- •1. Основні поняття та визначення елементів теорії множин.
- •2.Співвідношення між множинами. Операції над множинами
- •3. Відображення
- •4. Структурні елементи та фізичні величини електричного кола
- •5.Основні рівняння електричного кола аналіз електричного кола на базі його основних рівнянь. А також вузлових і контурних рівнянь
- •6. Метод незалежних струмів. Метод контурних струмів
- •7. Метод незалежних напруг. Метод вузлових напруг. Метод міжвузлових напруг. Метод координат віток
- •8. Метод визначальних координат
- •9. Матриці вхідних і взаємних адмітансів, коефіцієнтів розподілу, матриці вузлових і умовних вузлових імпедансів.
- •10. Перетворення рівнянь з комплексної площини в дійсну
- •11.Основні рівняння багатополюсників.
- •12. Перетворення рівнянь багатополюсників.
- •13. Розрахунок електричних кіл з багатополюсниками. Метод підсхем
- •Основні рівняння прохідних чотириполюсників
- •15.Перетворення схем, складених з прохідних чотириполюсників
- •16. Обчислення функцій. Похибки
- •17. Інтерполяція функцій
- •18. Апроксимація функцій
- •19.Наближене диференціювання функцій
- •20. Наближене інтегрування функцій
- •21. Розв’язування алгебричних і трансцендентних координатних рівнянь однієї змінної чисельними методами
- •22. Аналітичні методи розв’язування систем лінійних рівнянь
- •23. Оптимізація аналітичних методів розв'язування систем скінченних рівнянь.
- •24. Методи упаковування розріджених матриць і векторів.
- •25.Власні значення та власні вектори матриць. Зумовленість матриці. Метод qr. Норми матриці та вектора
- •26.Чисельні методи розв’язування систем лінійних скінченних рівнянь
- •29. Математичні моделі аналізу усталених ежимів еес у методі контурних струмів
- •30. Аналіз усталених режимів еес методом балансу потужностей
- •31. Лінійні диференційні рівняння з постійними коефіцієнтами.
- •32. Однокрокові явні методи.
- •33.Однокрокові неявні методи
- •34. Багатокрокові явні методи.
- •35. Ітераційний метод визначення усталеного режиму електричного кола.
- •36. Лінеаризація нелінійних диференційних рівнянь. Розв’язування крайової задачі.
- •39. Заміна аргумента диференціальних рівнянь
- •40. Методи декомпозиції
- •41. Узагальнений аналітичний метод розв’язування лінійних диференційно-скінченних рівнянь
- •42. Основи теорії стійкості режимів енергетичних систем
- •43. Алгебричні критерії стійкості. Частотні критерії стійкості.
- •44. Виділення областей стійкості. Спосіб d-розбиття. Аналіз динамічної стійкості режиму енергетичних систем.
- •45. Основні теореми ймовірностей, формули повної ймовірності, Бейєса (теорема гіпотез) і повторення дослідів
- •46. Випадкові величини в електроенергетиці
- •49. Визначення статистичних законів розподілу випадкових величин. Визначення статистичних числових характеристик випадкових величин.
- •50. Вирівнювання статистичних законів розподілу. Перевірка правильності гіпотез. Точкові оцінки. Довірчий інтервал. Довірча ймовірність
- •51. Основні положення теорії випадкових функцій.
- •52. Поняття про стаціонарний випадковий процес. Елементи теорії інформації
- •53. Метод монте-карло в задачах електроенергетики
- •54. Математичні основи теорії надійності
- •57. Деякі задачі лінійного програмування eec
- •58. Лінеаризація задачі опуклого програмування. Теорема Куна-Танкера. Умови Куна-Таккера
- •59.Чисельні методи розв'язування задач нелінійного програмування.
- •60. Динамічне програмування.
33.Однокрокові неявні методи
(5.86) |
оскільки невідома входить у функцію . Цю функцію записуємо
(5.87) |
Формула (5.86) є загальною формулою однокрокових неявних чисельних методів інтегрування диференційних рівнянь.
Невідома обчислюється з (5.86) як з неявного скінченного рівняння. Останнє зручно записати у вигляді.
(5.88) |
У випадку лінійної вектор-функції , що має місце при лінійній системі диференційних рівнянь, знаходиться з (5.88) аналітичним методом (звичайно методом Гаусса). При нелінійній системі диференідійних рівнянь система (5.88) нелінійна й вектор-функція визначається чисельними методами розв'язування скінченних рівнянь. Для цього необхідно застосовувати метод Ньютона чи в крайньому випадку - модифікований метод Ньютона. Річ у тому, що, як покажемо далі, неявні методи економічні тільки для рівнянь з погано зумовленою матрицею Якобі, а в такому випадку простіші ітераційні методи практично неефективні.
Метод Ейлера. При за формулою (5.86) з врахуванням (5.87) одержуємо формулу неявного методу Ейлера
|
чи згідно з (5.88)
(5.88) |
Застосовуючи до (5.89) метод Ньютона, на -му кроці ітерації дістаємо
(5.90) (5.91) |
де
(5.92) (5.93) |
Для здійснення ітерації за (5.90) на кожному кроці необхідно мати нульове наближення . Воно звичайно обчислюється на основі явної формули Ейлера або за екстраполяційною формулою
(5.94) |
де - значення кроків інтегрування відповідно на -му та -му інтервалах.
Формула (5.94) неефективна на старті інтегрування, тобто при оскільки тут відома лише умова Коші а використання якщо навіть його маємо, в загальному випадку некоректне, бо в точці (точка збурення стану системи) інтегральна вектор-функція має розрив і формула чисельного інтегрування неправомірна. Якщо такі точки появляються при то до них необхідно підходити зліва з якомога точнішим попаданням у точку розриву, а після неї інтегрування починається знову - ніби з нової умови Коші.
Метод Ейлера - Коші (метод трапецій). Його робоча формула виводиться з формули (5.68) явного методу Ейлера - Коші підставленням замість прогнозованого дійсного значення вектора-функції а сааме
(5.96) |
Застосовуючи до (5.96) метод Ньютона, одержуємо
(5.97) |
(5.98) |
де
(5.99) |
Матриця Якобі визначається за (5.92). Можна показати, що для лінійного рівняння метод Ейлера - Коші абсолютно стійкий для будь-якого кроку . Ітерація за (5.97), (5.98) ведеться так само, як у випадку неявного методу Ейлера. Гранична локальна похибка методу Ейлера - Коші пропорційна . Отже, метод значно точніший методу Ейлера, але тут на кожному кроці ітерації права частина рівняння обчислюється двічі, як це видно з (5.99).
Ефективність однокрокових методів. Явні однокрокові методи характеризуються найпростішими з погляду програмної реалізації алгоритмами, що зокрема, пов'язане з відсутністю стартових обчислень, як це наприклад, має місце в неявних, де необхідно на кожному кроці заздалегідь обчислювати нульове наближення інтегральної функції.
Основні недоліки однокрокових методів - відсутність прямої оцінки точності на кроці інтегрування (оцінка локальної похибки), за окремими винятками, наприклад методу Кутта - Мерсона, а також необхідність багаторазових обчислень правої частини – пропорційно порядку, тобто точності методу.