1.2. Коротка історія тактичних засобів повітряної розвідки

Сучасний стан ТЗПР є результатом їхнього розвитку з моменту зародження фотографії (1839 р.). Поява літака послужилася різким поштовхом для розвитку засобів аерофоторозвідки.

Так у 1910 році російським винахідником В. Гельгаром був сконструйований оригінальний аерофотоапарат (АФА) «Розвідник», за допомогою якого можна одержати знімки великого масштабу.

У 1914 році російським винахідником Поте був створений перший у світі напівавтоматичний плівковий АФА-1. У 1919 році виданий декрет про затвердження вищого управління геодезії і топографії. У радянських наукових установах виросла ціла школа вчених і винахідників. В різні роки створювалися АФА, які за своїми якостями не поступались закордонним аналогам. У 1937 році був створений перший нічний НАФА-19, а роком раніше (1936 р.) В. Семенов запропонував новий вид повітряного фотографування – щілинний. Авіаційні щілинні АФА (АЩАФА) одержали бойове хрещення у фінській війні, а в 1943 році були запозичені американськими ВПС.

Про масштаби використання аерофоторозвідки військовим командуванням СРСР у роки Великої Вітчизняної війни можна судити з кількості отриманих фотоматеріалів:

- 1941 р. – 2800 аерофільмів;

- 1943 р. – 40000 аерофільмів;

- 1945 р. – 100000 аерофільмів (за 5 місяців).

На основі досвіду бойових дій, проведених військових навчань, наукових досліджень воєнна промисловість створила ТЗПР для ведення авіаційної розвідки на великих швидкостях польоту, вдень і вночі, з великих і малих висот.

1.3. Характеристика об'єктів розвідки

В інтересах вирішення завдань повітряної розвідки об'єкти розвідки умовно підрозділяються за такими основними ознаками: призначенням, конструктивними особливостями, ступенем важливості, розмірами займаної площі, ступенем мобільності, розташуванням щодо поверхні землі, ступенем маскування.

За призначенням, конструктивними особливостями і ступенем важливості об'єкти повітряної розвідки можна розділити на такі групи:

- ракетно-ядерні засоби нападу, аеродроми й авіація, яка базується на них;

- засоби протиповітряної і протиракетної оборони;

- сухопутні війська і їхня бойова техніка;

- військово-морські об'єкти;

- радіотехнічні засоби і пункти управління;

- військово-промислові об'єкти.

Об'єкти кожної з перерахованих груп мають свої характерні розпізнавальні ознаки, які можна підрозділити на види, класи, підкласи і типи.

За розмірами займаної площі об'єкти повітряної розвідки поділяються на:

- малорозмірні;

- середні;

- великі.

До малорозмірних об'єктів відносяться різні зразки бойової і автомобільної техніки та інженерні спорудження для неї.

До об'єктів середніх розмірів відносяться вогневі позиції батарей польової артилерії, центри і позиції керування й оповіщення у системі органів управління засобами ППО, райони розташування підрозділів військ і ін. У межах об'єкта середньої площі можна виділити окремі малорозмірні об'єкти, що мають найбільш важливе значення для розвідки і ураження.

Об'єкти великих розмірів є комплексними. До них відносяться райони зосередження частин і з'єднань, позиційні райони керованих реактивних снарядів (КРС), аеродроми, військово-морські бази й ін.

За ступенем рухливості об'єкти повітряної розвідки поділяються на:

- стаціонарні;

- малорухомі;

- рухливі.

До стаціонарних об'єктів відносяться аеродроми, морські бази, військово-промислові об'єкти.

Малорухомі об'єкти – це великі штаби і вузли зв'язку, пункти керування засобами ППО, бази збирання ядерних боєприпасів і ін., розташовані, як правило, у польових укриттях, збірно-розбірних чи стаціонарних приміщеннях.

Рухливими об'єктами є частини і з'єднання сухопутних військ, ВПС і ВМС, підрозділи і частини УРС, некерованих реактивних снарядів (НКРС) і ін.

За розташуванням щодо поверхні землі об'єкти підрозділяються на:

- підземні;

- напівпідземні;

- наземні.

Об'єкти, розташовані в підземних і напівпідземних укриттях, не мають яскраво виражених розпізнавальних ознак. Тому їхнє виявлення має великі труднощі. Важливу роль у виявленні таких об'єктів відіграють непрямі розпізнавальні ознаки.

За ступенем маскування об'єкти повітряної розвідки підрозділяються на:

- незамасковані;

- частково замасковані;

- замасковані від засобів спостереження.

Наявність маскування у всіх випадках зменшує можливості виявлення і розпізнання об'єктів.

Виявлення і розпізнання об'єктів супротивника в процесі виконання повітряної розвідки й обробки її результатів здійснюється за розпізнавальними ознаками, до яких відносяться такі характеристики об'єкта:

- форма;

- розміри;

- спектральна відбивна чи випромінювальна здатність;

- взаємне розташування щодо інших об'єктів на місцевості;

- проявлення чи сліди діяльності.

Форма, розміри, спектральна відбивна і випромінювальні здатності об'єктів відносяться до прямих ознак, тобто приналежних безпосередньо самим об'єктам. Тінь, що відкидається об'єктом на поверхню землі, взаємне розташування об'єктів, їхня діяльність і сліди діяльності є непрямими ознаками.

Об'єкти розвідки розподіляються за сукупністю пізнавальних ознак чи рідше за однією з них. Розміри об'єктів, займана ними площа разом з іншими факторами впливають на вибір висоти розвідки і масштабу одержання зображення.

Для успішного застосування різних ТЗПР і розробки ТТВ до перспективних систем необхідно мати уявлення про матеріальну частину військ супротивника, організацію його частин і підрозділів, бойовий склад, глибину колон, побудову вихідних і бойових порядків.