Питання 43. Матеріальна культура доби козаччини

Література: 19, ст. 92 - 119.

Вказати на те, що козаки як особисто вільні, незалежні від офіційних властей люди, були дрібними власниками і виробниками. У родючих південних степах вони активно розвивали господарську діяльність і створювали зразки матеріальної культури. Столицею козацької вольниці була Січ – своєрідне місто-фортеця. На січі вартували козаки, які в разі небезпеки піднімали весь козацький гарнізон. Всередині стояли курені, зроблені з лози, чи з дерев’яних колод, вкриті очеретом або шкурами тварин. Обов’язковими на січі були канцелярія, склад, ремісничі майстерні, торговельні лавки. В центрі були церква і майдан, де відбувалися козацькі ради та інші громадські заходи. На майдані стояли військові литаври (ударний інструмент), які служили для скликання на раду, і ганебний стовп, де карали винних. В передмісті січі жили ремісники, торговці.

Охарактеризувати січове та індивідуальне господарство козаків. В січовому секторі переважали ті форми матеріальної діяльності, які потребували спільних зусиль, артільної роботи. Ядром соціальної організації був курінь, що мав своє майно і доходи. Індивідуально –трудовою діяльністю козаки займалися в паланках – адміністративно-територіальних округах, де заводили власний хутір (зимівник). Якщо курінь був одночасно адміністративно-бойовим і побутово-господарським підрозділом, то зимівник – лише господарським поселенням.

Охарактеризувати основні досягнення матеріальної культури козаків:

• власні збройні сили (піхота, кіннота, артилерія, флот). Військо поділялося на курені – завжди готовий до дій бойовий підрозділ. Основною зброєю у козаків були: гармати, рушниці, пістолети, списи, шаблі, стріли, сагайдаки, ножі, кинджали;

• розвиток землеробства та скотарства. Цьому сприяли глибокі чорноземи, просторі пасовища, багаті луки, численні заводнені балки. Офіційною формою землеробського господарювання були зимівники (хутори), де козаки тримали худобу, коней, овець, мали пасіки, садили сади, обробляли городи, робили засіки сіна, добували сіль, засівали поля хлібом, полювали на звіра, ловили рибу. В зимівнику були хати для людей і різні господарські будівлі. Хати будували з рубленого дерева, плели з хмизу та обмазували глиною, оточували тином або частоколом. На подвір’ї були хліви, клуні, стайні, льохи, омшаники – зимові приміщення для бджіл;

- розиток козацьких промислів та ремесел. Основними промислами були:

добування солі (чумакування); мисливство, бджільництво. Найрозвинутіший промисел – рибальство, яке давало козакам не лише найуживаніший харчовий продукт, але й було джерелом багатства для всього війська: з рибальства козаки і одягалися, і взувалися, і зброю здобували. Для рибальських промислів влаштовувались особливі заводи, які утримували компаньйони, корті наймали до себе тафу (артіль) з 15 – 20чол. Існували великі рибні промисли – сапети, де обробляли рибу – сушили, солили, добували ікру, виварювали жир, виготовляли клей. Популярним промислом було бджільництво. З меду готували медовуху, з воску – свічки. «Бджола – божа мушка, а пасічник – угодний богу чоловік», - говорили козаки.

Серед ремісників найбільш популярними були теслярі (будували житло і човни), стельмахи (виготовляли вироби з дерева), ковалі ( виготовляли вироби з металу), зброярі (виготовляли зброю), кожум’яки (шили кожухи),бондарі (виготовляли бочки для пива), шевці, кравці (шили одяг) та ін..

- розвиток торгівлі: сприяло вигідне розташування січі та природні шляхи сполучення. Прилягаючи до Азовського та Чорного морів, розміщуючись на роздоріжжі між Україною, Литвою, Польщею, Російською державою, Кримом, Туреччиною, Запоріжжя було краєм, через який проходили головні шляхи, що пов’язували ці країни між собою. В межах Січі були водні і сухопутні шляхи сполучення. По воді пересувалися за допомогою човнів, чайок, галер, по суші – за допомогою чумацьких возів та палубців - возів, зверху вкритих від негоди. Предметами торгівлі були зброя, опанчі, сідла, стремена, вудила, свинець, олово, посуд, коси, гвіздки, сіль, горіхи, мед, вівці, коні, риба, полотно, одяг, ювелірні вироби, шкіра, папір, сало, живиця, ізюм, пшоно, люльки, хміль, цукор, перець, тютюн, горілка, вино, ліки, тощо.

- розвиток фінансів: фінансові ресурси складалися з військової здобичі, грошового і хлібного жалування, податків, оренди, регалій, прибутків від промислів і торгівлі. Фінансами розпоряджався шафар – січовий скарбник. Власного банку та грошової системи козаки не мали;

- побут: козаки готували страви за своїми рецептами. Основними групами козацьких страв були:

- закуски і страви з овочів;

- закуски і холодні страви з м’яса;

- перші страви;

- другі страви;

- галушки;

- солодкі страви;

- напої.

Першими стравами були 22 рецепти борщів, 5 капусняків, 13 видів юшок, 30 типів галушок, різноманітні затірки. Борщі варили по-своєму в кожному козацькому полку. Борщі були з лящами, з карасями, з квашеними яблуками, з грибами, з чорносливом. Серед других страв козаки варили куліш, страви з картоплі, капусти, баклажанів, перцю, з спаржі, гарбузів, бобів, грибів, свіжої кукурудзи. На десерт козаки готували такі витвори української кулінарії як узвар, киселі, киселиці, черешняк, драглі. Іжу насипали в дерев’яний посуд, який виготовляли самі.

Навести приклади рецептів козацьких страв.

Козаки самі шили одяг. Основними елементами одягу були сорочки, шаровари, жупани, кожухи, шуби, шапки.

Зробити висновок про те, що козаки розвивали передові капіталістичні відносини, які ґрунтувалися на вільнонайманій праці, тоді як на Московщині панувало кріпацтво. Обидві форми власності – колективна та приватна – співіснували мирно, свідченням чого є специфічні види матеріальної діяльності козаків та її результати.