Тема 11

загальної суми майже половина (1473 млн екю) надається від європейської спільноти (табл. 5).

Таблиця 5. Обсяги міжнародної технічної допомоги, яка надійшла від країн — членів Європейського Союзу (ЄС), млн дол. США

Усього по ЄС	1997 р.	1998 р.	1999 р.	2000 р.
	154,6	152,5	130,1	115,6
Нідерланди	8,6	8,6	8,5	3,9
Німеччина	17,1	17,1	10,1	3,7
Велика Британія	33,2	30,7	15,0	7,2
Франція	2,1	1,3	—	—
Швеція	2,6	2,5	2,9	5,8
Європейська комісія (Tasic)	91,0	92,3	93,6	95,0

В Угоді про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС зафіксовано, що обидві сторони надають одна одній режим найбільшого сприяння у торгівлі. У 2000—2001 pp. відбулися позитивні зміни в цьому напрямі. За попередні­ми оцінками протягом 2001 р. обсяг торгівлі з ЄС зріс на 24,1 % , були скасо­вані всі доти діючі квоти на експорт текстилю і текстильних виробів з Украї­ни. Якщо для українського металопрокату закриваються ринки Росії і СІНА, то за 2001 р. обсяг його поставок до країн Європи зріс на 35 % . У 2002 р. част­ка ЄС в українському експорті збільшилася до 24 % (2001 — 18 %). Під час п'ятого засідання Ради "Україна — ЄС" (11 березня 2002 р.) було прийнято рішення розширити пріоритети співробітництва: торгівля та інвестиції, юс­тиція та внутрішні справи, наближення законодавства до норм і стандартів ЄС, охорона навколишнього середовища, співробітництво у транспортній сфері з метою закріплення досягнутих результатів. Крім того, визначено новий пріо­ритет — регіональне та транскордонне співробітництво.

Проблема розвитку економічних стосунків між Україною і європейською спільнотою полягає в тому, що українські виробники мають низький рівень правового забезпечення, недостатній досвід просування своїх товарів на зовнішні ринки. Українські підприємства, які бажають працювати на зовнішніх ринках, мають пройти відповідну атестацію, сертифікувати свою продукцію. Зрештою, євроатлантична політика України має бути послідов­ною і твердою, позбавленою непевності й подвійних стандартів.

1 травня 2004 р. до складу ЄС увійшли 10 нових країн — членів: Угор­щина, Польща, Словаччина, Словенія, Чехія, Мальта, Кіпр, Латвія, Литва та Естонія. У 2007 р. серед членів ЄС мають надію опинитися Болгарія, Ру­мунія і Туреччина. Згідно з прогнозами, в разі розширення (без урахування Туреччини) ЄС збільшить свою територію на 34 %, кількість населення — на 28 % , а сукупний ВВП зросте лише на 4,8 % . Перспективи щодо вступу України до складу цієї організації є невизначеними.

422

Розбудова незалежної України

Які ж наслідки може мати розширення ЄС для України? До позитивних необхідно віднести те, що наша держава буде безпосередньо межувати з Євро­пейським Союзом (довжина цього кордону становитиме 1400 км). Це дає надію на врахування інтересів України як найближчого сусіда. І в подаль­шому ЄС буде зацікавлений у стабільності та спокої на своїх кордонах, про­те незмінним залишиться його курс щодо захисту прав людини, додержан­ня демократії, боротьби з корупцією і злочинністю. Це також є позитивним чинником для України.

Більші втрати очікуються в економічній сфері. Після приєднання 10 країн до ЄС експерти прогнозують обмеження експорту сільськогосподарсь­кої продукції до ЄС з України. Будуть переглянуті або скасовані угоди про вільну торгівлю між Україною і країнами Балтії (сьогодні торгівля агропро-дукцією з ними становить 32 % загальної вартості експорту України у 2002 p.). Витіснення українських товарів з ринків третіх країн продукцією країн ЄС можливе за рахунок нижчих цін та більш високого рівня стандартів якості та безпеки харчування. Можливе посилення конкуренції на ринку чорних металів, підвищення митних тарифів, застосування додаткових ан­тидемпінгових заходів. Більш жорстка міграційна політика і візовий режим можуть обмежити нелегальну трудову міграцію, через що виникне питання про створення додаткових робочих місць в Україні.

Важливим вектором європейської політики України є взаємовідносини з НАТО. Під час практичного заняття важливо нагадати, коли і чому була ство­рена ця організація, яка мета її діяльності. Країни НАТО є основою Євро­пейського Союзу, тому для України співпраця з цією військовою організа­цією є просуванням (хоч і дуже повільним) до європейської спільноти.

Після закінчення "холодної війни", розпаду СРСР для НАТО настав пе­ріод визначення своєї стратегії і цілей діяльності. Ця організація більше не виконує своїх військово-захисних функцій. Єдиною воєнною кампанією НАТО було бомбардування Косова. Які ж стратегічні завдання були постав­лені країнами — членами НАТО в нових обставинах? В оновленій стра­тегічній концепції НАТО, прийнятій на саміті у Вашингтоні в 1999 p., було визначено, що ця організація має відігравати важливу роль у забезпеченні глобальної безпеки, здійснювати контроль за роззброєнням та нерозповсю-дженням зброї масового знищення, попереджувати конфлікти, насамперед в Європі та Євразії, підтримувати демократичні трансформації у постсоціа-лістичних країнах. Таким чином, за сучасних обставин діяльність НАТО більше спрямована на миротворчі функції (Балкани, Афганістан)

Початок налагодженню контактів із країнами Центрально-Східної Євро­пи збігається з реформуванням власне натівських структур. У грудні 1991 р. була створена Рада Північноатлантичного співробітництва (РПАС), до скла­ду якої увійшли члени організації та країни Центрально-Східної Європи.

Аналізуючи це питання, потрібно наголосити на тому, що спостерігалася певна еволюція поглядів на співробітництво з НАТО. Обережність взаємних

423