «змагання в мові». Фундаментом тези про те, що в суперечці народжується істина була висока оцінка свободи як найвищого дару і впевненість у тому, що вільна людина може сама домогтися щастя власними зусиллями. Зовнішнім виразом свободи в добу античності стала демократія. Демократична парадигма і сьогодні вселяє надію в людські можливості. Зробити висновок про те, що греки, які дали світові великих вчених, митців, поетів, не мали переваг в історичній долі. Навпаки, римляни, які були строгими реалістами, прагматиками і менш обдарованими інтелектуально, підкорили світ, довівши своєрідну перевагу здорового глузду, орієнтованого на практику. Але це було перевагою у зовнішньому суспільно-політичному житті, а не у внутрішньому, тобто не в культурній галузі.