Тема 11

Верховний Суд України є вищим судовим органом у системі судів, який здійснює нагляд за судовою діяльністю всіх судів України, розглядає спра­ви у порядку касації, вивчає та узагальнює судову практику. Судову систе­му в Україні утворюють 742 районних (міських) та 28 обласних і прирівня­них до них судів загальної юрисдикції. В них працюють 4897 суддів. Крім того, діє 367 арбітражних (нині господарських) судів. Сьогодні фактично заново створюється правова інфраструктура, проводиться перепідготовка юридичних кадрів.

Склад депутатів після виборів 1998 р. не змінився. Для подолання бага­торічного протистояння між президентською і парламентською гілками вла­ди, з метою прискорення економічного реформування, створення конструк­тивної більшості у парламенті згідно з Указом Президента України 16 квітня 2000 р. було проведено референдум. Необхідно пояснити зміст питань рефе­рендуму і підстави, чому саме вони були винесені на обговорення. Громадя­ни України підтримали винесені на референдум питання, проте Верховна Рада фактично загальмувала їх імплементацію. Гостра політична криза 2000 p., пов'язана з "касетним скандалом" і вбивством журналіста Г. Гон-гадзе, на деякий час фактично перервала хід політичної реформи.

її поетапне продовження стало можливим лише після завершення чергових виборів до Верховної Ради, що відбулися 31 березня 2002 р. Серед партій і полі­тичних блоків найбільшу кількість голосів отримали "Блок Віктора Ющенка "Наша Україна" — 23,57 % голосів, КПУ — 19,98 % , блок політичних партій "За єдину Україну!" — 11,77 відсотків. Головою Верховної Ради був обраний В. Литвин — лідер блоку центристських партій "За єдину Україну!".

Протягом 2003 р. курс на реалізацію політичної реформи набув подаль­шого розвитку. Президент України Л. Кучма оприлюднив Указ "Про вине­сення на всенародне обговорення проекту Закону України "Про внесення змін до Конституції України", а також проекти політичної реформи, розроблені депутатськими фракціями. На семінарі можна провести обговорення цих законодавчих ініціатив, виділити спільне і відмінне в їх положеннях.

Головні зміни, що передбачалися в ході здійснення політичної реформи, — це створення парламентсько-президентської моделі державного управління з відповідною зміною повноважень усіх гілок влади. Підготовка і проведення виборів стала головною подією 2004 р. в Україні. Для "партії влади", канди­датом від якої був висунутий В. Янукович, йшлося про нагальну потребу збе­реження свого контролю над усіма сферами життя в державі. Для опозиції і широких кіл громадськості, згуртованих навколо В. Ющенка, це був вирішаль­ний момент для демократичної заміни існуючого корумпованого режиму. У першому турі голосування з 24 кандидатів на посаду Президента до другого туру вийшли В. Ющенко, за якого проголосували 11 125 395 виборців (39,87 %) і В. Янукович — 10 969 579 голосів виборців (39,32 %). Безпрецен-дентний рівень фальсифікації та адміністративного втручання у виборчий процес з боку прихильників В. Януковича під час підбиття підсумків другого туру (21 листопада 2004 р.) спричинили вибух народного протесту, що отримав назву

360

Розбудова незалежної України

"Помаранчева революція". Оголошення ЦВК переможцем В. Януковича не визнали мільйони українців і провідні держави світу — США, Канада, краї­ни Європейського Союзу. З грудня 2004 р. Верховний Суд України визнав не­дійсними результати другого туру 26 грудня 2004 р. Свій внесок у розв'язання політичної кризи зробила Верховна Рада України, прийнявши необхідні за­конодавчі акти, міжнародна громадськість, зокрема президенти Польщі, Литви, лідери ЄС. За результатами виборів 26 грудня 2004 р. В. Ющенко отримав 15 115 712 голосів виборців (51,99 %), В. Янукович — 12 848 528 голосів (44,20 %). 23 січня 2005 р. на урочистому засіданні Верховної Ради відбулася інавгурація новообраного Президента, а на Майдані Незалежності В. Ющенко склав присягу народу України.

2. Особливості громадсько-політичного життя українського суспільства

Розвиток суспільно-політичної сфери українського суспільства характери­зують юридичне закріплення і практична реалізація ліберальних та демо­кратичних цінностей: права на свободу думки, свободу слова, об'єднань, рівність перед законом, толерантність та ін. Незважаючи на всі труднощі сучасного життя пересічних громадян, соціологічні дослідження середини 1990- х pp. засвідчили, що демократичні права і свободи підтримували 76,3 % опитаних громадян України. Під час досліджень, проведених у 2000 р. Київ­ським міжнародним інститутом соціології, 48,8 % респондентів назвали де­мократію найкращою системою для країни порівняно з іншими і 60,0 % визнали її найсприятливішою для розв'язання суспільних конфліктів. Все це підкреслює об'єктивно позитивне ставлення українців до демократичних цінностей і, відповідно, сприятливі умови для їх поширення.

Важливою умовою становлення демократичних держав і формування націй у пострадянських країнах є системи суспільних інститутів, що утво­рюють громадянське суспільство. Викладачеві варто зупинитися на пояс­ненні змісту цього поняття. Важливо наголосити, що серед дослідників пе­рехідних процесів панує переконання, що демократія проголошена не може стати демократією реальною доти, доки громадянське суспільство не зміцніє настільки, щоб стати дієвим конкурентом і опонентом старої номенклату­ри. Без вільного та потужного громадянського суспільства ринковий капі­талізм неминуче перетвориться на капіталізм мафіозний. Чим розвинутішим є громадянське суспільство, тим легше громадянам захищати свої інтереси, тим меншою є небезпека узурпації політичної влади певними інститутами. Відстоюючи матеріальну і духовну незалежність людини від держави, дома­гаючись правової гарантії такої незалежності, громадянське суспільство ак­тивно сприяє процесам політичної демократизації.

Розпочинаючи обговорення проблеми розвитку громадських організацій, варто наголосити на тому, що у здійсненні революційних перетворень по-| чатку 1990-х pp. в Україні, як і на пострадянському просторі взагалі, важ­ливу роль зіграли не політичні партії, котрих як таких не було на той час, а громадські організації політичної орієнтації. Згодом це вплинуло на фор-

361