- •1. Основні поняття та визначення елементів теорії множин.
- •2.Співвідношення між множинами. Операції над множинами
- •3. Відображення
- •4. Структурні елементи та фізичні величини електричного кола
- •5.Основні рівняння електричного кола аналіз електричного кола на базі його основних рівнянь. А також вузлових і контурних рівнянь
- •6. Метод незалежних струмів. Метод контурних струмів
- •7. Метод незалежних напруг. Метод вузлових напруг. Метод міжвузлових напруг. Метод координат віток
- •8. Метод визначальних координат
- •9. Матриці вхідних і взаємних адмітансів, коефіцієнтів розподілу, матриці вузлових і умовних вузлових імпедансів.
- •10. Перетворення рівнянь з комплексної площини в дійсну
- •11.Основні рівняння багатополюсників.
- •12. Перетворення рівнянь багатополюсників.
- •13. Розрахунок електричних кіл з багатополюсниками. Метод підсхем
- •Основні рівняння прохідних чотириполюсників
- •15.Перетворення схем, складених з прохідних чотириполюсників
- •16. Обчислення функцій. Похибки
- •17. Інтерполяція функцій
- •18. Апроксимація функцій
- •19.Наближене диференціювання функцій
- •20. Наближене інтегрування функцій
- •21. Розв’язування алгебричних і трансцендентних координатних рівнянь однієї змінної чисельними методами
- •22. Аналітичні методи розв’язування систем лінійних рівнянь
- •23. Оптимізація аналітичних методів розв'язування систем скінченних рівнянь.
- •24. Методи упаковування розріджених матриць і векторів.
- •25.Власні значення та власні вектори матриць. Зумовленість матриці. Метод qr. Норми матриці та вектора
- •26.Чисельні методи розв’язування систем лінійних скінченних рівнянь
- •29. Математичні моделі аналізу усталених ежимів еес у методі контурних струмів
- •30. Аналіз усталених режимів еес методом балансу потужностей
- •31. Лінійні диференційні рівняння з постійними коефіцієнтами.
- •32. Однокрокові явні методи.
- •33.Однокрокові неявні методи
- •34. Багатокрокові явні методи.
- •35. Ітераційний метод визначення усталеного режиму електричного кола.
- •36. Лінеаризація нелінійних диференційних рівнянь. Розв’язування крайової задачі.
- •39. Заміна аргумента диференціальних рівнянь
- •40. Методи декомпозиції
- •41. Узагальнений аналітичний метод розв’язування лінійних диференційно-скінченних рівнянь
- •42. Основи теорії стійкості режимів енергетичних систем
- •43. Алгебричні критерії стійкості. Частотні критерії стійкості.
- •44. Виділення областей стійкості. Спосіб d-розбиття. Аналіз динамічної стійкості режиму енергетичних систем.
- •45. Основні теореми ймовірностей, формули повної ймовірності, Бейєса (теорема гіпотез) і повторення дослідів
- •46. Випадкові величини в електроенергетиці
- •49. Визначення статистичних законів розподілу випадкових величин. Визначення статистичних числових характеристик випадкових величин.
- •50. Вирівнювання статистичних законів розподілу. Перевірка правильності гіпотез. Точкові оцінки. Довірчий інтервал. Довірча ймовірність
- •51. Основні положення теорії випадкових функцій.
- •52. Поняття про стаціонарний випадковий процес. Елементи теорії інформації
- •53. Метод монте-карло в задачах електроенергетики
- •54. Математичні основи теорії надійності
- •57. Деякі задачі лінійного програмування eec
- •58. Лінеаризація задачі опуклого програмування. Теорема Куна-Танкера. Умови Куна-Таккера
- •59.Чисельні методи розв'язування задач нелінійного програмування.
- •60. Динамічне програмування.
26.Чисельні методи розв’язування систем лінійних скінченних рівнянь
Тут розглядаються практично всі вживані в задачах електроенергетики методи чесельного розв’язування рівнянь.
Метод простої ітерації. Для застосування простої ітерації рівняння (4.134) необхідно записати в явному вигляді. З цією метою множимо рівняння (4.134) на діагональну матрицю , елемнти якої дорівнюють оберненим значенням відповідних елементів матриці . Додавши до цього рівняння вектор , знаходимо
(4.222) |
Метод ітерації Зайделя. У методі простої ітерації визначається з рівняння (4.225) шляхом підставлення в праву частину , знайдених на попередньому кроці наближення. Отже, наступні наближення повністю визначаються наближеннями попереднього кроку. Але ми маємо змогу під час знаходження наближень «старших» невідомих (наприклад, ) підставляти наближення «молодших», одержаних не на попередньому, а на цьому кроці (тобто не , а ). Це означає, що процес ітерації можна здійснити так:
|
Збіжність ітерації Зайделя оцінюється подібно як і для простої ітерації, але швидкість збіжності тут помітно вища, ніж збіжність простої ітерації.
Метод найвищого спуску. Нехай векторне рівняння
|
неперервне і має неперервні похідні в околі його визначення. Обчислення коренів цього рівняння можна звести до знаходження мінімуму деякої скалярної функції Таку функцію найпростіше визначити як скалярний добуток функції (4.236) на себе
|
Вектор-корінь рівняння відповідає нульовому значенню функції . Якщо це рівняння має тільки ізольовані корені, то вони відповідають точкам нульового мінімуму функції. Отже, задача розв’язання рівняння зводиться до знаходження такого мінімуму функції у багатовимірному просторі координат
Метод виправлення наближеної оберненої матриці. У багатьох випадка, і зокрема в задачах електроенергетики, вдається досить просто відшукати грубе наближення оберненої матриці. І якщо зуміти його відносно просто виправити, то такий шлях можна ефективно застосовувати для розв’язування систем лінійних рівнянь.
Розглянемо простий ітераційний метод такого виравлення наближеної оберненої матриці.
Нехай маємо деяку наближену матрицю . Виправимо її методом ітерації.
Мірою похибки певної матриці , оберненої до матриці , може бути
Якщо , то .
Будуватимемо послідовні наближення за формулою
, |
де
|
Метод мінімізації суми квадратів нев’язок (відхилень). Суть методу мінімізації суми квадратів нев’язок у застосуванні до лінійної системи рівнянь полягає у тому, що вектор знаходять за допомогою мінімізації функції
(4.254) |
де матриця-рядок, що дорівнює -му рядкові матриці .
Метод релаксації. Для застосування методу релаксації рівняння (4.135) записують у вигляді
(4.257)
|
Якщо підставити в (4.257) деяке наближення багатовимірного вектора , то дістанемо певне значення нев’язки . Очевидно, щоб нев’язка деякого -го рівняння системи (4.257) дорівнювала нулеві, потрібно дати приріст невідомій , який дорівнює - , тобто
(4.258) |
Збіжність методу релаксації перевіряється звичайно шляхом спроби обчислення декількох кроків наближень.