Тема 11

туція України за змістом і духом не поступається конституціям країн зі ста­лими демократичними традиціями. Розгорнуту характеристику на практич­ному занятті необхідно дати положенням Конституції, які характеризують Україну як суверенну, незалежну, демократичну, соціальну, правову дер­жаву (ст. 1). За формою державного устрою Україна визначалась як унітар­на держава із застеженням адміністративно-територіальної автономії для Автономної Республіки Крим. За формою державного правління — прези­дентсько-парламентська республіка. Інститутами місцевого самоврядуван­ня визнано обласні, міські, районні у містах, районні, сільські, селищні ради. На особливості їх повноважень також необхідно звернути увагу студентів.

В Основному Законі Україна здійснила важливий крок до визнання ци­вілізаторської ролі міжнародного права. Відтепер міжнародні договори, ра­тифіковані Верховною Радою, вважаються частиною національного законо­давства і мають пріоритет перед власними законами України. Конституція закріпила принцип верховенства права, зазначивши, що конституційним нормам належить вища юридична сила, всі інші закони і нормативні акти в державі мають прийматися на її основі. Ст. 6 визначено, що державна влада в Україні здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Конституція встановила норми, які мають обмежувати державну владу і навіть пряму владу народу на референдумі. У ст. 4 передбачається відповідальність держави перед людиною за свою діяльність, а в ст. 5 вста­новлено заборону узурпації державної влади будь-якими суб'єктами. Прин­ципово важливим для розвитку України є закріплення принципу народо­владдя (ст. 5), політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності (ст. 15), заборона цензури і положення про те, що "жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова. За Конституцією держава зобов'яза­на гарантувати свободу політичної діяльності" (ст. 1).

Важливим поштовхом на шляху до демократизації стало створення Кон­ституційного Суду, Вищої ради юстиції, інших державних інституцій.

Проаналізуйте основні положення змісту Закону про вибори за мажори­тарно-пропорційною системою (жовтень 1997 р.) Яке він мав значення для подальшого розвитку політичної системи України?

Для характеристики суспільно-політичної ситуації використайте резуль­тати виборів за партійними списками. Чотиривідсотковий бар'єр подолали і дістали право на депутатські мандати відповідно до кількості отриманих го­лосів такі партії, як КПУ — 24,7 % НРУ — 9,4, блок СПУ-СелПУ — 8,7, Партія зелених України — 5,4, НДП — 4,9, "Громада" — 4,6, ПСПУ і СДПУ(о) — по 4 % . Таким чином вибори 1998 р. виграли ліві партії, у дея­ких регіонах за них проголосували більше половини виборців (Вінницька, Миколаївська, Полтавська, Черкаська, Сумська, Луганська, Харківська об­ласті). Проте в мажоритарних округах перемогу здобули претенденти, які в стінах парламенту увійшли здебільшого до складу президентсько-проуря-дових фракцій: під час реєстрації фракцій парламенту 44 депутати-мажо-ритарники увійшли до складу фракцій лівих партій і блоків, 120 — до цент-

358

Розбудова незалежної України

ристів. Це сприяло подальшому політичному структуруванню всього суспі­льства. Головою Верховної Ради було обрано О. Ткаченка, лідера Селянсь­кої партії України.

Перші кроки у діяльності парламенту нового скликання відбувалися під впливом майбутніх президентських виборів, що й зумовило партійні розко­ли і боротьбу з можливими претендентами. Однією з перших з цієї боротьби вибула партія "Громада", лідер якої П. Лазаренко залишив Україну після розголосу щодо його корумпованої діяльності.

Проаналізуйте результати президентських виборів 31 жовтня 1999 р. Які політичні сили висунули своїх претендентів? У першому турі найбільшу кількість голосів набрав чинний Президент Л. Кучма, друге місце посів П. Симоненко — лідер Комуністичної партії України. В другому турі виборів перемогу здобув Л. Кучма, якого підтримали 16 млн виборців, тобто 56,2 % , П. Симоненко отримав близько 10 млн голосів, або 37,5 % . Чим можна по­яснити велику підтримку КПУ з боку електорату України? Л. Кучма здобув переконливу перемогу в західних областях України, на Волині, у м. Києві, Сумській та Донецькій області. Своєрідним "червоним ланцюгом" в Україні за результатами підтримки П. Симоненка стали Вінницька, Полтавська, Чер­нігівська, Луганська, Херсонська, Кіровоградська, Черкаська області. У та­кий спосіб виборці проголосували проти невдалого економічного реформуван­ня від початку 1990-х pp. Викладачу варто пояснити слухачам, чому пред­ставники правих партій не змогли узгодити позиції щодо єдиного кандидата.

У державотворчому процесі значним досягненням у роки незалежності стала трансформація значення і ролі судової системи. Поясніть необхідність реформування судової системи? Чому вона не відповідала потребам часу? До уваги аудиторії необхідно запропонувати аналіз Закону України "Про ста­тус суддів" (15 грудня 1992 р.). У ньому вперше було наголошено на тому, що суди є органами судової влади і стоять на одному рівні з органами зако­нодавчої та виконавчої влади. Того ж року Верховна Рада схвалила Концеп­цію судово-правової реформи. За період з лютого 1992 по листопад 2000 р. Президент України видав більше ЗО указів, спрямованих на підвищення ефективності діяльності судової системи.

Охарактеризуйте роль судової системи згідно з Конституцією України. Який принцип покладено в основу системи судів загальної юрисдикції? У липні 2001 р. Верховна Рада України прийняла пакет із 10 законів, спрямо­ваних на здійснення судової реформи. Враховуючи кількість прийнятих за­конів та їх значущість для розбудови демократичних засад у сфері здійснен­ня правосуддя, цю реформу називають "малою судовою реформою". Основ­ною ланкою судової системи є районні (міські) суди, які ведуть понад 90 % усіх судових справ. За даними на 2000 p., цими судами було розглянуто 800 тис. цивільний справ, близько 900 тис. кримінальних та інших справ, до 150 тис. справ про адміністративні правопорушення, близько 120 тис. гос­подарських спорів та ін.