Питання 27. Формування та світоглядні засади культури доби Відродження

Література: 16, ст. 96 - 108, 18, ст. 183 - 196.

Охарактеризувати епоху Відродження (кінець ХІІІ ст. – ХYІІ ст.) як одну з найцікавіших в історії людства. Відродження – це особиста свобода, досконалість у мистецтві, краса в житті, гармонія фізичних і духовних якостей людини. Це золотий вік не тільки європейської, а й світової культури. Під Ренесансом (від фр. – відродження) розуміють перехідну епоху в розвитку європейської культури від середньовіччя до нового часу. Отже, в культурі Відродження присутні елементи як середньовічної так і новочасної культури. Не дивлячись на те, що термін «Відродження» виник в Італії, Ренесанс є загальноєвропейським надбанням, що пояснюється поширенням по всій Європі нового гуманістичного світосприйняття і зростанням самоусвідомлення особистості. Світогляд доби Відродження був пройнятий вірою в гармонію світу, в силу і волю людини - творця, в те, що людина – міра всіх речей. Ідейне забарвлення ренесансній культурі надавав гуманізм. Це нове світосприйняття, усвідомлення всієї повноти величі людини, її здатності осягнути багатство і різноманітність природи. Гуманізм - це вищий культурний і моральний розвиток людських здібностей. Від вивчення наук про божественне гуманісти звернулися до дослідження людської сфери. Ренесансний гуманізм заявив про велич і високе призначення людини в світі, про право на свободу, всебічний розвиток і виявлення творчих можливостей Людська гідність визначається не аскетичним умертвінням плоті, не багатством чи походженням, а гуманістичною «вченістю». Ідеологічною основою гуманізму стала концепція абсолютної свободи особистості, котрій дана можливість володіти всім, що вона бажає.

Охарактеризувати економічні, суспільно-політичні, історичні та культурні фактори, які зумовили появу нового типу культури:

1. Економічні:

• формування товарно-грошових відносин;

• використання вільнонайманої праці;

• створення перших банків, лихварських контор, які обслуговують виробництво;

• карбування золотих монет в Італії, що стали міжнародною валютою;

• перетворення Генуї в найсильнішу в світі морську державу;

• велетенський приплив капіталу в італійські міста-держави;

2. Суспільно-політичні:

- швидке зростання нових соціальних прошарків майбутніх буржуа (торгівці, банкіри, лихварі, багаті ремісники, юристи);

- збільшення кількості вільних міських жителів;

- створення міст-комун, в яких зростає роль органів демократичного самоврядування, політичних партій, ремісничих цехів і торговельних гільдій;

- прихід до влади підприємливих, вільних, творчих людей, які відкидали старі догмати про будову Всесвіту і прагнули до наукового пояснення явищ природи;

- винайдення друкарського верстата, що дало можливість збільшити в рази кількість друкованих видань і прискорити поширення наукових знань;

- наукові відкриття, які сприяли руйнуванню усталеної моделі Всесвіту;

- прагнення творчої людської особистості до високої культури і духовності;

Розкрити особливості культури Ренесансу:

• розвиток гуманізму – найвище досягнення загальнолюдської культури;

• на зміну теоцентричній картині світу утверджується його антропоцентрична модель, тобто прагнення розмежувати світське і релігійне життя, звільнити людську думку від богословського догматизму, відкривати і пізнавати світ;

• аристократизм: ренесансна культура – це культура буржуазної аристократії, інтелігенції, творчої еліти;

• особистісний характер культури. Виникає поняття авторства;

• всебічна пройнятість культури мистецтвом, яке найяскравіше віддзеркалює образ і душу ренесансної культури;

• суперечливий характер культури: антиклерикальна спрямованість творів поєднується з глибокою вірою, містикою, раціоналізм – з схоластикою. Головними причинами суперечливості є застиглість форм громадських суспільних відносин, нерозвиненість демократичних інститутів, інерція суспільної свідомості, сила релігійних догматів і традицій. Ці причини і зумовили кризу ренесансної культури.

Зробити висновок про те, що саме в добу Відродження людина стала великим дивом. Бог створив її для того, щоб вона ставала творцем своєї форми, щоб вона могла згідно з своїм вибором і волею відродитися у створінні божественному.