Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
пословицы.doc
Скачиваний:
66
Добавлен:
10.11.2018
Размер:
1.02 Mб
Скачать

2. От ми дійшли до другої зупинки “Всезнайко” ви повинні швидко відповідати на запитання.

1 Як звали злого чарівника в казці В. Нестайка “Пригоди близнят- козенят”? (Відівіс-Пампас)

  1. Як звали хлопчиків( головних героїв) казки “Пригоди близнят-козенят”? ( Вова і Вітя)

  2. Хто допоміг близнятам - козенятам вибратись з чарівної країни? (Киця Мурнява)

  3. У якій країні відбувалися події в повісті-казці В. Нестайка “В Країні Сонячних Зайчиків?” (У країні Ластовинії)

  4. Як звали злого чаклуна в повісті-казці “В Країні Сонячних Зайчиків”? (Пан Морок)

  5. Яку шкоду робили хуліганці? (Грабували, розоряли країну, били дітей)

  6. Що вразило Веснянку, коли він побачив очі пана Морока? (Вони були порожні)

  7. У який палац повели Сонячні Зайчики Веснянку? (У палац Чарівних казок)

  8. Що здивувало Веснянку в Палаці Чарівних Казок? (Що казкові герої теж вчаться в школі)

  9. Як називали Васю Богданця з повісті “Чарівні окуляри?” (Рома Черняк – Рудий Африканський їжак, дідусь – Рижуха)

А тепер скажіть з якого твору цей уривок.

    1. І раптом вода у річці попід берегом біля них завирувала і забулькала, як ото вона булькає у каструлі, коли закипає, - ­причому великими-великими бульбашками.

Бульбашки одна за одною підіймалися і лопалися, випу­скаючи пару.” (“Пригоди близнят-козенят”)

    1. Та найдивніше було те, що із скверика побачити трансформаторну будку я не міг аж ніяк! Вона стояла далеко, за кількома багатоповерховими будинками. Я на мить скинув окуляри ніякої трансформаторної будки, лише де­рева й будинки. Тремтячою рукою знову одягнув окуляри і перед очима з’явився Ромка на трансфор­маторній будці. Він кривився от-от заплаче... Без драбини він злізти не міг.”(“Чарівні окуляри”)

    2. Не було для хуліганців більшої насолоди й розваги, як схопити на вулиці стрічного малюка і, штовхаючи, шпиняючи, б'ючи його, перекидати один одному, мов м'яч. Вони аж корчились і захлиналися від реготу, див­лячись, як страждає і плаче бідна дитина...

Багато разів повставали ластовини проти влади хулі­ганців, намагаючись звільнитися і вигнати поневолювачів зі своєї країни. Але щоразу хуліганці перемагали й жорстоко розправлялися з повсталими. Якась невідома сила допомагала хуліганцям.”(“В Країні Сонячних зайчиків”)

4. “Старий дресирувальник навіть влаштовував для них щонеділі циркові вистави, де в основному виступали дресировані звірі, які жили тут же, в лісі, і яких дід Ма­ноцівник за короткий час навчив усіх циркових премуд­ростей. Крім того, Маноцівник показував різні фокуси, а їх він знав безліч. 3вичайно, то були чесні, хороші фо­куси без усякого там відьмацького чаклунства і шар­латанства. Дід влаштував навіть гурток циркової науки, де вчив усіх, хто бажав робити фокуси і дресирувати звірів.”

(В Країні Сонячних зайчиків)

5. “- Хай живе ваша мудрість! - вигукнув Гицельцап і підтюпцем побіг за каретою. Він був дуже радий, що одер­жав хоч дев'ять. Королева могла й не дати нічого. Вона була скупа, вередлива і ніколи не дотримувала свого слова.

У палаці королева перш за все побризкала на Вітю й Во­ву парфумами, пов'язала їм на шиї бантики і повела кудись по довгих коридорах. Вони прийшли в маленьку кімнатку, де на старій подертій підстилці лежала гарненька киця з сумними очима. Це й була придворна киця Мурнява. (“Пригоди близнят-козенят”).

6. “ Жоден чаклун, жоден чарівник у світі. Така сила мого закляття. То який же вам сенс тікати? Ніхто ж з людей вас навіть не зрозуміє, бо я одірвав у вас людську мову. Для людей ви звичайнісінькі козенята, які тільки бекають і мекають. Отже, дурну ви справу задумали. Повертайтеся краще в палац, поки я не розлютився.” (“Пригоди близнят-козенят”).

  1. Пастка ця була заплутаним лабіринтом, звідки неможливо вийти. Всі ходи лабіринту зроблені з чарівних дзеркал. В лабіринт було пущено всього лише один – єдиний промінчик сонця, але, відбиваючись від дзеркал, він так яскраво освітлював увесь лабіринт, що якби заглянути туди, то можна було б осліпнути.”

  2. Я схопив у нього аркуш “в арифметику” і похолов: ніякої записки не було – на аркуші жодного слова. – Та клянусь! – ударив я себе в груди. – Була записка!” (“Чарівні окуляри”).