Тема 11

Основні терміни і поняття

Вето (від лат. veto — забороняю) — правовий інструмент для висловлю­вання негативного ставлення одного державного органу до рішень іншого. Розрізняють абсолютне (заборона на виконання конкретного рішення) і відносне (введення в дію залежить від нового голосування і подання за нього кваліфікованої більшості голосів) вето.

Геополітика — напрям політичної думки, який вивчає взаємодію полі­тичних явищ і процесів з природно-географічними факторами. Під кутом зору впливу на сферу безпеки і перспективи розвитку держави вивчають гео­графічне розташування держави, природні ресурси, розташування торго­вельних шляхів та ін. Різноманітність природного середовища створює різно­манітні людські спільноти. Головні засади геополітики стали основою док­трин атлантизму, нового світового порядку під проводом США. Ідеї геополі­тики застосовуються при розробці міжнародної політики держав.

Глобальні проблеми — проблеми, які відображають взаємозв'язок і взає­мозалежність сучасної цивілізації і мають надрегіональний, наднаціональ­ний характер, від їх розв'язання залежить майбутня доля людства і виріши­ти їх можна також спільними зусиллями всіх народів.

Декларація міжнародна — публічне висловлювання, в якому формулю­ються позиція або принципи щодо важливої міжнародної справи; може мати характер правових зобов'язань; заяви державних діячів щодо важливих міжнародних проблем мають характер декларації міжнародної.

Інтеграція міжнародна — тенденція до об'єднання держав у більші угруповання. Можлива за наявності спільних інтересів держав у відповід­них сферах, а також спільності політичних цілей, засад політичного та еко­номічного устрою, єдності правових норм та ін. Передбачає тривалий про­цес інституціональної підготовки. ЄС — тип політичної, НАТО — військо­во-політичної інтеграції.

НАТО (North Atlantic Treaty Organization — NATO) — військовий союз держав Європи (Бельгія, Нідерланди, Данія, Ісландія, Італія, Канада, Люк­сембург, Норвегія, Португалія, Франція (вийшла з військової організації у 1966 р.) США, Канади. Утворена 4 квітня 1949 р. Задекларовані цілі: охоро­на свободи, спільної спадщини і цивілізації своїх народів, які спираються на засади демократії, свободи людини і права. Збройний напад на одну з дер-жав-членів розглядається як напад на всі держави альянсу. Головні орга­ни: Атлантична рада, Рада постійних представників — постійний консульта­тивний орган, Військовий комітет — вищий військовий орган, який склада­ється з начальників генеральних штабів усіх держав — членів. До 1989 р. — головний інструмент "стримування" СРСР і ОВД. У 1991 р. створена Північноатлантична Рада Співробітництва для встановлення відносин з краї­нами Центрально-Східної Європи.

430

Розбудова незалежної України

Організація Об'єднаних Націй (ООН) — міжнародна організація, що об'єднує майже всі країни світу (185). Утворена 24 жовтня 1945 р. Членами ООН можуть бути лише суверенні держави. Головні органи: Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і Соціальна Рада, Секретаріат на чолі з Генеральним Секретарем, Міжнародний Суд. Виконавчим органом ООН є Рада Безпеки: 5 постійних членів (Велика Британія, Китай, США, Російсь­ка Федерація, Франція) і 10 держав, які обираються на основі принципу "гео­графічної справедливості". Рада Безпеки несе відповідальність за справи миру і безпеки.

Рада Європи — міжнародна організація, утворена 5 травня 1949 р. Де­сять західноєвропейськими державами (Бельгія, Велика Британія, Данія, Нідерланди, Ірландія, Люксембург, Норвегія, Франція, Швеція). Налічує більш як 40 країн-членів. Головні органи — Комітет Міністрів, який скла­дається з міністрів закордонних справ усіх держав-членів, Парламентська Асамблея. Має діючі органи: Європейський суд з прав людини, Конгрес місце­вих і регіональних органів влади Європи та ін. Рішення Комітету міністрів є обов'язковим для всіх членів Ради Європи. Правовою основою діяльності є Статут і Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод, ще близько 200 конвенцій, прийнятих за роки діяльності Ради Європи.

Співдружність Незалежних Держав (СНД) — створена після розпаду СРСР 8 грудня 1991 р. (Білорусь, Росія, Україна). 21 грудня 1991 р. до СНД приєдналися Азербайджан, Вірменія, Казахстан, Киргизія, Молдова, Та­джикистан, Туркменія, Узбекистан. Не увійшли Прибалтійські країни, Гру­зія (приєдналася пізніше). У 1993 р. був прийнятий Статут СНД. Має діючі органи: Рада глав держав, Рада глав урядів, Рада міністрів закордонних справ, Консультаційно-координаційний комітет, Міжпарламентська асам­блею, Комісія з прав людини, Господарський суд, Рада спільної безпеки, Рада міністрів оборони, Міждержавний економічний комітет та ін.

Персонали

Грищенко Костянтин (нар. 1953). Закінчив у 1975 р. Московський інсти­тут міжнародних відносин, у 1975—1976 pp. — слухач курсів перекладачів ООН. У 1981 —1985 pp. — третій секретар консульського управління МЗС СРСР, 1985—1990 pp. — віце-консул, консул Генерального консульства СРСР у Монреалі, 1990—1991 pp. — перший секретар Управління з проблем обмеження роззброєння і роззброєння МЗС СРСР. У 1992—1993 pp. — рад­ник, завідувач сектору, заступник начальника, начальник відділу проблем обмежень озброєнь та роззброєння МЗС України. У 1995—1998 pp. — за­ступник міністра МЗС України. 1998—2000 pp. — Надзвичайний і Повноваж­ний Посол України в Королівстві Бельгія та глава місії України при НАТО. 2000—2003 pp. — Надзвичайний і Повноважний Посол України в США. Від вересня 2003—2005 — міністр закордонних справ України.

431