Тема 10

ганович, якого, нагадаємо, ще в грудні 1947 р. Сталін відкликав з України за конфлікт з інтелігенцією, та деякі його літературні консультанти.

Стосовно ЄАК і "справи лікарів", то справа САК дійшла до фіналу. 10 членів ЄАК було розстріляно і готувався публічний процес над лікарями, які нібито намагалися прискорити смерть керівників країни. Між іншим, А. Жданов справді став жертвою непрофесіоналізму лікарів, які його ліку­вали так, що він передчасно помер.

Слід, вивчаючи це питання, пам'ятати й те, що "справа лікарів" у нашій вітчизняній літературі багато років висвітлювалась тенденційно і заангажо-вано. А без її об'єктивного аналізу неможливо всебічно зрозуміти і суспіль­но-політичну ситуацію тих років. Наприкінці 1940-х pp. виявилося, що віро­гідний противник СРСР — США, а оскільки в цій країні євреї відіграють провідну роль у фінансах, політиці, економіці, медицині, засобах масової інформації тощо, то радянські євреї повинні, як вважав Сталін, розгляда­тись як потенційні шпигуни. Звідси і гучні справи "безрідних космополітів" та ін., зокрема "справа лікарів", яка мала негативний резонанс і в Україні.

Порівняйте в цьому контексті "справу лікарів" із процесом ЄАК, про який ішлося вище. До того ж усі ці події, зокрема планування процесу над "ліка-рями-вбивцями", їх страти 5 березня 1953 р. на Червоній площі, припини­лись у зв'язку з тим, що саме в цей день помер Сталін. Простим збігом обста­вин це пояснити неможливо. Судячи з нещодавно опублікованих документів, на користь версії про те, що головною причиною смерті Сталіна є намагання вирішити ним "єврейське питання" свідчить, наприклад, те, що наприкінці

1952 р. в Біробіджані за наказом Сталіна були побудовані бараки для євреїв, які мали стіни товщиною в одну дошку, великі щілини, дірявий дах, а в се­ редині нари у два поверхи. Тобто, за задумом організаторів, євреї, мали там вимерзнути в першу ж зиму.

У такому контексті необхідно і розглядати той факт, що на початку

1953 р. мільйонним тиражем була віддрукована брошура члена Президії ЦК КПРС, відомого філософа Д.І. Чеснокова "Почему необходимо было высе­ лить евреев из промышленных районов страны". У великих містах на запас­ них коліях вже стояли вантажні ешелони для вивезення євреїв. За задумом Сталіна, і (тут необхідно пригадати, як виселялись у роки війни поволзькі німці, кримські татари, чеченці, інгуші, кабардинці, західні українці після вступу Червоної армії на землі Західної України та інші народи), вздовж усьо­ го шляху прямування мали відбуватися "стихийные проявления народного гнева": напади на ешелони та вбивства депортованих. А в очах громадськості мало скластися враження, що євреї виселяються до Сибіру заради порятун­ ку від "праведного гніву" інших народів. До того ж, на думку Сталіна, це дало б Сибіру близько трьох мільйонів пар украй потрібних робочих рук, переважно інтелігенції. Ось таке вирішення найболючіших соціально-еко­ номічних проблем.

328

Україна в 1945—1991 pp.: трансформації суспільного розвитку

Виходячи з викладеного і в контексті з ним, слід ознайомитися з поста­новами ЦК КП(б)У, ініціатором яких був Л. Каганович, котрий почав на­ступ на українську інтелігенцію і навіть готував пленум ЦК КП(б)У "Бороть­ба проти націоналізму, як головної небезпеки КП(б)У" (Див.: Історія Украї­ни. Документи. Матеріали. — С. 378—380). Це допоможе провести історичні паралелі з наступом на українську інтелігенцію 30-х pp. Треба також для необхідного аналізу ситуації тих років прочитати і маловідомі документи про "справу лікарів" (Див.: Історія в школі. — 2002. — № 9).

Важливою складовою проблеми були події в Західній Україні. Насампе­ред треба з'ясувати, чим було викликано ускладнення ситуації (проведення низки перетворень, які демонтували створені та активнодіючі раніше по­літичні, соціально-економічні й культурні інфраструктури; активна русифі­каторська політика; недовіра до західноукраїнської інтелігенції, підозрілість до місцевого населення взагалі; ліквідація у 1946 р. греко-католицької цер­кви; насильницька колективізація та репресії, що охопили до 10—20 % на­селення).

Слід мати на увазі й те, що ускладнювала становище у сфері суспільно-політичних відносин в західних областях України та обставина, що туди на­правлялися великі групи спеціалістів, інтелігенції зі східних областей, які не знали місцевої специфіки, української мови. До того ж там точилася на­ціонально-визвольна війна 1945—1950 pp., в якій загинуло майже півмільйо-на осіб. Постраждало і місцеве українське, і польське населення.

Покажіть ставлення населення краю до радянської влади і ОУН-УПА, зміни тактики дії загонів УПА після 1945 p., причини поразки ОУН-УПА, місце ОУН-УПА в українській історії.

Аналізуючи ситуацію у повоєнні роки на західноукраїнських землях, треба порівняти її із ситуацією в цьому регіоні у вересні 1939 — червні 1941 pp., знайти спільні риси і відмінності, які були викликані наслідками Другої світової і Великої Вітчизняної воєн. Зокрема, спільним було те, що після війни, як і напередодні, було продовження насильницької колективі­зації, від якої постраждали мільйони людей.

Тривала і активна русифікаторська політика влади в цьому регіоні, тим більше, що свідомо і несвідомо цьому сприяли десятки тисяч представників інтелігенції, які були прислані сюди для ліквідації неписьменності, вирі­шення проблем охорони здоров'я, організації бібліотек, хат-читалень, клубів тощо. Водночас, і на цьому бажано детально зупинитися, протидія цим за­ходам радянської влади, які несли і чималу користь для людей, з боку на­ціоналістичного підпілля і УПА мала явний агресивний характер. Як пра­вило, молоді фахівці, які прибули сюди з названими цілями, не належали до партійного чи комсомольського активу, а вояки УПА чи інших націона­лістичних формувань їх нищили безжалісно і страшними методами, таким чином провокуючи владу до все нових каральних акцій. У післявоєнні роки УПА і її союзники знищили понад 40 тис. громадян, присланих за рознаряд-

329