3.2. Вимоги щодо експлуатації систем кисневого живлення

У процесі експлуатації при перевірці герметичності кабіни на землі перевіряється працездатність регулятора тиску повітря. Контроль за його роботою здійснюється за значенням висоти і перепаду тиску на вимірювальному приладі типу УВПД і кабінному варіометрі.

Перевірка працездатності регуляторів температури повітря в кабіні при підготовці до польотів проводиться при працюючому авіадвигуні. Для цього задатчиком температури шкала термостата встановлюється на 5-6 градусів вище чи нижче дійсної температури повітря в кабіні. Перемикачем ручного керування заслінка регулятора встановлюється в крайнє положення на подачу гарячого чи холодного повітря. Після цього перемикач встановлюється в положення «Автомат». Автоматична перестановка заслінки регулятора в інше положення, що визначається на слух за наявності звуку працюючого електромеханізму, свідчить про нормальну роботу регулятора.

При технічній експлуатації АО стану СКЖ і висотного спорядження потрібно приділяти особливу увагу, тому що від цього залежить не тільки виконання завдання але і життя екіпажу. У перелік робіт з підготовки кисневого устаткування входять:

• перевірка запасу кисню;

• перевірка зовнішнього стану;

• перевірка справності всіх елементів системи кисневого живлення;

• перевірка герметичності і працездатності СКЖ без надлишкового тиску і з ним;

• усунення виявлених несправностей у польоті і на землі та інше.

Для визначення технічних характеристик СКЖ в цілому чи їхніх окремих пристроїв застосовуються контрольно-перевірочні кисневі установки типу КУ-7, КУ-8.

Завантаження бортових систем газоподібним киснем повинно проводитися до повного робочого тиску, а рідким киснем до початку витікання рідини з дренажних отворів. Заряджати систему можна тільки медичним киснем, що відповідає вимозі ДСТ. З метою виключення можливості потрапляння газоподібних і механічних домішок до кисневої системи не допускається повне падіння тиску в кисневих балонах.

3.3. Можливі несправності кисневого устаткування

До характерних несправностей і відмов комплектів кисневого устаткування відносяться:

• несправність системи високого і низького тиску;

• негерметичність кисневих шлангів;

• наявність тріщини в трубопроводах бортових кисневих магістралей у місцях підвищеної вібрації на літаку;

• негерметичність кисневих вентилів;

• заклинювання шпинделів кисневих вентилів КВ-2МС через утворення смолистих відкладень при висиханні киснево-стійкого змащення;

• розрив тканини ВКК;

• негерметичність клапанів виходу в кисневих масках (КМ);

• руйнування світлофільтрів і тріщини на них, погіршення оптичних властивостей оглядових щитків ГШ;

• підвищена витрата рідкого кисню з літакових кисневих газифікаторів (ЛКГ);

• відмовлення вимірювальної системи запасів рідкого кисню.

Досвід технічної експлуатації кисневого устаткування літаків показує, що найбільша кількість несправностей приходиться на такі параметри СКЖ, що перевіряються:

• герметичність систем високого тиску;

• герметичність систем низького тиску;

• опір кисневого приладу дихання;

• процентний вміст кисню у повітрі, що вдихається, на висоті.

При усуненні несправностей варто пам'ятати, що ремонт комплектів кисневого устаткування, пов'язаний з їх розбиранням і регулюванням, у стройових частинах не дозволяється. Вироби комплектів, що вимагають такого ремонту, повинні замінятися новими (справними), а зняті з літака повинні направлятися в ремонтні органи ВПС.