- •Культурологія
- •Пояснювальна записка
- •Пам’ятка для студента
- •Порядок виконання роботи
- •Тематичний план
- •Варіанти контрольної роботи
- •Питання з культурології, визначені програмою для контрольної роботи студентів заочного відділення
- •Зміст курсу
- •Тема 1. Діяльнісний підхід у культурології
- •Студенти повинні:
- •Методичні рекомендації
- •Питання 2. Культура як система цінностей, її структура, функції, характерні ознаки
- •Питання 3. Методологічні підходи до вивчення поняття «культура»
- •Питання 4. Визначення поняття культури через особливості людської діяльності
- •Питання 5. Види людської діяльності: практична, теоретична, духовна
- •Тема 2. Культура та природа
- •Студенти повинні:
- •Методичні рекомендації
- •Тема 3. Культура та цивілізація
- •Студенти повинні:
- •Методичні рекомендації:
- •Питання 14. Досягнення культури Месопотамії
- •Питання 15. Культура Стародавнього Єгипту
- •Питання 16. Культура і цивілізація Стародавнього Китаю
- •1. Матеріальна культура
- •2. Духовна культура:
- •Питання 17. Культура Японії: єдність з природою, особливості релігії та естетики
- •Питання 18. Культура Стародавньої Індії
- •Питання 19 Антична культура, її характерні особливості
- •Питання 20. Культура Стародавньої Греції
- •Питання 21. Культура епохи еллінізму
- •Питання 22. Культура Стародавнього Риму
- •Тема 4. Еволюція культури
- •Студенти повинні:
- •Питання 23. Історія людства, як історія культури. Проблеми культури доби Середньовіччя
- •Питання 24. Античні традиції в культурі Візантії
- •Питання 25. Середньовічна культура Західної Європи
- •Питання 26. Особливості менталітету середньовічної людини
- •Питання 27. Формування та світоглядні засади культури доби Відродження
- •Питання 28. Прояви ренесансного титанізму в літературі, архітектурі, образотворчому мистецтві
- •Питання 29. Передумови становлення і розвитку протестантської культури
- •Питання 30. Європейська культура доби Просвітництва
- •Тема 5. Культурний простір та зв'язки
- •Студенти повинні:
- •Питання 31. Культура як система цінностей. Звичаї, традиції, мова як стійкі системи культурного життя
- •Питання 32. Особливості динаміки культури. Світ як система культур. Діалог культур
- •Питання 33. Взаємодія культур і національна самобутність народів
- •Питання 34. Культура стародавньої України. Перші сліди перебування людини на території України
- •Питання 35. Трипільська культура як одна з ранніх землеробських культур
- •Питання 36. Культура України раннього залізного віку (кіммерійці, скіфи, сармати)
- •Питання 38. Культура слов’янського населення України
- •Питання 39. Культура Київської Русі
- •Питання 40. Соціально-економічні умови розвитку культури Галицько-Волинської Русі та її характерні риси
- •Питання 41. Культурні традиції українського Ренесансу ( хy – перша половина хyіі ст.)
- •Питання 42. Козацтво як явище історії та культури
- •Питання 43. Матеріальна культура доби козаччини
- •Питання 44. Нові процеси в духовному житті козаків: реформування церкви, освіти, розвиток літератури, архітектури та мистецтва
- •Питання 45. Доба культурного національного відродження в Україні в хіх - поч. Хх ст.
- •Тема 6. Компаративний аналіз культур
- •Студенти повинні:
- •Методичні рекомендації
- •Питання 46. Компаративний аналіз як порівняльно-історичний метод
- •Питання 47. Основні тенденції розвитку культури кінця хіх – поч. Хх ст. Оновлення методів і напрямів розвитку культури
- •Питання 48. Модерн як доба у культурі
- •Питання 49. Характеристика основних течій і напрямів модернізму
- •Питання 50. Елементи модернізму в українській культурі кінця хіх - першої половини хх ст.
- •Питання 51. Виникненя і розвиток нових видів мистецтва - кіно і телебачення. Кінематограф постмодернізму
- •Питання 52. Характерні особливості розвитку світової культури другої половини хх ст.
- •Питання 53. Українське національне культуротворення на шляху від подолання тоталітаризму до незалежності (друга половина XX ст.)
- •Тема 7. Контекстуалізація
- •Студенти повинні:
- •Методичні рекомендації
- •Питання 54. Формування і розповсюдження масової культури
- •Питання 55. Субкультура як специфічний культурний феномен
- •Види та характерні особливості молодіжних субкультур
- •Питання 56. Контркультура та її прояви в суспільстві
- •Питання 57. Антикультура, її вплив на свідомість людини
- •Питання 58. Проблема існування людини у світі і світу людей у хх столітті. Сучасна криза особистості
- •Тема 8. Ідея прогресу
- •Методичні рекомендації
- •Питання 59. Ідея прогресу в історії культури. Мета і критерії прогресу
- •Питання 60. Катастрофічний стан екології. Ілюзія прогресу
- •Тема 9. Етнічні культури в умовах глобалізації
- •Студенти повинні:
- •Методичні рекомендаці
- •Питання 61. Етнос як унікальне і соціально-культурологічне явище. Пріоритети етнонаціональної політики України
- •Питання 62. Глобалізм і культура: проблеми протистояння. Глобалізація як засіб розв’язання негативних наслідків епохи модерну
- •Питання 63. Глобальні проблеми сучасності. Небезпека і можливі шляхи вирішення глобальних проблем
- •Проблема війни і миру
- •Екологічна проблема
- •Основними шляхами вирішення проблеми є:
- •Паливно-енергетична та сировинна проблема
- •Шляхи розв’язання проблеми:
- •Продовольча проблема
- •Шляхи розв’язання проблеми:
- •Демографічна проблема
- •Шляхи розв’язання проблеми:
- •Список рекомендованої літератури
Питання 51. Виникненя і розвиток нових видів мистецтва - кіно і телебачення. Кінематограф постмодернізму
Література: 3, ст.101 – 106; ст.224 -240; 29; ст. 258 -263;
Вказати на те, що поява кіно знаменувала народження нового виду мистецтв як могутнього засобу масової художньої комунікації. Кіно – це відтвореня на екрані за допомогою техніки реальної дійсності або уявних подій в художньому чи художньо-документальному образах. Кінофільм – це сукупність фотографічних зображень, послідовно розташованих на плівці, об’єднаних спільним сюжетом і призначених для показу на екрані. Кінематографія (від гр. – рух + пишу) – це галузь культури, що здійснює виробництво, тиражування і показ фільмів. Кіно – це один з найпростіших видів мистецтва, наймолодше в світі мистецтво. Кіно вперше виникло в 1895р. у Франції. Винахідниками кіно вважаються брати Люм’єри, які першими показали «фотографії, що рухаються». В кіно історично склалося три жанри:
ігрове кіно – це художні фільми;
неігрове кіно – це хронікально-документальні та науково-популярні фільми;
анімаційне кіно – це мультиплікаційні фільми.
Рокрити суть ігрового кіно як найпопулярнішого жанру кіно серед глядачів. В художніх фільмах образ створюється на основі сценарію. Відтворення фактів з життя людей на плівці створює ілюзію реальності того, що відбувається на екрані. Свої сюжети ігрове кіно бере з життя. Це синтетичне мистецтво, тому що при створенні фільму обов’язково використовується література (сценарій), музика, пісні та образотворче мистецтво.За допомогою кінематографа можна передати реальну послідовність руху в замкнутому просторі екрана. Але у кіно дуже важко розме6жувати реальність і вигадку. Ілюзія в кіно виглядає як справжня реальність.
Кіно бере свій початок з німих стрічок, показ яких супроводжувався музикою (пантоміма, знята на плівку). Першою зіркою екрана у німому кіно став М. Ліндер. Генієм німого кіно вважається Ч.Чаплін. Спочатку кінематограф перебував під впливом психоаналізу. Фільми відображали психологічні настрої колективної душі людства (німецьке кіно вперше з чисто розважального заходу перетворилося на мистецтво (режисер Л.Райнінгер «Пригоди принца Ахмеда). Перший звуковий фільм «Співак джазу» вийшов на екрани у 1927р. в США. В повоєнні рок провідною західноєвропейською кінематографічною країною була Італія. Італійські неореалісти Ч.Дзаватінні, Л. Вісконті обстоювали ідеї соціальної справедливості, збереження гідності простої людини («Машиніст», «Рим – відкрите місто», «Викрадачі велосипедів»). В 60 –х роках в європейському кіно виникла «французька нова хвиля». Зокрема, фільм Ж.Кокто «Орфей» був втіленням модернізму – поєднував жанри поетичного кіно, психологічної драми, філософського кінороману, трилеру, пригодницького містичного фільму. Молоді кінематографісти – Ф.Трюффо, К.Шаброль, Л.Маль, Ж.Годар започаткували «нову хвилю» в кінематографії. Іхні фільми попереджали людство про мракобісся політиків, які заради своїх цілей можуть привести цивілізацію і культуру до загибелі (фільми Ж.Годара «На останньому подиху», «Безумний П’єр», «Пристрасть», «Ім’я Кармен»). В 60 – 70-х роках понад 80% європейського кіноринку було захоплено американським кінематографом. У США лише кінематограф став мистецтвом з самостійними місцевими традиціями. З дня заснування голлівудського кіно Голлівуд називають «фабрикою снів». Світові відомі фільми таких режисерів США як Ф.Коппола, С.Крамер, О. Спідберг, ОюСтоун, братів Д. і Е. Коенів (фільм останніх «Просто кров» став маніфестом незалежного кіно ХХст.). В добу постмодернізму в кінематографії виникли кілька нових напрямів – вестерни, фільм про Джеймса Бонда. В детективному жанрі, зосередженому на агентурній діяльності, були знайдені адекватні літературні форми, а Бонд став позитивним ідеалом (агент 007 з правом на вбивство – всеперемагаючий супермен). Фільми «Термінатор», «Людина, що біжить» - фантастичні бойовик про гладіаторів майбутнього. Провідними акторами є А. Шварценегер (губернатор штату Каліфорнія), С.Сталлоне, Ж-К.Ван Дамм. Основними напрямками сучасного кінематографа є фільми про катастрофи, триллери, фільми жахів, космічні фільми («Пекло під небом», «Кінг-Конг», «Зоряні війни», «Титанік»). Виконавець головної ролі у «Титаніку» Леонардо ді Капріо встановив рекорд касових зборів, отримав в різних номінаціях 12 «Оскарів» («Оскар» - найвища нагорода Американської академії кіномистецтва). Сьогодні кінематографію заполонили еротичні фільми, бойовики, які часто переводять зображення інтимних відносин у грубу порнографію, що не має ніякого відношеня до мистецтва. Велике місце на світовому екрані займають фільми про злочини, мафію, гангстерські фільми, що часто смакують насилля і жорстокість. Жорстокість у творах сучасного кінематографа постає як норма життя, а у сприйнятті морально нерозвинутого глядача – і як приклад для наслідування. Цим сучасна кінематографія стає небезпечною для суспільства.
Розкрити етапи розвитку української кінематографії, вказати на те, що вона бере початок з хронікально-документальних фільмів. Основний акцент робився на екранізації популярних театральних вистав. Події державного та суспільного житя були головною тематикою радянських кінострічок. Засновником українського документального кіно був Дзиґа Вертов (Д.А. Кауфман). Кінематограф України утвердив себе як справжнє мистецтво тільки в 1927р., коли на екрани вийшли фільми «Звенигора» О.Довженка, «Два дні» Г.Стабового. Було створено Всеукраїнське фото кіноуправління, Одеську та Київську кінофабрики. Світового визнання українське кіномистецтво досягло з виходом на екрани картини О.Довженк «Земля».
Розкрити роль і місце О.Довженка в світовому кіномистецтві. О.Довженко (1894 -1956рр) є фундатором українського кіно .Але командно-адміністративна система вимагала від Довженка виконання ідеологічних настанов. У фільмі «Щорс» вперше в творчості Довженка звучить мотив трагічної самотності. Щорс стає на п’єдестал тоталітарної міфології.
Починаючи з 60 –х років, в Україні сформувалися такі жанри кіно, як:
поетичне кіно (С.Параджанов «Тіні забутих предків», Ю.Ільєнко «Білий птах з чорною ознакою», Л.Осика «Кам’яний хрест», К.Муратова «Короткі зустрічі», «Довгі проводи») – це кіно, яке знаменує поворот до національних витоків. Символом поетичного кіно є І.Миколайчук (зіграв головні ролі у фільмах «Тіні забутих предків», «Вечір на Івана Купала», «Криниця для спраглих», «Пропала грамота», «Захар Беркут». Як режисер –постановник здійснив зйомки фільмів «Вавилон – ХХ», «Така тепла, така пізня осінь»).Основна увага у поетичних фільмах прикута до проблем людини, її права на особисте життя, унікальність долі та індивідуальної свободи.
міська проза - це фільми, тематика яких пов’язана з осмисленням проблем некомунікабельності людини, непорозуміння, невдоволення, самостійності. На відміну від поетичного кіно, картини міської прози зосереджували увагу на аналізі морально-психологічного стану пересічної людини, що мешкає в місті («Короткі зустрічі» Кіри Муратової, «Самотня жінка бажає познайомитися» В.Криштофовича);
біографічні фільми («Т.Шевченко» І. Савченко, «Іду до тебе» М.Мащенка);
психологічна драма («Весна на Зарічній вулиці» М.Худієва, «Воєнно-польовий роман» П.Тодоровського»);
детективно-пригодницькі фільми («Місце зустрічі змінити не можна» С.Говорухіна);
кінокомедія («За двома зайцями» М. Старицького, «Королева бензоколонки» О.Мішуріна, «Принцеса на бобах» П.Новака);
історичні фільми («Олекса Довбуш» В.Іванова, «Коліївщина» І.Кавалерідзе, «Данило – князь Галицький» Я. Лупія, «Ярослав Мудрий» Г.Кохана, «Голод -33» Л.Янчука);
анімаційні фільми (« Пригоди капітана Врунгеля» - режисер Д.Черкаський, художник Р.Сахалтуєв, композитор В.Бистряков).
Вказати на роль телебачення у житті людини. Різноманітність програм, зручність користування, постійне технічне вдосконалення, можливість повторного перегляду передач забезпечили телебаченню найбільші можливості впливу на суспільство засобами мистецтва. Разом з телебаченням у квартири мільйонів людей входить культура. Телепередачі розширюють уявлення людей про світ. Детективні, пригодницькі, сімейні телесеріали з великою кількістю дійових осіб становлять характерну рису сучасного телепростору. Бойовики, мультиплікації, концерти, змагання, музичні шоу, паради зірок використовують масову потребу в розвагах і є основою телепрограм. Але це не завжди високопробна продукція.
Зробити висновок про те, що кіно і телебачення мають широкі можливості впливу на суспільство як у творенні добра, так і в принесені зла. Сьогодні це найважливіші художні засоби інформації. Українська кінематографія в особі О.Довженка, К.Муратової, М.Старицького, Ю.Ільєнка, І.Миколайчука, Б.Ступки, Р.Балаяна та інших є зразком в світовій кінематографії. Але на жаль сьогодні в Україні через брак коштів майже припинено підготовку кадрів молодих кінематографів, і виробництво українських фільмів дедалі більше згортається. Кіноринок України заполонила іноземна кінопродукція.