Тема 11

вання уявлення про громадські організації і громадську діяльність як опози­ційну до держави і сприяло політизації громадянського суспільства, форму­ванню в Україні моделі демократичного громадянського суспільства.

Основу громадянського суспільства становить сукупність недержавних організацій (НДО). Після проголошення незалежності України у розвитку гро­мадської ініціативи розпочався новий етап, пов'язаний зі створенням органі­зацій нового типу, які формувалися на основі дійсної ініціативи громадян.

Правовими передумовами становлення громадянського суспільства ста­ли нові законодавчі акти: Закони України "Про об'єднання громадян" (1992), "Про творчих працівників і творчі спілки", законодавство про власність, підприємництво, Конституція України та ін. Зокрема, ст. 15 Конституції стверджує, що суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політич­ної, економічної та ідеологічної багатоманітності", а ст. 34 і 35 гарантують громадянами свободу думки і слова, свободу світогляду та віросповідання. Ст. 36 забезпечує організаційне оформлення плюралізму через утворення громадянами партій та громадських організацій.

На занятті варто використати показники зростання кількості організацій. Якщо у 1995 р. в Україні їх було 4 тис, у 1997 р. — близько 20 тис, то у 1999 р. зареєстровано близько ЗО тис. громадських організацій, з яких по­над 800 (близько 4 %) мали загальноукраїнський статус.

Найбільша частка припадає на благодійні фонди й організації, жіночі об'єд­нання, культурно-освітні та мистецькі організації, об'єднання національ­них меншин, молодіжні організації та ін. Більшість всеукраїнських органі­зацій функціонує у таких містах, як Київ, Харків, Львів, Одеса, Донецьк.

Специфіка розвитку громадських організацій є такою, що не всі зареєст­ровані організації продовжили своє існування. Успішно діють об'єднання підприємців, молоді, жінок, етнічних груп. Зі студентами варто обговори­ти, які громадські організації успішно діють у вашому місті, районі, селищі.

Необхідно підкреслити, що в роки незалежності профспілки не змогли стати справжніми захисниками економічних, соціальних та політичних інте­ресів своїх громадян. Федерація профспілок України (ФПУ) налічує до 18 млн членів. Багато підприємств занепало, а їх профспілки фактично пе­рестали існувати. Більш перспективними є незалежні профспілки, але у

1996 р. розпалося Об'єднання вільних профспілок, яке нараховувало 150 тис. членів. У політичному житті більш активну роль грають Вільні профспілки шахтарів Донбасу, федерація "Солідарність", профспілки працівників серед­ нього та малого бізнесу.

Чи беруть наші громадяни активну участь у діяльності громадських організацій? Адже це важливий показник ступеня розвитку громадянсько­го суспільства Відповісти на це запитання допомагають дані соціологічних опитувань. З'ясувалося, що в Україні частка населення, зайнятого грома­дянською діяльністю є невисокою і має тенденцію до зниження. За 1994—

1997 pp. відсоток опитаних, які заявили про свою належність до тієї чи іншої громадської організації, скоротився із 17,8 до 12,0 % . При цьому 51 % опи-

362

Розбудова незалежної України

таних у 1996 р. вважали, що НДО є важливими для держави. Загалом за роки незалежності, незважаючи на всі труднощі та суперечності в діяльності гро­мадських організацій, у кожній сфері суспільного життя вдалося створити ефективні, відомі широкому загалу організації, хоча загалом політична куль­тура громадянськості залишається ще недостатньо розвинутою.

Найприкметнішою рисою сучасності є стрімке зростання кількості релі­гійних громад і перетворення їх у важливий чинник суспільного життя України. Конституційне і законодавче забезпечення свободи віросповідан­ня сприяло зростанню загальної кількості громад в усіх конфесіях з 10,8 тис. у 1991 р. до 23,5 тис. у 2000 р. Низкою законів початку 90-х pp., у тому числі "Про свободу совісті та релігійні організації" (від 23 квітня 1991 p.), скасу­ванням дискримінаційних статей Кримінального і Цивільного кодексів релігійні фундації зрівняли у правах із громадськими організаціями. Вони набули статусу юридичної особи, були врегульовані питання власності, підприємництва, доброчинної діяльності та ін.

Важливо наголосити на тому, що діяльність органів державної влади була спрямована на зменшення гостроти релігійних суперечностей, запобігання силовим діям у міжконфесійних відносинах. Як приклад можна навести про­ведення Всеукраїнської ради церков і релігійних організації у грудні 1996 р. Від жовтня 1998 р. розпочався важливий процес повернення релігійним організаціям належних їм культових будівель, виділення земельних діля­нок для будівництва культових споруд. Етапними у зміні державної політи­ки щодо релігії і церкви були заява Президента України про морально-полі­тичну реабілітацію Церкви 11 червня 1999 p., промова на першому Все­українському християнському конгресі "Примирення — дар Божий, дже­рело нового життя" та ін.

Однією з головних проблем православ'я в Україні є розкол, викликаний створенням Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП). Відразу від неї відокремилась Українська автокефальна православна церква (УАПЦ). Викладачу потрібно пояснити студентам, що головна про­блема полягає в тому, що в очах віруючих автокефалія (самостійність) легі­тимна тільки тоді, коли її надає глава Церкви, від якої новостворена має відокремитися. В іншому випадку автокефалія прирікає себе на ізоляцію в православ'ї. Тому не дивно, що більшість православних віруючих залиши­лися в лоні Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП). Підтвердити це можна такими даними: на 1995 р. УПЦ МП мала понад 6 тис. громад, УПЦ КП — 1753, УАПЦ — 616 парафій. Розкол у пра­вослав'ї негативно позначається на авторитеті Церкви серед населення. Ча­стка православних парафій скоротилася в усіх регіонах України.

Друге місце в Україні за кількістю релігійних громад (3,2 тис.) та монас­тирів (78) посідає Українська греко-католицька церква. Особливість ґї роз­витку в цей період пов'язана з легалізацією діяльності (від листопаду 1989 р.) та відновленням її структур. Майже всі її громади в Галичині та на Закар­патті, хоча церква представлена майже у всіх областях України. Головною

363