Тема 11

зібралося до 10 тис. представників цього народу, протестуючи проти ігнору­вання їхніх інтересів.

Обговоріть на практичному занятті, чому у своїй праці "Велика шахів­ниця" відомий американський політолог 3. Бжезинський ототожнив кримсь­ку проблему з балканськими, віднісши цей регіон до гостроконфліктних.

Складні проблеми розвитку автономії в Криму відбувалися в умовах роз­гортання політичної реабілітації репресованих народів, що розпочався у 1989 р. Декларацією Верховної Ради СРСР "Про визнання незаконними і зло­чинними репресивних актів проти народів, які були піддані насильницькому переселенню, та забезпечення їхніх прав". У жовтні 1992 р. за ініціативою України у Бішкеку була підписана Угода з питань відновлення прав депорто­ваних осіб, національних меншин та народів. Угоду ратифікували Україна, Таджикистан, Узбекистан і Вірменія. Згодом розпочала роботу комісія у спра­вах депортованих народів Криму та українсько-німецька комісія з проблем депортованих німців. У 1992 р. для розв'язання цих проблем був створений українсько-німецький фонд і фонд депортованих народів Криму. З пріори­тетними напрямами облаштування репатріантів, визначеними Державним ко­мітетом у справах національностей та міграції і Радою Міністрів АР Крим, рекомендуємо ознайомитися у книзі В.М. Литвина "Україна на межі тися­чоліть (1991—2000 pp.)" (с. 265). Рада Міністрів АР Крим також прийняла відповідні постанови "Про повернення, розселення і облаштування кримсь­ких татар" (від 5 червня 1992 р.) та "Про розселення депортованих вірмен, болгар, греків і німців, що повертаються до Криму" (від 21 липня 1992 р.)

Ознайомлення слухачів зі статистикою переселення дає уявлення про масштабність цього процесу. На січень 2000 р. до Криму на постійне прожи­вання з числа депортованих повернулися: кримських татар — 255,5 тис. осіб, вірмен — 5,1 тис, греків — 3,9 тис. німців — 2,1 тис, болгар — 1,3 тис. осіб. Передбачається, що повернутися до Криму мають намір практично всі пред­ставники кримськотатарського народу, які проживають у країнах СНД, тоб­то ще близько 250 тис. осіб. Необхідно наголосити, що процес переселення збігся з розпадом СРСР, Чорнобильською катастрофою, коли сотні тисяч людей були переселені в інші регіони, з економічною кризою. Сьогодні Украї­на разом з міжнародними організаціями намагається вирішувати різнопла­нові проблеми повернення представників депортованих народів на свою історич­ну батьківщину. Більш ніж 8 млн дол. США становить сума допомоги від міжнародних організацій: від Управління Верховного комісара ООН у спра­вах біженців (понад 4 млндол.), Програми розвитку ООН (понад 2 млндол.), Агентства з міжнародного розвитку Туреччини (близько 1 млн дол.), Міжна­родного фонду "Відродження" (1,2 млн дол.).

Необхідно наголосити, що на початковому етапі особливу проблему для бажаючих повернутися становило набуття громадянства України. У 1997 р. частка кримських татар, які не були громадянами України, але вже прожи­вали в Криму, становила 52,6 % , з них 22 % взагалі не бути громадянами будь-якої країни СНД. Оскільки 176 тис. кримських татар не мали грома-

388

Розбудова незалежної України

дянства, вони не могли взяти участь у виборах до Верховної Ради України, а також у приватизації землі. Тому в серпні 1998 р. між Україною та Узбеки­станом було підписана Угода про спрощений вихід із узбецького громадян­ства та набуття українського для депортованих осіб. Цей процес справді по­легшив юридичну процедуру. В результаті протягом 90-х pp. підтверджена належність до громадянства України понад 48 тис. депортованих осіб.

Складність цього процесу пов'язана з необхідністю міжнародного узго­дження багатьох питань, неминучим загостренням міжнаціональних супереч­ностей у місцях розселення репатріантів. Україна багато зробила для облаш­тування переселенців: було побудовано 50 тис. м² житла, 140 км водогону, 220 км ліній електромереж, 20 км доріг. Проте багато проблем залишилися нерозв'язаними: незадовільною є соціальна інфраструктура нових поселень, немає належного фінансування, серед новоприбулих рівень безробіття є най­вищим, на порядку денному стоїть проблема відродження історико-культур-ної спадщини цих народів, задоволення їхніх релігійних потреб.

Серйозне загострення етнополітичної ситуації в Криму пов'язане з про­веденням земельної реформи та приватизацією землі у 2000 р. Враховуючи особливу складність і гостроту цього питання, радимо зупинитися на ньому окремо. У 2000 р. кримськотатарська громада вимагала припинити дію Указу Президента України "Про передачу землі у приватну власність" до прийнят­тя Земельного кодексу України, в якому, на їхню думку, має міститися стаття про гарантії прав на землю кримським татарам. Процес репатріації в черго­вий раз наклав специфічний відбиток на загальноукраїнське реформуван­ня. Проблема полягала в тому, що згідно з Указом Президента України отримати земельні паї можуть лише громадяни України, які є членами ко­лективних сільськогосподарських підприємств (КСП). Більшість кримських татар проживає в сільській місцевості, але не є членами КСП, а тому вони автоматично позбавлялися права на землю. У зв'язку з цим лідери кримсь­котатарської громади вимагали повернення незаконно вилученого у 1944 р. майна, повернення земель, що належали мусульманським общинам, наділен­ня кримських татар земельними паями. Ці проблеми розглядаються в адмі­ністративному порядку: на зустрічах з Президентом України, у письмових зверненнях до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Дер­жавного комітету з питань національностей та міграції.

Процес соціально-культурної адаптації народів-репатріантів є досить складним і суперечливим. Багато хто з них не знає мови свого народу, кори­стуючись російською мовою. Культурні надбання і духовні цінності, ство­рені їхніми предками в Криму, або частиною втрачені, або перебувають під загрозою повного забуття.

На 1999 р. в Криму було відкрито сім шкіл з кримськотатарською мовою навчання, вісім двомовних та 53 класи з кримськотатарською мовою навчан­ня. До 2005 р. передбачено відкрити ще 34 кримськотатарські школи. При Держтелерадіокомпанії "Крим" створено національні редакції кримських татар, болгар, вірмен, греків і німців. Мусульманській громаді півострова

389