Дозріли калинові гронця,

Над ними ясніє блакить.

До сонця,

До сонця,

До сонця

Як спів, наша мрія летить.

Відколи, скажіть нам, відколи

Цей вересень з нами рідня?

До школи,

До школи,

До школи

Ведуть нас дороги щодня.

Микола Сингаївський

Пісенька юних читачів

В кожнім домі, в кожній хаті –

У містах і на селі, -

Хто навчився вже читати,

Має книжку на столі.

Дружба з книгою – це свято,

Не було б його у нас,

Ми не знали б так багато

Про новий і давній час.

Все ми в книзі знайдемо.

Кращої не знаємо,

Доброї і вірної

Подруги малят!

Книгу зрозумілую,

Чесну, добру, сміливу

І дівчатка, й хлопчики –

Хочуть всі читать!

І найменша дитина,

Що не вміє ще читать,

Ледь колисочку покине –

Просить книжку показать.

В день народження до друга

Доведеться тобі йти,

Гайдара прекрасну книгу

Принеси в дарунок ти!

Все ми в книзі знайдемо.

Кращої не знаємо,

Доброї і вірної

Подруги малят!

Книгу зрозумілую,

Чесну, добру, сміливу

І дівчатка, й хлопчики –

Хочуть всі читать!

Книги дружать з дітворою,

Полюби їх у житті –

І улюблені герої

Будуть друзями в путі.

Сторінки книжок завітних

Всіх нас доброму навчать –

Працювати і учитись,

І Вітчизну шанувать!

Сергій Михалков

Пісні про книгу

Пісенька Незнайка

Муз. Л. Дубравіна, сл. В. Суслова, укр. текст Т. Шерстюк

Хто придумав, що Незнайко

Не читає зовсім книг?

Це неправда, так і знайте:

Жить не можу я без них!

Я читаю без зупинки

П’єси, вірші та казки.

Від картинки до картинки,

Ну, а потім – навпаки.

Я про дідуся Мазая

Пам’ятаю назубок:

Він, заходячи в трамваї,

Забував купить квиток!

Д’Артаньян ганяв ворону,

Колобок спав у норі,

І збирали шампіньйони

Тридцять три богатирі!

Бармалей спіймав дельфіна,

Чорномор замерз в снігу,

А кирпатий Буратіно

Покохав Бабу Ягу!

Я читаю без зупинки

П’єси, вірші та казки,

Від картинки до картинки,

Ну, а потім – навпаки.

Пісенька про книжку

Хто з книгою щиро дружить,

Тому вона вірно служить

І в житті допомагає,

Уму-розуму навчає.

Приспів:

Я ж тебе, я ж тебе обгортаю,

Я ж тебе, я ж тебе доглядаю,

Ти для мене – вірний друг,

Бо відкрила світ навкруг.

Казка вкрила мої очі,

Щоб я спав гарно щоночі.

Підросту я, неодмінно

В школі матиму “відмінно”.

Приспів.

Я люблю казки чарівні,

Де є гномики й царівни,

Я закинула ляльки,

Бо читаю вже казки.

Приспів.

Пісня про книжку

(на мотив української народної пісні “Ой, під гаєм, гаєм…”)

Ти, кохана книжко,

Учиш нас, навчаєш,

Про усякі дивні дива

Нам оповідаєш!

Любо вчиш нас, книжко,

Як у світі жити,

Батька, неньку шанувати

Рідний край любити.

Тож гукнімо, діти:

Нашій книжці – слава!..

В ній наука і розвага,

Втіха і забава!

Ю.Ш.

Оповідання про книгу

Похвала книгам

Любив Ярослав книги, читав їх часто і вдень, і вночі, і зібрав скорописців багато, і перекладали вони з грецького на слов’янське письмо. Написали книг вони велику силу, ними повчаються віруючі люди і тішаться плодами глибокої мудрості. Начебто один хтось зорав землю, а другий посіяв, а інші жнуть і споживають багату поживу, –так і тут: батько всього цього Володимир, він землю зорав і розпушив її, тобто просвітив християнством. А син його Ярослав засіяв книжними словами, а ми тепер пожинаємо, приємлемо серцем книжну науку.

Велика користь від навчання книжного. Книги – мов ріки, які напоюють собою увесь світ; це джерело мудрості, в книгах – бездонна глибина; ми ними втішаємося в печалі, вони – узда для тіла й душі. В книгах – світило мудрості, а про мудрість сказано: люблячих мене – люблю, а хто дошукається мене – знайде благодать. І якщо старанно пошукати в книгах мудрості, то знайдеш велику втіху і користь для своєї душі. Бо той, хто часто читає книги, той веде бесіду з Богом і наймудрішими мужами. Ярослав же, як ми вже сказали, любив книги, багато їх написав і поклав їх у церкві святої Софії, яку сам збудував.

Повість минулих літ