1990 Р.

10,20% ґ^ UfUl ЯЬ, 25,90 %

63,90 %^^ЩИИ^И^^ 1998 р.

5,10%

18,80 %

И Легка

промисловість

В Харчова

промисловість

76,10%

D Важка

промисловість

Рис. 1. Динаміка структури промислового комплексу у 1990 і 1998 pp.

До певних успіхів економічного реформування кінця 1990-х pp. необхі­дно віднести досягнення відносної фінансової стабілізації. Восени 1996 р. в обіг було запроваджено гривню. Під час грошової реформи було встановлено завищений курс гривні щодо долара, що підірвало можливості українського експорту. Монетарна схема фінансового регулювання і стримування інфляції призвели до пригнічення відтворювальних процесів у секторі реальної еко­номіки, а нестача обігових коштів підштовхнула підприємства до викорис­тання псевдоринкових форм розрахунків — бартеру, взаємозаліку боргів та ін. На 1998 р. бартеризація економіки набула загрозливого характеру: тільки в цей рік від скорочення прибутку в грошовому еквіваленті державний бюд­жет недоотримав 0,6 млрд грн податків. У 1999 р. лише 49 % промислової продукції покупці сплатили грошима, що пояснювалося надзвичайно висо-

401

Тема 11

кою рентабельністю бартерних операцій і взаємозаліків — до 200 % , і це ста­новило чи не головне джерело збагачення. Значною мірою бартер був обме­жений від травня 2000 p., коли уряд прийняв постанову про заборону негро-шової форми оплати за отриману електроенергію.

Негативною тенденцію економічного розвитку України стало переливан­ня капіталу зі сфери виробництва до ринку фінансових ресурсів, а також в економічно орієнтовані галузі, у яких була забезпечена його найбільша при­бутковість. Тому під час прискореної лібералізації цін великий обсяг коштів був "вимитий" із такої сфери економіки, як аграрна.

Необхідно наголосити на тому, що приватизація і роздержавлення є цен­тральним пунктом реформування сучасної економіки України. Проте перед проведенням приватизації в Україні не були проіндексовані основні вироб­ничі фонди, щоб знати реальну вартість майна. У 1991 — 2001 pp. привати­зовано всі малі підприємства і близько 80 % середніх і великих. На першо­му етапі переважала приватизація на безоплатній основі за допомогою майно­вих сертифікатів. До жовтня 2001 р. форму власності змінили 74 465 об'єк­тів. При цьому за 1991 —1993 pp. форму власності змінили 3,6 тис. підприєм­ств та організацій, а за 1994—1999 pp. — 61,7 тис.

Від 2001 р. було запроваджено нові правила приватизації, спрямовані на те, щоб підприємства мали ефективних власників, щоб контрольні пакети акцій стратегічних об'єктів продавалися саме промисловим інвесторам. За таких умов бюджет отримує більше від ефективної діяльності нових влас­ників, ніж від самої приватизації. Саме за таких умов були продані Запо­різький алюмінієвий комбінат, Харцизький трубний завод, шість обласних енергорозподільчих компаній та ін. Подальший розвиток приватизації за­лежить від політичної та законодавчої стабільності, податкової, валютно-фінансової та митної політики.

Однією з важливих проблем сучасного економічного розвитку є рівень монополізації, слабкість правового й організаційного оформлення конкурент­ного середовища. Залишається високим рівень монополізації. Станом на 1998 р. до переліку підприємств, що займали монопольне становище на рин­ках, входило 410 монополій. Із загальнодержавних ринків найбільш моно­полізовані ринки машинобудівної продукції, зокрема сільськогосподарсь­кої техніки, а також хімічної, нафтохімічної та металургійної продукції.

Негативні тенденції у формуванні власного конкурентного середовища поглиблюються через надмірну відкритість внутрішнього ринку для конку­рентів ззовні, слабку підтримку вітчизняного виробника, часті зміни "пра­вил гри" та ін. Наприклад, Закон України "Про підприємництво" (1991) з моменту ухвалення змінювався 25 Законами України та одним декретом Кабінету Міністрів. У результаті з 11 видів підприємницької діяльності, що підлягали ліцензуванню у 1991 p., список розширився до 102 у 1997 р.

Окремо необхідно зупинитися на ролі та значенні малого й середнього бізнесу, який є суттєвим фактором перетворення форм власності та створен-

402

Розбудова незалежної України

ня прошарку ефективних власників. Кількість малих підприємств порівня­но з 1991 р. зросла в п'ять разів, а кількість працівників дорівнює б % від усього зайнятого населення України. Проте основний підприємницький ка­пітал дедалі більше зосереджується у невиробничий сфері та посередницькій діяльності. Суперечливий характер реформування економіки позначився на повільному зростанні чисельності працюючих у приватному секторі. її част­ка коливається в межах 1 % . Дедалі актуальнішим в Україні стає питання захисту права власності, і важливим кроком на шляху їх забезпечення є прийняття Цивільного кодексу.

Складним явищем сучасного економічного життя України є тіньова еко­номіка, наслідки функціонування якої мають суперечливий багатоплановий характер. Важливо проаналізувати причини її появи. Наголосити на тому, що тіньова економіка порушує грошовий обіг, збільшує нелегальний експорт ка­піталу в інші держави, скорочує податкові надходження, криміналізує суспі­льство, є економічною базою для антидержавних, антиконституційних дій, корупції. При цьому необхідно підкреслити, що тіньова економіка була ха­рактерним явищем і для соціалістичного етапу розвитку України.

За період проведення економічних реформ частка тіньової економіки у реальному валовому внутрішньому продукті на кінець 1990-х pp. становила 41,7%. Про обсяги і масштаби розвитку тіньової економіки свідчать окремі статистичні оцінки і показники. Наприклад, при падінні ВВП більше ніж удвічі та різкому зниженні реальних доходів населення, кількість авто­мобілів в особистому користуванні зросла у 1996 р. порівняно з 1990 р. більш як на 1,3 млн (у 1990 р. порівняно з 1985 р. кількість автомобілів у приват­ному користуванні зросла на 1,2 млн). За окремими оцінками, близько 40 % працездатного населення мають доходи від тіньової економіки. Проблему її існування не можна вирішити окремими указами і постановами, силовими заходами, адже тіньова економіка виконує в суспільстві як деструктивну, так і конструктивну функції. Перша, на жаль, переважає. Тіньова економі­ка є у всіх державах світу, де вона відрізняється лише обсягами, структу­рою та механізмом здійснення. За даними Світового банку, частка тіньової економіки в постіндустріальних країнах становить 10—15 % ВВП в Італії, в Латинській Америці — ЗО % , у постсоціалістичних країнах — 40—60 % , в Узбекистані — 13 %, в Україні — 47 %, у Грузії — 64 %. В Росії тіньова економіка становить понад 40 % загального ВВП, за кордон вивезено від 150 до 300 млрд дол. Реальне скорочення обсягів тіньової економіки мож­ливе лише в результаті здійснення політики лібералізації умов економічної діяльності і легалізації тіньової економіки.

Загальний підйом економіки України, що спостерігається протягом ос­танніх років, дає підстави сподіватися, що найгірші часи на шляху створен­ня української незалежної держави вже позаду. Протягом січня — квітня 2003 р. реальний ВВП України зріс порівняно з аналогічним періодом мину­лого року на 7,1 % . Це в 1,7 раза більше за відповідний показник 2002 р.

403