Тема 11

грес українських націоналістів. В основу ідеології покладений інтегральний націоналізм (домінування національних інтересів над іншими, найвища цінність — українська нація, пріоритет національної держави, політики над економікою). Вимагають виходу України із СНД. Стійкі противники будь-яких форм автономії на території України, федеративно-земельного устрою держави.

Проте реальне життя набагато складніше, ніж програмні засади цих партій. До партійного будівництва активно залучаються працівники недер­жавного сектора, і реалізація через партії їхніх бізнес-інтересів істотно змінює реальний характер їх діяльності. Виникли або трансформувалися у "партії-холдинги" такі організації: СДПУ(о) (лідер партії В. Медведчук), "Демократичний Союз" (засновник О. Волков), "Трудова Україна" (В. Коно-валюк), Демократична партія України (Г. Антоньєва), Партія зелених Украї­ни (В. Кононов). Домінування адміністративних важелів простежувалося при створенні таких партій, як Народно-демократична та Партія регіонів.

Тип "партії під лідера" властивий дрібним партіям, лідери яких є досить відомими політиками і бізнесменами: "Справедливість" (І. Чиж), Українсь­ка соціал-демократична партія (В. Онопенко), "Єдина родина" (О. Ржавсь-кий)та ін.

Вибори до Верховної Ради у 2002 р. засвідчили, що репрезентантами інте­ресів певної частини населення змогли стати такі виборчі блоки партій і партії: "Блок Віктора Ющенка "Наша Україна" (отримав 23,57 % голосів виборців і відповідно 70 мандатів), Комуністична партія України (19,98 % голосів ви­борців, 59 мандатів), "За єдину Україну" (11,77 % голосів виборців, 35 ман­датів), Соціалістична партія України (6,87 % голосів виборців, 20 мандатів), "Виборчий блок Юлії Тимошенко" (7,26 % голосів виборців, 22 мандати), СДПУ(о) (6,27 % голосів виборців, 19 мандатів) отримавши прохідний відсо­ток голосів. Привертає увагу той факт, що слабкість багатьох політичних партій спонукала їх до створення блоків як напередодні виборів 1998 p., такі у 2002 р. Якщо у 1998 р. ефективність блокування була низькою (до парламенту з дев'яти утворених блоків потрапив тільки один — СПУ-СелПУ — 8,7 %), то у 2002 р. партійні коаліції були більш структурованими, хоч і в останньому випадку особистості лідерів блоків відіграли провідну роль.

Перехідний характер багатьох процесів у сучасному українському суспільстві, нестабільність політичного життя істотно впливають на став­лення населення до багатопартійності та діяльності багатьох партій. Ста­більний та однорідний електорат протягом 10 років незалежності мали зде­більшого лише дві партії — Комуністична партія України і Народний рух України. Багатьом партіям не вдається належним чином представляти інте­реси навіть тих прошарків, які задекларовані у назві партії чи блоку (про­граш блоку "Жінки за майбутнє" при 50 % жінок серед голосуючих на вибо­рах є дуже показовим. Те саме стосується "Російського блоку", Партії зеле­них України). Загалом до багатопартійної системи ставлення населення дуже

368

Розбудова незалежної України

суперечливе, і поки що партії не змогли добитися одностайного схвалення навіть факту свого існування.

На початку 2003 р. в Україні було 125 політичних партій. Проте багато з них існують лише на папері. Тому перевірка діяльності цих партій Міністерством юстиції України привела до скорочення їх кількості до 96. Свідоцтва 28 політич­них партій були анульовані за поданням Мін'юсту до Верховного суду.

Нові стимули для розвитку політичні партії отримали завдяки ухвален­ню Верховною Радою 27 листопада 2003 р. проекту закону про фінансуван­ня політичних партій з бюджету, яке буде проводитися за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України. Фінансується статутна діяльність партій, не пов'язана з участю у виборах до органів державної вла­ди, місцевого самоврядування або їхніх посадових осіб, та відшкодовуються витрати партій, що входили до виборчих блоків партій, пов'язані з фінансу­ванням їхньої передвиборчої агітації під час виборів народних депутатів України. Щорічний обсяг фінансування становить 0,01 розміру мінімаль­ної заробітної плати, помноженого на кількість громадян, внесених до спис­ку виборців на останніх виборах народних депутатів України.

Таким чином, незважаючи на всі труднощі та суперечності, в Україні діють політичні партії, які з кожним роком набувають необхідного досвіду політичної боротьби, намагаються розширити свою електоральну базу, здо­бути авторитет і прихильність виборців. Це об'єктивно сприяє подальшому розвитку суспільної сфери українського суспільства.

Основні терміни і поняття

Громадянське суспільство — сфера спілкування, взаємодії, спонтанної самоорганізації і самоврядування вільних індивідів на основі добровільно сформованих асоціацій, яка захищена необхідними законами від прямого втручання і регламентації з боку держави і в якій переважають громадянські цінності. Громадянське суспільство представлене через добровільні гро­мадські організації і громадські рухи, політичні партії, незалежні засоби масової інформації, вибори і референдуми, залежні від громадськості еле­менти судової і правоохоронної системи (суди присяжних). Ця структура може називатися громадянським суспільством лише тоді, коли в ній пану­ють цінності громадянської культури, спілкування відбувається на засадах добровільності й толерантності.

Демократизація — це запровадження засад, перебудова держави, суспі­льства на демократичних принципах, поетапний процес подолання автори­таризму. На першому етапі демократизація вирішує завдання формування конкурентної політичної системи, прийняття конституції і досягнення кон­сенсусу з принципових питань функціонування політичної системи суспіль­ства. На другому етапі відбувається адаптація суспільства до нового політич­ного механізму.

369