(Казка-п’єска за мотивами української народної казки “Ріпка”)

Автор: Осадченко І.І.

На сцені - традиційне українське подвір’я: хатинка, кілька дерев біля хати, лавка біля вхідних дверей, неподалік – город.

ПРИСПІВ №1 (звучить за лаштунками):

Рости - виростай

На хороший урожай!

Поливайте, поливайте,

Овоч гарно доглядайте!

Бурячок все росте,

Неба скоро досягне.

Ну ж бо краще поливайте

І земельку підгортайте.

Перед хатою на лаві, спершись на ціпок, куняє Дід. Поруч сидить Баба і плете шкарпетки.

ВЕДУЧИЙ:

У одненькому селі,

Наче в птаха на крилі,

Жили-були Дід та Баба,

Котра говорити рада.

БАБА (штурхаючи Діда, швидко):

Ти сходив би на город

Та вчинив переворот.

Хоч би щось уже зробив,

Якусь зелень посадив.

Хазяї усі діди,

От і ти робить іди! (Дід іде па город).

ВЕДУЧИЙ:

Дід недовго мудрував,

На город попрямував.

Чухав, чухав собі лоба.

ДІД:

Баба каже: я - нероба!

От їй номера утну,

Нове діло там крутну:

Посадить щось не завадить,

І Бабуся враз похвалить.

Я посію Бурячка,

В борщ вкраїнський круглячка.

( Дід копає лунку і сіє Бурячок).

ВЕДУЧИЙ:

В землі лунку він зробив,

Насіннячко посадив.

Дощик землю покропив,

Час насінню не барив:

Воно скоро проростає,

І вже гичка виглядає.

ДІД:

Бабо, не обходь город кругом,

Поливати Бурячка іди бігом.

БАБА:

От не мала Баба лиха,

Спочивала собі стиха.

Бурячка Дід посадив,

Мені спокій загубив.

Баба розглядає Бурячка, від несподіванки розводячи руками.

Вже не буду я свариться:

Вмієш, Діду, ти трудиться.

Баба бере поливальницю і поливає Бурячка.

ПРИСПІВ №1 (виконує Баба).

БАБА:

Доки буду поливати?

Треба ж мені помагати!

Гей, Онучко не сиди,

Не крутись туди-сюди!

Бурячка йди поливай.

Йому сили додавай!

На город вибігає Онучка, швидка, весела дівчинка.

ОНУЧКА:

Я люблю допомагати

Та ще й пісеньку співати.

Дід та Баба стають осторонь, Онучка поливає Бурячка.

ПРИСПІВ № 1 (виконує Онучка).

ОНУЧКА:

Жучко - собачко, не чіпай Кицьки,

А неси мерщій сюди водички!

Жучка прибігає з відеречком води.

ЖУЧКА:

Гав-гав-гав, вже біжу.

Бурячка стережу.

Нехай Кицька поливає

І по тину не гуляє!

На город вибігає Кицька.

КИЦЬКА:

Добре, я вже піду,

Вашому вклонюсь труду.

Прожену я звідси Мишку,

Бурячка не їсть хай тишком!

Няв-няв-няв, не біжи.

Бурячка не гризи!

Кицька проганяє Мишку, яка тихенько підкрадається до Бурячка. Усі присутні розходяться: Дід із Бабою – до хати, Жучка з Кицькою – до тину, Онучка – гуляти.

ВЕДУЧИЙ:

Тільки сіли-но спочить,

Глянь - аж Заєць вже біжить!

До Бурячка підстрибує Заєць, роздивляється овоч.

ЗАЄЦЬ:

Покуштую Бурячка,

В нього гичка он яка:

Можна в затінку сховатись,

Досхочу поласуватись.

Заєць робить спробу поласувати Бурячком.

ВЕДУЧИЙ:

Тільки збоку примостився,

Їсти - гризти заходився,

Жучка галас учинила,

Гостя враз за хвіст схопила.

За Жучкою на галас прибігає Онучка. Дід та Баба чимчикують на город.

ОНУЧКА:

Ти, сіренький, не трудився,

А вже їсти заходився!

ЗАЄЦЬ:

Жучко-песику, прости,

Бурячка не з'їм, пусти!

ЖУЧКА (відпускаючи Зайця):

Що ж, повіримо, біжи.

Не стрибай більше сюди!

ВЕДУЧИЙ:

Заєць чемно попрощався,

За село у ліс подався.

ДІД (полегшено зітхаючи):

Можна мирно спочивати,

Врожаю тепер чекати.

Нехай сонце ясне сяє,

Бурячка нам зігріває.

БАБА:

Дощик ллє та поливає,

Росте овоч, виростає!

Усі розходяться.

ВЕДУЧИЙ:

От і виріс отакий

Товстобокий та міцний,

Пишнолистий, зелен чуб,

Бурячок – неначе дуб.

Дід підходить до Бурячка, від здивування охає; робить спробу його витягти.

ВЕДУЧИЙ:

Дід за гичку потягнув,

Але з місця не зіпхнув.

ДІД:

Бабо, Бабо, поспіши,

Подивись, хутчіш біжи.

Баба приходить до Діда. Побачивши Бурячка, від здивування сплескує в долоні.

БАБА:

Оце сталися дива!

Чи воно таке бува?

Спокійнісінько тут ріс,

Радість в хату нам приніс.

Дід береться за чуб-гичку Бурячка, Баба береться за дідову свитку. Роблять спробу витягти Бурячка.

ПРИСПІВ №2 (співають Дід та Баба):

Раз, два, три,

Земле відпусти!

Ще потягнемо гарненько:

Бурячок сидить міцненько.

Скільки силоньки доклали,

Овоч з місця не зірвали!

Припиняють роботу.

БАБА:

Гей, Онучко, поспіши!

Витягать допоможи.

Не крутись, не вертись,

Дуже швидко чепурись!

Прибігає Онучка.

ОНУЧКА:

Ви, Бабусю, не сваріться,

А за свитку учепіться.

Коли дружно заходиться,

Миттю справа завершиться.

Дід береться за гичку Бурячка, Баба - за дідову свитку, Онучка -- за бабину. Роблять спробу витягти Бурячка із землі.

ПРИСПІВ №2 (виконують Дід, Баба, Онучка).

ОНУЧКА:

Жучко-собачко, не ховайсь у буду,

Бо даремно пестить я не буду!

ЖУЧКА:

Гав-гав-гав, вже біжу,

Бурячка стережу.

Дід береться за чуба Бурячка і т.д.

ПРИСПІВ №2 (виконують Дід. Баба, Онучка, Жучка).

ЖУЧКА:

Ой, ти Кицько, ледащице,

Вже провчить тебе годиться!

Я тут силоньку втрачаю,

І служу, і догоджаю.

Швидко-прудко біжи,

Бурячка рвать поможи!

Прибігає Кицька.

КИЦЬКА:

Хазяї мої, ви чули?

Чи заслуги не забули:

Мишку звідси проганяла,

Ледве-ледве не спіймала.

І тепер допоможу

(тихесенько)

(Ковбаси хоч заслужу).

Дід береться за гичку Бурячка і т.д.

ПРИСПІВ №2 (виконують Дід, Баба, Онучка, Жучка, Кицька).

ДІД (розгублено):

Що ж бо нам тепер робити?

Цю роботу не скінчити...

Прибігає Мишка, остерігаючись Кицьки.

МИШКА:

Хоч мала, допоможу,

Вашій справі удружу!

ВСІ (до Мишки):

Ну, мала, допоможи.

Нашій справі удружи!

Дід береться за гичку Бурячка і т.д.

ПРИСПІВ №2 (виконують усі):

Раз, два, три,

Земле, відпусти!

Бурячок “зрушує” з місця, падає на бік. Всі радо підстрибують.

ДІД:

Усі разом потрудились,

Хоча й дуже наморились.

Гуртом легше все робить,

Можна світ перетворить!

Всі стають у коло, починають водити хоровод навколо Бурячка. ПРИСПІВ №1 (виконують усі):

Стерегли та поливали,

Бурячка всі доглядали.

А він ріс-виростав,

Усіх видом дивував.

От і виріс отакий:

Товстобокий та міцний,

Повнощокі чудеса,

Дивовижная краса!

Будем їсти-смакувати,

Зайця-гостя пригощати,

Нашу працю прославляти!

Тримаючись за руки, розмикають хоровод, вклоняються і виходять зі сцени.