- •1. Основні поняття та визначення елементів теорії множин.
- •2.Співвідношення між множинами. Операції над множинами
- •3. Відображення
- •4. Структурні елементи та фізичні величини електричного кола
- •5.Основні рівняння електричного кола аналіз електричного кола на базі його основних рівнянь. А також вузлових і контурних рівнянь
- •6. Метод незалежних струмів. Метод контурних струмів
- •7. Метод незалежних напруг. Метод вузлових напруг. Метод міжвузлових напруг. Метод координат віток
- •8. Метод визначальних координат
- •9. Матриці вхідних і взаємних адмітансів, коефіцієнтів розподілу, матриці вузлових і умовних вузлових імпедансів.
- •10. Перетворення рівнянь з комплексної площини в дійсну
- •11.Основні рівняння багатополюсників.
- •12. Перетворення рівнянь багатополюсників.
- •13. Розрахунок електричних кіл з багатополюсниками. Метод підсхем
- •Основні рівняння прохідних чотириполюсників
- •15.Перетворення схем, складених з прохідних чотириполюсників
- •16. Обчислення функцій. Похибки
- •17. Інтерполяція функцій
- •18. Апроксимація функцій
- •19.Наближене диференціювання функцій
- •20. Наближене інтегрування функцій
- •21. Розв’язування алгебричних і трансцендентних координатних рівнянь однієї змінної чисельними методами
- •22. Аналітичні методи розв’язування систем лінійних рівнянь
- •23. Оптимізація аналітичних методів розв'язування систем скінченних рівнянь.
- •24. Методи упаковування розріджених матриць і векторів.
- •25.Власні значення та власні вектори матриць. Зумовленість матриці. Метод qr. Норми матриці та вектора
- •26.Чисельні методи розв’язування систем лінійних скінченних рівнянь
- •29. Математичні моделі аналізу усталених ежимів еес у методі контурних струмів
- •30. Аналіз усталених режимів еес методом балансу потужностей
- •31. Лінійні диференційні рівняння з постійними коефіцієнтами.
- •32. Однокрокові явні методи.
- •33.Однокрокові неявні методи
- •34. Багатокрокові явні методи.
- •35. Ітераційний метод визначення усталеного режиму електричного кола.
- •36. Лінеаризація нелінійних диференційних рівнянь. Розв’язування крайової задачі.
- •39. Заміна аргумента диференціальних рівнянь
- •40. Методи декомпозиції
- •41. Узагальнений аналітичний метод розв’язування лінійних диференційно-скінченних рівнянь
- •42. Основи теорії стійкості режимів енергетичних систем
- •43. Алгебричні критерії стійкості. Частотні критерії стійкості.
- •44. Виділення областей стійкості. Спосіб d-розбиття. Аналіз динамічної стійкості режиму енергетичних систем.
- •45. Основні теореми ймовірностей, формули повної ймовірності, Бейєса (теорема гіпотез) і повторення дослідів
- •46. Випадкові величини в електроенергетиці
- •49. Визначення статистичних законів розподілу випадкових величин. Визначення статистичних числових характеристик випадкових величин.
- •50. Вирівнювання статистичних законів розподілу. Перевірка правильності гіпотез. Точкові оцінки. Довірчий інтервал. Довірча ймовірність
- •51. Основні положення теорії випадкових функцій.
- •52. Поняття про стаціонарний випадковий процес. Елементи теорії інформації
- •53. Метод монте-карло в задачах електроенергетики
- •54. Математичні основи теорії надійності
- •57. Деякі задачі лінійного програмування eec
- •58. Лінеаризація задачі опуклого програмування. Теорема Куна-Танкера. Умови Куна-Таккера
- •59.Чисельні методи розв'язування задач нелінійного програмування.
- •60. Динамічне програмування.
39. Заміна аргумента диференціальних рівнянь
У деяких випадках доцільно замінити аргумент векторного диференційного рівняння одною з координат інтегральної вектор-функції . Припустимо, що маємо таке векторне диференційне рівняння
(5.287) |
де , ,…, – диференційні параметри математичної моделі; , ,… – нелінійні вектор-функції, що залежать від вектора ; , ,…, – вимушу вальні сили моделі.
Замінимо аргумент рівняння на координату . Для цього досить перемножити це рівняння на похідну . У результаті векторне рівняння (5.287) перетворюється до векторного рівняння з новим аргументом :
(5.288)
|
Наведене тут перетворення називають інтегруванням диференційних рівнянь.
40. Методи декомпозиції
Ці методи, потрібно як у випадку моделей аналізу усталених режимів, застосовують у двох модифікаціях – методів діакоптики та методів підсхем. В електроенергетиці звичайно використовують останні.
Розглянемо два методи підсхем. Перший застосовують до явних методів, другий – до неявних методів чисельного аналізу.
Перший метод, який можна було б назвати методом підсхем у нормальній формі Коші, полягає у розчленуванні схеми електричного кола на підсхем, складанні їхніх математичних моделей у нормальній формі Коші, формуванні топологічних матриць і рівнянь зв’язку, їх розв’язанні й визначенні координат зв’язку підсхем і координат самих підсхем.
Другий метод формально зберігається з викладеним у третьому розділі методом підсхем з тою лише відмінністю, що математичні моделі у ньому формуються на основі ФДН.
Метод підсхем у нормальній формі Коші. Припустимо, що схема електричного кола розчленована на підсхем. Розчленування може здійснюватися по будь-яких перетинах, крім тих, які розділяють частини з взаємоіндуктивностями, а також обов’язково по всіх ємнісних перетинах, оскільки вони відповідають ємнісним зв’язкам підсхем (наприклад, у випадку схем лінії, яка відповідає її математичній моделі в методі прямих).
У методі контурних координат підсхеми описуються під моделями вигляду першу під модель системи зводимо до нормальної форми Коші:
() |
41. Узагальнений аналітичний метод розв’язування лінійних диференційно-скінченних рівнянь
Наукова школа К. С. Демірчяна запропонувала аналітичний метод розв’язування лінійних векторних диференційно-скінченних рівнянь для загального випадку кусково-аналітичних періодичних вимушувальних сил.
Припустимо, що деяка фізична система описується лінійним векторним диференційно-скінченним рівнянням, наприклад, стосовно електричного кола – в методі координат стану відповідно до (5.258), (5.259) у нормальній формі
; (5.298) |
; (5.299) |
, (5.300) |
де - вектор-стовпець координат стану; - вектор стовпець умов Коші (початкових умов); - вектор стовпець резестивних струмів хорд і резистивних напруг ребер дерева; , , , - матриці постійних коефіцієнтів , які визначають під час формування рівнянь у МКС та зведення їх до нормальної форми; - вектор-стовпець ЕРС віток і еквівалентних ЕРС, що відповідають ДС у вузлах електричного кола. ЕРС і ДС у загальному випадку задаються кусково-аналітичними періодичними функціями часу.
Векторне рівняння (5.298) на основі перетворення Лапласа запишемо
, (5.301) |
з якого знаходимо
. (5.302) |
Ля визначення оригіналу (5.302) застосуємо теорему згортки вох функцій та
. (5.303) |