- •2. Соціально-економічний розвиток українських земель наприкінці
- •1917 Рік
- •1918 Рік
- •1918 Рік
- •1919 Рік
- •1939 Рік
- •1941 Рік
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 10
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •1990 Р.
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Тема 11
- •Isbn 966-7767-03-5 (укр.)
- •Книготорговельним організаціям та оптовим покупцям звертатися за тел.: (044) 537-63-61, 537-63-62, 234-80-43. E-mail: sales@books.Com.Ua http://www.Books.Com.Ua
- •Книготорговельним організаціям та оптовим покупцям звертатися за тел.: (044) 537-63-61, 537-63-62, 234-80-43. E-mail: sales@books.Com.Ua http://www.Books.Com.Ua
Тема 10
Української гельсінкської спілки (УГС) О. Бердника, Б. Ребрика, Л. Лук'я-ненка, О. Тихого, Д. Шумука (вересень 1980 p.).
Автори цього листа описують страшні умови існування в'язнів, коли ті перебувають у камері (по дві-три особи на площі два квадратних метри на особу). І на цьому п'ятачку ув'язнений перебуває весь строк (крім робочих годин у такій камері, де він займається сидячою працею, без руху).
Далі слід вивчити і проаналізувати документи і матеріали, за допомогою яких можна простежити долю згаданих дисидентів та їх колег. Адже вивчення їхніх біографій, творів, спогадів допоможе уникнути помилок минулого. До того ж наштовхує на роздуми і та обставина, що в незалежній Україні колишні дисиденти, ті що вижили, або не беруть участі у розбудові незалежної держави (чим це пояснити?), або перебувають в опозиції до чинної влади, як, наприклад, відомі правозахисники Л. Лук'яненко, С. Хмара та деякі ін. Причому, і на це слід звернути особливу увагу, вони, будучи народними депутатами, маючи велику підтримку серед людей, набувши величезного досвіду державотворення, фактично відстороненні від розбудови незалежної України чинною владою і змушені відкрито протестувати проти порушень прав людини, як це було колись, за свободу слова, за необхідність рішучої, а не на словах, боротьби проти корупції і тіньової економіки.
Все це слід обов'язково проаналізувати саме в контексті діяльності учасників правозахисного руху 60—70-х pp. Значну увагу слід приділити аналізові опозиційного руху на етапі національно-державного відродження. Адже подальші виступи борців за права людини та національну свободу на цьому етапі спростовують офіційні заяви радянського уряду про те, що на початку 80-х pp. з дисидентством в СРСР було остаточно покінчено.
На закінчення висвітлення цього питання необхідно зробити певний висновок, охарактеризувавши опозиційний рух 60—80-х pp. в Україні як помітне явище національно-визвольної боротьби українського народу, її не-1 від'ємну складову. Здійснюваний лише мирними, конституційними засобами, цей рух засвідчив невмирущість ідеї незалежності, підняв на зміну винищеним нові покоління борців, гідним вінцем яких стала Українська самостійна соборна держава.
2. Наростання кризових явищ у суспільно-економічному розвитку республіки із середини 70-х pp. Висвітлюючи друге питання семінару, слід наголосити, що з середини 70-х pp. радянське суспільство дедалі глибше втягувалося в тотальну суспільно-економічну, політичну та ідеологічну кризу, Україна в складі СРСР почала втрачати темпи руху, наростали збої в роботі господарства, множилися нерозв'язані проблеми, з'явилися застійні явища.
Після цього необхідно проаналізувати причини кризи тоталітарної системи. Необхідно підкреслити, що в другій половині 70-х pp. лінія на нарощування індустріальної могутності без істотних структурних перетвореньв економіці тривала.
342
Україна в 1945—1991 pp.: трансформації суспільного розвитку
Водночас слід звернути увагу на ту обставину, що особливістю економічного розвитку України цього періоду був порівняно нижчий промисловий потенціал від середніх показників у СРСР. Так сталося через велику диспропорцію між високоіндустріальними обласними і не дуже розвинутими західними регіонами. Господарська реформа 1965 p., незважаючи на свій суперечливий характер, у роки VIII п'ятирічки ще давала певні позитивні наслідки. Завдяки їй з виробництва було знято 1115 найменувань застарілої техніки. Загальний обсяг промислового виробництва й основні виробничі фонди зросли в 1,5 раза, а національний дохід — на ЗО % . Але виробництво предметів споживання істотно відставало від потреб населення.
Слід також наголосити, що певне економічне зростання зумовлювалося не інтенсивними, а екстенсивними факторами, тобто за рахунок нарощування капіталовкладень і залучення додаткової робочої сили. Це вкрай негативно позначилося насамперед на Україні, природні й трудові ресурси якої потребували інтенсифікації суспільного виробництва. До того ж як наслідок інвестиційної політики центру, знос основних фондів досяг 50—60 % . Тільки 29 % промисловості працювало на споживчий ринок.
Далі необхідно проаналізувати і такі причини кризових явищ, як консервація суспільних структур, потяг до збереження або відродження системи ідеологічних орієнтацій і політичних настанов, характерних для "казар-меного", деформованого соціалізму ЗО—40-х pp. При цьому слід зазначити, що найбільшим гальмом економічного розвитку була незацікавленість трудівника в результатах своєї праці внаслідок відчуження його від засобів виробництва, від розпорядження виробленою продукцією. І тут варто наголосити, що в 70—80-х pp. стала очевидною нездатність тоталітарної системи витримати конкуренцію із західною моделлю, базованою на ринковій економіці та демократії.
Все це свідчить про те, що 70-ті — перша половина 80-х pp. були не періодом застою, як деякі історики оптимістично їх називають, а періодом неухильного сповзання країни в прірву економічної кризи.
Охарактеризувавши причини загальної кризи тоталітарної системи, необхідно також показати їхній вплив на соціально-економічний стан Украї-I ни. При цьому слід зупинитися на посиленні застійних тенденцій в економічному житті республіки, перетворенні її на певною мірою інтегральну частину "загальносоюзного народногосподарського комплексу", недостатньої спроможності радянського режиму до використання новітніх досягнень НТР | як головного важеля інтенсифікації виробництва, наростання кризи колгосп-! но-радгоспної системи. Водночас слід виділити і позитивні моменти цього і періоду, особливо щодо часів керівництва республікою В. Щербицьким (а це понад 17 років), про які в нашій історичній літературі прийнято говорити виключно в негативному контексті. Слід у зв'язку з викладеним проаналізувати такі цифри за даними на 1989 p.: видобуток вугілля — 180 млн т, залізної руди — 100 млн т, виплавка сталі — 50 млн т, прокату — майже
343