11.2.3. Робота комплекту кко-5 при аварійному покиданні льотчиком літального апарату
При катапультуванні автоматично розкривається об'єднаний роз’єм комунікацій ОРК і включається в роботу кисневий прилад КП-27М. Ланцюжок (17, рис. 2.19), закріпленій на кабіні, натягується і відводить важіль роз'єднання ОРК. ОРК роз'єднується і тросиком (15) висмикує чеку запірно-пускового пристрою (31). При цьому зворотні клапани ОРК закриваються, перешкоджаючи виходу кисню в атмосферу. Після висмикування чеки спрацьовує запірно-пусковий пристрій (31) приладу КП-27 і кисень з додаткового балончика (32) через запірно-пусковий пристрій і клапан костюмної лінії (24) надходить до камер натяжного пристрою ВКК. Дюза запірно-пускового пристрою КП-27М забезпечує заданий час спрацьовування натяжного пристрою ВКК, а дюза і клапан (18) забезпечують необхідне запізнювання формування надлишкового тиску в ГШ. Кисень для дихання надходить з батареї балончиків (33) через капілярний змійовик-редуктор (34) і запірно-пусковий пристрій до приладу КП-52М. Робота приладу КП-52М аналогічна розглянутому вище режиму. При спуску на парашуті надлишковий тиск у ГШ зі зменшенням висоти від Нмакс до 12 км знижується, а значить, зменшується тиск у натяжному пристрої костюма внаслідок скидання зайвого кисню через РНТ у порожнину КП-52М и далі в ГШ. На висоті менш 10 км може виявитися, що кисню, що надходить від КП-27М, недостатньо для дихання. У цьому випадку при вдиханні відкриється клапан підсмоктування повітря (30) ОРК (13).
При порушенні герметичності камер костюма надлишковий тиск у ГШ регулюється клапаном скидання (28) у залежності від тиску в камерах ВКК. Ефективні площі клапана скидання і мембрани клапана скидання підібрані так, щоб над клапаном скидання (28), а отже, і під клапаном видиху ГШ і в порожнині КП-52М утримувався тиск у визначеній залежності від тиску в камерах ВКК. При зниженні тиску на мембрану клапана скидання клапан відкривається і тиск над ним відповідно зменшується за рахунок скидання частини кисню з порожнини КП-52М в атмосферу кабіни. При повній відсутності тиску в камерах ВКК у ГШ зберігається надлишковий тиск 600-800 мм вод. ст., обумовлений зусиллям пружини клапана скидання.
РОЗДІЛ II. ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ ПОВІТРЯНОЇ РОЗВІДКИ
ТЕМА 3. ПОВІТРЯНА РОЗВІДКА ТА ОСНОВИ ПОВІТРЯНОГО ФОТОГРАФУВАННЯ
1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ПОВІТРЯНУ РОЗВІДКУ
1.1. Роль і місце повітряної розвідки в системі управління бойовими діями авіації
Повітряна розвідка є видом бойової діяльності авіації щодо отримання інформації про супротивника, місцевість і погоду, яка необхідна для забезпечення командирів і штабів при організації бойових дій. Характер збройної боротьби в сучасній війні ставить перед повітряною розвідкою складні завдання, які обумовлені такими основними причинами:
- триваючим надходженням на озброєння військ засобів масового ураження й інших потужних і високоточних видів бойової техніки;
- значним зростанням динаміки бойових дій і мобільності військ;
- значним поліпшенням маскування військ і широким використанням для бойових дій темного часу доби;
- розвитком протиповітряної оборони.
Різке підвищення уражаючих властивостей засобів збройної боротьби і маневрених можливостей військ привело до збільшення масштабів операцій, що вимагає одержання великого обсягу даних про супротивника в короткий термін. Важливим фактором, що підвищив роль повітряної і космічної розвідки в сучасних умовах, є вимоги до якості розвідувальних даних з боку зацікавленого командування, що має потребу в наявності точних координат об'єктів і контролі результатів удару. Засоби ядерного нападу супротивника, що мають високу бойову готовність, повинні бути вчасно виявлені.
Повітряна розвідка має певні переваги. Вона дозволяє відносно швидко доставляти засоби розвідки до об'єктів розвідки; здійснювати в короткий термін їх пошук, виявлення і розпізнавання; за короткий час переглядати великі простори; добувати про супротивника достовірні і документально підтверджені дані; вчасно доставляти добуті розвідувальні дані зацікавленому командуванню.
Послідовність процесу одержання розвідувальної інформації показана на рис. 3.1.
Постановка
завдання
на
повітряну розвідку
Проведення
повітряної розвідки
Обробка
розвідувальної інформації
Складання
розвіддонесення
Рис. 3. 1. Послідовність одержання розвідувальної інформації
У сучасних бойових операціях до процесу одержання розвідувальної інформації розвідувальною авіацією пред'являються такі вимоги: цілеспрямованість, безперервність, активність, своєчасність, вірогідність і повнота розвідувальних даних, висока точність визначення координат, раптовість і потаємність. Успіх розвідки в значній мірі буде залежати від того, наскільки правильно вона організована, наскільки чітко сплановане своєчасне надходження одержаних даних до зацікавлених штабів, а також від того, наскільки сучасні тактичні засоби повітряної розвідки (ТЗПР) відповідають тактико-технічним вимогам (ТТВ) до них.
У залежності від характеру поставлених завдань, цілей і глибини ведення розвідки, а також масштабу командних інстанцій, в інтересах яких вона організується і ведеться, повітряна розвідка підрозділяється на стратегічну, оперативну і тактичну.