4.4. Особливості кінематичної й електричної схем щілинних аерофотоапаратів

Перемотування і вирівнювання аерофотоплівки в щілинних аерофотоапаратах може здійснюватися за допомогою фокального барабана (рис. 4.41, 4.43 і 4.45).

У цьому випадку різкість зображення залежить від ширини щілини. Якість зображення визначається також розфокусировкою аерофотоапарата для крайових пучків і залишковим зрушенням зображення.

Використання для щілинного фотографування ширококутових об'єктивів і відносно невелика глибина різкості вимагають для одержання гарної якості зображення застосування фокусуючого барабана з великим радіусом, що значно збільшує габарити аерофотоапарата.

Тому для збереження високоякісного зображення при невеликих габаритах щілинного АФА і значних розмірах щілини (порядку декількох мм) більш доцільно застосовувати вирівнювання частини плівки, яка експонується, на площині. У такій конструктивній схемі щілинного АФА фокусуючий барабан відсутній, а плівка вирівнюється, як у звичайних кадрових АФА (рис. 4.46).

Величина залишкового зрушення зображення А_зал залежить також від точної синхронізації швидкості плівки і швидкості зображення.

В обох випадках (рис. 4.45 і 4.46) кінематична схема щілинного АФА містить у собі транспортуючий механізм, важливою ланкою якого є ведучий валик, чи валик, що тягне.

Обертання його здійснюється за допомогою виконавчого двигуна автоматичної системи регулювання швидкості руху аероплівки. Рух від цього двигуна передається також на котушку, що намотує, відповідним фрикціоном.

Рис. 4.45. Принципова схема щілинного АФА з фокусуючим барабаном:

1 – направляючі валики; 2 – котушка, що змотує; 3 – котушка, що намотує;

4 – фокальний барабан; 5 – експозиційна регульована щілина; 6 – аерофотооб'єктив

Рис. 4.46. Принципова схема щілинного АФА без фокусуючого барабана:

1 – направляючі валики; 2 – котушка, що змотує; 3 – котушка, що намотує; 4 – валик, що тягне;

5 – експозиційна регульована щілина; 6 – аерофотооб'єктив

Гальмування котушки, що змотує, для виключення можливості мимовільного розкручування аероплівки, здійснюється фрикціоном котушки, що змотує. Котушки, що змотує і намотує, розташовуються в пінах, що охороняють аероплівку від дії стороннього світла. Вирівнювання здійснюється за рахунок натягу аероплівки, яка прилягає до валика, що вирівнює, розташованого в безпосередній близькості від щілини, яка експонує. Крім транспортуючого, до кінематичної схеми щілинного АФА входить механізм регулювання ширини щілини, що експонує, керування яким здійснюється автоматом регулювання експозиції, чи автоматичною системою, що забезпечує в процесі зміни параметрів польоту сталість витримки, установленої заздалегідь на командному приладі щілинного АФА.

До кінематичної схеми входить також механізм дистанційного східчастого регулювання діафрагми щілинного АФА, керування яким здійснюється з командного приладу за допомогою спеціальної електричної схеми регулювання.

Розглянемо особливості побудови електричних схем регулювання швидкості перемотування аероплівки і ширини щілини.

На рис. 4.47 приведена типова спрощена схема автоматичної системи, що забезпечує в щілинному АФА рівність швидкості руху аероплівки щодо щілини і швидкості оптичного зображення.

Рис. 4.47. Схема автомата регулювання швидкості

перемотування плівки в щілинному АФА

Керуючий сигнал зміни швидкості переміщення аероплівки подається на транспортуючий механізм тільки в тому випадку, якщо не дорівнює нулю різниця швидкості оптичного зображення V_зоб., обчислена за допомогою обчислювального пристрою (НОП), і дійсної швидкості руху аероплівки V_пл, яка реєструється за допомогою тахогенератора, сполученого з приводним двигуном транспортуючого механізму.

На рис. 4.48 і 4.49 приведені схеми, які використовуються для автоматичної стабілізації витримки, встановленої в щілинному АФА, у випадку зміни параметрів W і H польоту.

Якщо на командному приладі установлена витримка t_ф, то для її забезпечення при швидкості польоту W на висоті H необхідна ширина щілини, що експонує – l_н, з посиланням на (4.28), повинна відповідати рівності:

.

Рис. 4.48. Схема автомата стабілізації витримки в щілинному АФА

при непрямому методі контролю ширини щілини

Якщо дійсна ширина щілини – l_д, то потрібна витримка може бути встановлена тільки при іншому співвідношенні W₁ і H₁.

У схемі (рис. 4.48) обчислюється значення W₁/H₁ і порівнюється з дійсним значенням W/H, що надходить із НОП. Якщо щілина не відповідає потрібній величині t_ф, то

.

На двигун привода механізму регулювання щілини подається сигнал керування, що змінює в необхідному напрямку щілину і змінює величину опору R, що пропорційний дійсному значенню щілини l_д. Щілина змінюється доти, поки не наступить рівність l_д = l_н.

У схемі, представленій на рис. 4.49, на суматорі порівнюються безпосередньо величини l_д і l_н.

Рис. 4.49. Схема автомата стабілізації витримки шляхом

безпосереднього контролю потрібної ширини щілини

Перша обчислюється шляхом перемножування сигналу від НОП чи спеціального обчислювача, пропорційного значенню Wf/H, на t_ф. Перемножування здійснюється за допомогою опору R, величина якого змінюється відповідно до потрібної витримки t_ф. Опір R₁ пропорційний l_д. У випадку порушення рівності l_д = l_н з'являється відповідний сигнал керування і механізм регулювання щілини відновлює цю рівність. Якщо в якості суматора і підсилювача сигналу неузгодженості використовують електронне реле, то для усунення автоколивань у схемі необхідно передбачити ще відповідний сигнал зворотного зв'язку. Він може бути сформований тахогенератором, сполученим з валом привода і трансформатором.