- •1. Основні поняття та визначення елементів теорії множин.
- •2.Співвідношення між множинами. Операції над множинами
- •3. Відображення
- •4. Структурні елементи та фізичні величини електричного кола
- •5.Основні рівняння електричного кола аналіз електричного кола на базі його основних рівнянь. А також вузлових і контурних рівнянь
- •6. Метод незалежних струмів. Метод контурних струмів
- •7. Метод незалежних напруг. Метод вузлових напруг. Метод міжвузлових напруг. Метод координат віток
- •8. Метод визначальних координат
- •9. Матриці вхідних і взаємних адмітансів, коефіцієнтів розподілу, матриці вузлових і умовних вузлових імпедансів.
- •10. Перетворення рівнянь з комплексної площини в дійсну
- •11.Основні рівняння багатополюсників.
- •12. Перетворення рівнянь багатополюсників.
- •13. Розрахунок електричних кіл з багатополюсниками. Метод підсхем
- •Основні рівняння прохідних чотириполюсників
- •15.Перетворення схем, складених з прохідних чотириполюсників
- •16. Обчислення функцій. Похибки
- •17. Інтерполяція функцій
- •18. Апроксимація функцій
- •19.Наближене диференціювання функцій
- •20. Наближене інтегрування функцій
- •21. Розв’язування алгебричних і трансцендентних координатних рівнянь однієї змінної чисельними методами
- •22. Аналітичні методи розв’язування систем лінійних рівнянь
- •23. Оптимізація аналітичних методів розв'язування систем скінченних рівнянь.
- •24. Методи упаковування розріджених матриць і векторів.
- •25.Власні значення та власні вектори матриць. Зумовленість матриці. Метод qr. Норми матриці та вектора
- •26.Чисельні методи розв’язування систем лінійних скінченних рівнянь
- •29. Математичні моделі аналізу усталених ежимів еес у методі контурних струмів
- •30. Аналіз усталених режимів еес методом балансу потужностей
- •31. Лінійні диференційні рівняння з постійними коефіцієнтами.
- •32. Однокрокові явні методи.
- •33.Однокрокові неявні методи
- •34. Багатокрокові явні методи.
- •35. Ітераційний метод визначення усталеного режиму електричного кола.
- •36. Лінеаризація нелінійних диференційних рівнянь. Розв’язування крайової задачі.
- •39. Заміна аргумента диференціальних рівнянь
- •40. Методи декомпозиції
- •41. Узагальнений аналітичний метод розв’язування лінійних диференційно-скінченних рівнянь
- •42. Основи теорії стійкості режимів енергетичних систем
- •43. Алгебричні критерії стійкості. Частотні критерії стійкості.
- •44. Виділення областей стійкості. Спосіб d-розбиття. Аналіз динамічної стійкості режиму енергетичних систем.
- •45. Основні теореми ймовірностей, формули повної ймовірності, Бейєса (теорема гіпотез) і повторення дослідів
- •46. Випадкові величини в електроенергетиці
- •49. Визначення статистичних законів розподілу випадкових величин. Визначення статистичних числових характеристик випадкових величин.
- •50. Вирівнювання статистичних законів розподілу. Перевірка правильності гіпотез. Точкові оцінки. Довірчий інтервал. Довірча ймовірність
- •51. Основні положення теорії випадкових функцій.
- •52. Поняття про стаціонарний випадковий процес. Елементи теорії інформації
- •53. Метод монте-карло в задачах електроенергетики
- •54. Математичні основи теорії надійності
- •57. Деякі задачі лінійного програмування eec
- •58. Лінеаризація задачі опуклого програмування. Теорема Куна-Танкера. Умови Куна-Таккера
- •59.Чисельні методи розв'язування задач нелінійного програмування.
- •60. Динамічне програмування.
7. Метод незалежних напруг. Метод вузлових напруг. Метод міжвузлових напруг. Метод координат віток
Порядок вузлових і контурних рівнянь можна знизити також у координатах напруг віток, якщо скористатися підставленням на основі контурного рівняння. У результаті одержуємо систему ( ) рівнянь методу незалежних напруг.
Контурне рівняння пов’язує між собою напруг віток лінійно незалежними рівняннями. Отже, завжди на основі цих рівнянь напруг віток можна виразити за допомогою решти напруг.
Матрицю
|
|
(2.37) |
називають матрицею перетворення незалежних напруг.
Порівнюючи матрицю перетворенні незалежних напруг (2.37), а матрицею головних перетинів з врахуванням співвідношення (1.46) бачимо, ця матриця, складена для головних контурів, тобто при , дорівнює транспонованій матриці головних перетинів, а саме
|
|
(2.36) |
Підставляючи вираз вектора-стовпця з (2.36) у вузлове рівняння (2.17), одержуємо
|
, |
(2.38) |
Яке і є рівнянням методу незалежних напруг.
рівняння методу незалежних напруг можна записати
|
|
(2.41) |
рівняння незалежних напруг (2.41) за такої умови перетворюється в рівняння вузлових напруг
|
|
(2.43) |
окремий випадок рівняння методу незалежних напруг:
|
|
(2.44) |
Метод, що грунтується на векторному рівнянні (2.44), називають методом міжвузлових напруг, оскільки напруги дерева і напруги хорд, а отже, вектор-стовпець напруг віток в цілому, є вектором міжвузлових напруг.
У задачах електроенергетики застосовується також так званий метод координат віток, рівняння якого становлять рівняння віток (2.6), вузлові рівняння (2.9) і рівняння (2.42), тобто
|
8. Метод визначальних координат
Залежні струми віток кола (ребер дерева) визначають на основі незалежних (контурних) струмів за першим законом Кірхгофа. Залежні напруги віток (хорд) знаходять на основі незалежних (вузлових) напруг за допомогою другого закону Кірхгофа.
Кількість струмів чи напруг, що дають змогу визначити всі струми чи напруги віток кол, може бути значно меншою від кількості незалежних (контурних) струмів чи незалежних (вузлових) напруг, якщо для визначення всіх інших струмів і напруг віток користуватися одночасно обома законами Кірхгофа.
Систему мінімальної кількості координат (струмів чи напруг), на основі яких можна за обоиа законами Кірхгофа визначити всі інші координати режиму кола, називають визначальними координатами, а метод їх знаходження – методом визначальних координат. Рівняння методу виводять або з вузлових і контурних рівнянь у координатах струмів віток (метод визначальних струмів), або в координатах напруг віток (метод визначальних напруг).
Метод визначальних координат викладемо стосовно методу визначальних струмів. Тут в основу покладемо векторні вузлові та контурні рівняння (2.16) в координатах струмів віток, яке компактно можна записати
|
|
(2.46) |
де - квадратна матриця -ого порядку, яка складається з двох субматриць-блоків.