- •1. Основні поняття та визначення елементів теорії множин.
- •2.Співвідношення між множинами. Операції над множинами
- •3. Відображення
- •4. Структурні елементи та фізичні величини електричного кола
- •5.Основні рівняння електричного кола аналіз електричного кола на базі його основних рівнянь. А також вузлових і контурних рівнянь
- •6. Метод незалежних струмів. Метод контурних струмів
- •7. Метод незалежних напруг. Метод вузлових напруг. Метод міжвузлових напруг. Метод координат віток
- •8. Метод визначальних координат
- •9. Матриці вхідних і взаємних адмітансів, коефіцієнтів розподілу, матриці вузлових і умовних вузлових імпедансів.
- •10. Перетворення рівнянь з комплексної площини в дійсну
- •11.Основні рівняння багатополюсників.
- •12. Перетворення рівнянь багатополюсників.
- •13. Розрахунок електричних кіл з багатополюсниками. Метод підсхем
- •Основні рівняння прохідних чотириполюсників
- •15.Перетворення схем, складених з прохідних чотириполюсників
- •16. Обчислення функцій. Похибки
- •17. Інтерполяція функцій
- •18. Апроксимація функцій
- •19.Наближене диференціювання функцій
- •20. Наближене інтегрування функцій
- •21. Розв’язування алгебричних і трансцендентних координатних рівнянь однієї змінної чисельними методами
- •22. Аналітичні методи розв’язування систем лінійних рівнянь
- •23. Оптимізація аналітичних методів розв'язування систем скінченних рівнянь.
- •24. Методи упаковування розріджених матриць і векторів.
- •25.Власні значення та власні вектори матриць. Зумовленість матриці. Метод qr. Норми матриці та вектора
- •26.Чисельні методи розв’язування систем лінійних скінченних рівнянь
- •29. Математичні моделі аналізу усталених ежимів еес у методі контурних струмів
- •30. Аналіз усталених режимів еес методом балансу потужностей
- •31. Лінійні диференційні рівняння з постійними коефіцієнтами.
- •32. Однокрокові явні методи.
- •33.Однокрокові неявні методи
- •34. Багатокрокові явні методи.
- •35. Ітераційний метод визначення усталеного режиму електричного кола.
- •36. Лінеаризація нелінійних диференційних рівнянь. Розв’язування крайової задачі.
- •39. Заміна аргумента диференціальних рівнянь
- •40. Методи декомпозиції
- •41. Узагальнений аналітичний метод розв’язування лінійних диференційно-скінченних рівнянь
- •42. Основи теорії стійкості режимів енергетичних систем
- •43. Алгебричні критерії стійкості. Частотні критерії стійкості.
- •44. Виділення областей стійкості. Спосіб d-розбиття. Аналіз динамічної стійкості режиму енергетичних систем.
- •45. Основні теореми ймовірностей, формули повної ймовірності, Бейєса (теорема гіпотез) і повторення дослідів
- •46. Випадкові величини в електроенергетиці
- •49. Визначення статистичних законів розподілу випадкових величин. Визначення статистичних числових характеристик випадкових величин.
- •50. Вирівнювання статистичних законів розподілу. Перевірка правильності гіпотез. Точкові оцінки. Довірчий інтервал. Довірча ймовірність
- •51. Основні положення теорії випадкових функцій.
- •52. Поняття про стаціонарний випадковий процес. Елементи теорії інформації
- •53. Метод монте-карло в задачах електроенергетики
- •54. Математичні основи теорії надійності
- •57. Деякі задачі лінійного програмування eec
- •58. Лінеаризація задачі опуклого програмування. Теорема Куна-Танкера. Умови Куна-Таккера
- •59.Чисельні методи розв'язування задач нелінійного програмування.
- •60. Динамічне програмування.
60. Динамічне програмування.
Виникнення динамічного програмування пов’язане з дослідженнями багатокрокових процесів керування, що відбуваються в часі. Однак динамічне програмування застосоване й у статичних задачах, процедура розв’язування яких може бути подана у вигляді багатокрокового (багатоетапного) процесу. В найпростішому випадку задача динамічного програмування формулюється як задача такого оптимального розподілу заданого однорідного ресурсу між різними видами робіт, процесів , коли сумарні витрати мінімальні. Тобто формально
; (8.159) ; (8.160) . (8.161) |
Замість мінімізації витрат може ставитися вимога максимізації зиску. Часто обмеження (8.161) задають у вигляді нерівностей типу .
У загальному випадку задача динамічного програмування зводиться до представлення процесу послідовністю простіших процесів, які називають кроками чи етапами (стадіями). Залежно від типу процесів розбиття на кроки найчастіше здійснюється у часі або в просторі.
Проілюструємо задачу динамічного програмування на прикладі пошуку найкоротшого часу перевезення продукту між пунктами транспортної мережі, зображеної графом на рис. 8.26. Ребра графа відповідають відрізкам шляхів між окремими пунктами мережі (вершинами графа).
Рис. 8.26
Як видно з рис. 8.26, будь-який маршрут між й має три ділянки – етапи розв’язання задачі. Оскільки останній етап (переїзд з пп. , чи в кінцевий ) є кінцевим, то його можна оптимізувати незалежно від попередніх. Тому в динамічному програмуванні, як правило, обчислення починають з останнього кроку. Транспортування в п. можливе з п. за час , з п. за час і з п. за час . Часи називають умовно оптимальними.
На передостанньому етапі перевезення продукту в пп. , , можна здійснити з пп. , , . Якщо транспортування починається з п. , то оптимальний перехід в п. визначається з порівняння перевезень по маршрутах , , що можна записати як
. |
Припустимо, що мінімальним є значення . Цей час є умовно оптимальним на даному кроці. Якщо перевезення здійснюється з п. , то маємо
. |
Припустимо, що мінімальним є час , тобто тут він є умовно оптимальним. Під час перевезення з п. –
. |
Припустимо, що мінімальним є час . Тепер на цьому етапі необхідно вибрати мінімальне значення з отриманих значень , , . Тобто треба знайти
. |
Припустимо, що мінімальним є час .
На останньому етапі необхідно мінімізувати суми значень часу по маршрутах , , й умовно мінімальних значень часу під час перевезень продукту з пп. , , і . Отже, маємо
. |
Припустимо, що мінімальним є час . Отже, оптимальним є маршрут за шляхом, що відповідає ребрам 3, 9, 12.
Очевидно, задачу динамічного програмування можна розв’язувати повним перебором усіх можливих варіантів. Але такий метод неекономічний порівняно з поетапною оптимізацією. Це ясно видно з наведеного прикладу. Справді, якщо процес розбитий на етапів, на кожному з яких прийнято станів, то при прямому переборі варіантів необхідно розглянути варіантів, а методом динамічного програмування всього варіантів. Наприклад, при і маємо відповідно і варіантів.