- •1. Основні поняття та визначення елементів теорії множин.
- •2.Співвідношення між множинами. Операції над множинами
- •3. Відображення
- •4. Структурні елементи та фізичні величини електричного кола
- •5.Основні рівняння електричного кола аналіз електричного кола на базі його основних рівнянь. А також вузлових і контурних рівнянь
- •6. Метод незалежних струмів. Метод контурних струмів
- •7. Метод незалежних напруг. Метод вузлових напруг. Метод міжвузлових напруг. Метод координат віток
- •8. Метод визначальних координат
- •9. Матриці вхідних і взаємних адмітансів, коефіцієнтів розподілу, матриці вузлових і умовних вузлових імпедансів.
- •10. Перетворення рівнянь з комплексної площини в дійсну
- •11.Основні рівняння багатополюсників.
- •12. Перетворення рівнянь багатополюсників.
- •13. Розрахунок електричних кіл з багатополюсниками. Метод підсхем
- •Основні рівняння прохідних чотириполюсників
- •15.Перетворення схем, складених з прохідних чотириполюсників
- •16. Обчислення функцій. Похибки
- •17. Інтерполяція функцій
- •18. Апроксимація функцій
- •19.Наближене диференціювання функцій
- •20. Наближене інтегрування функцій
- •21. Розв’язування алгебричних і трансцендентних координатних рівнянь однієї змінної чисельними методами
- •22. Аналітичні методи розв’язування систем лінійних рівнянь
- •23. Оптимізація аналітичних методів розв'язування систем скінченних рівнянь.
- •24. Методи упаковування розріджених матриць і векторів.
- •25.Власні значення та власні вектори матриць. Зумовленість матриці. Метод qr. Норми матриці та вектора
- •26.Чисельні методи розв’язування систем лінійних скінченних рівнянь
- •29. Математичні моделі аналізу усталених ежимів еес у методі контурних струмів
- •30. Аналіз усталених режимів еес методом балансу потужностей
- •31. Лінійні диференційні рівняння з постійними коефіцієнтами.
- •32. Однокрокові явні методи.
- •33.Однокрокові неявні методи
- •34. Багатокрокові явні методи.
- •35. Ітераційний метод визначення усталеного режиму електричного кола.
- •36. Лінеаризація нелінійних диференційних рівнянь. Розв’язування крайової задачі.
- •39. Заміна аргумента диференціальних рівнянь
- •40. Методи декомпозиції
- •41. Узагальнений аналітичний метод розв’язування лінійних диференційно-скінченних рівнянь
- •42. Основи теорії стійкості режимів енергетичних систем
- •43. Алгебричні критерії стійкості. Частотні критерії стійкості.
- •44. Виділення областей стійкості. Спосіб d-розбиття. Аналіз динамічної стійкості режиму енергетичних систем.
- •45. Основні теореми ймовірностей, формули повної ймовірності, Бейєса (теорема гіпотез) і повторення дослідів
- •46. Випадкові величини в електроенергетиці
- •49. Визначення статистичних законів розподілу випадкових величин. Визначення статистичних числових характеристик випадкових величин.
- •50. Вирівнювання статистичних законів розподілу. Перевірка правильності гіпотез. Точкові оцінки. Довірчий інтервал. Довірча ймовірність
- •51. Основні положення теорії випадкових функцій.
- •52. Поняття про стаціонарний випадковий процес. Елементи теорії інформації
- •53. Метод монте-карло в задачах електроенергетики
- •54. Математичні основи теорії надійності
- •57. Деякі задачі лінійного програмування eec
- •58. Лінеаризація задачі опуклого програмування. Теорема Куна-Танкера. Умови Куна-Таккера
- •59.Чисельні методи розв'язування задач нелінійного програмування.
- •60. Динамічне програмування.
59.Чисельні методи розв'язування задач нелінійного програмування.
У задачах електроенергетики системи скінченних рівнянь переважно нелінійні. Їх загальний вираз у векторній формі можна записати
(4.261) |
Найефективніші та найширше вживані методи розв’язування таких систем рівнянь:
Метод простої ітерації
Метод ітерації Зайделя
Метод найшвидшого спуску
Метод Ньютона
Метод мінімізації суми квадратів нев'язок (відхилень).
Метод мінімізації суми модулів нев'язок (відхилень).
Метод диференціювання по параметру
Метод продовження по параметру
Метод продовження по параметру. Цей метод перекликається з методом диференціювання по параметру з погляду введення в розв'язуване рівняння деякого параметра , тобто аналогічно (4.290) . Параметр тут вибирається з тих же умов, що й у методі диференціювання по параметру. Тобто при має витримуватися співвідношення , а при рівняння повинно розв'язуватися порівняно просто.
Суть методу продовження по параметру полягає в наступному. Припустимо, що відомий деякий вектор-корінь рівняння. Поділивши відрізок для всіх компонентів вектора на декілька інтервалів, розв'язують послідовно систему рівнянь
(4.297) |
Параметр визначається шириною інтервалів. На кожному новому інтервалі за приймається , обчислене на попередньому інтервалі.
Рівняння (4.297) збіжне, якщо відрізок належить області множини розв'язань рівняння , тобто коли множина опукла. Якщо множина не опукла, то потрібно вибирати інше нульове наближення. Отже, збіжність з довільного нульового значення тут не забезпечується. Ітерація за (4.297) відповідає переміщенню в просторі координат вектора х по прямих відрізків .
Розроблені ефективніші модифікації методу продовження по параметру, в яких такий рух здійснюється по деякій кривій у багатовимірному просторі. Для такого випадку застосовують канонічну формулу методу продовження по параметру у вигляді
(4.298) |
Її доцільно звести до вигляду, аналогічного (4.285), а саме:
(4.299) |
(4.300) |
Параметр визначається за -нормами зі співвідношень
(4.301) |
(4.302) |
При наведена модифікація методу продовження по параметру збігається з методом Ньютона. Звичайно після 2-3 кроків обчислень метод продовження по параметру переходить у метод Ньютона. Додатковий час на обчислення параметра на кроці становить не більше 10...20 % відповідного часу в методі Ньютона. Застосовують також простіший, хоча й менш ефективний спосіб обчислення параметра . Якщо вектор нев'язок то приймають . В іншому випадку ділять на два (починаючи від ).
Як показали дослідження, наведена модифікація методу продовження по параметру завжди збігається, якщо, починаючи від нульового наближення, на кожному кропі ітерації матриця Якобі не стає особливою. Матриця Якобі звичайно стає особливою в точках нестійкого розв'язання системи рівнянь, що відповідає нестійкій рівновазі описуваної фізичної системи. З огляду на це можна вважати, що математичні моделі в методі продовження по параметру адекватні, як, зрештою, і в методі диференціювання по параметру.
Вектор утворює гострий кут з градієнтом функції . Таким чином, метод продовження по параметру є фактично одною з модифікацій градієнтних методів, що випливає з указаної властивості добутку названих векторів, які визначають другий член формули (4.298.)