- •1. Основні поняття та визначення елементів теорії множин.
- •2.Співвідношення між множинами. Операції над множинами
- •3. Відображення
- •4. Структурні елементи та фізичні величини електричного кола
- •5.Основні рівняння електричного кола аналіз електричного кола на базі його основних рівнянь. А також вузлових і контурних рівнянь
- •6. Метод незалежних струмів. Метод контурних струмів
- •7. Метод незалежних напруг. Метод вузлових напруг. Метод міжвузлових напруг. Метод координат віток
- •8. Метод визначальних координат
- •9. Матриці вхідних і взаємних адмітансів, коефіцієнтів розподілу, матриці вузлових і умовних вузлових імпедансів.
- •10. Перетворення рівнянь з комплексної площини в дійсну
- •11.Основні рівняння багатополюсників.
- •12. Перетворення рівнянь багатополюсників.
- •13. Розрахунок електричних кіл з багатополюсниками. Метод підсхем
- •Основні рівняння прохідних чотириполюсників
- •15.Перетворення схем, складених з прохідних чотириполюсників
- •16. Обчислення функцій. Похибки
- •17. Інтерполяція функцій
- •18. Апроксимація функцій
- •19.Наближене диференціювання функцій
- •20. Наближене інтегрування функцій
- •21. Розв’язування алгебричних і трансцендентних координатних рівнянь однієї змінної чисельними методами
- •22. Аналітичні методи розв’язування систем лінійних рівнянь
- •23. Оптимізація аналітичних методів розв'язування систем скінченних рівнянь.
- •24. Методи упаковування розріджених матриць і векторів.
- •25.Власні значення та власні вектори матриць. Зумовленість матриці. Метод qr. Норми матриці та вектора
- •26.Чисельні методи розв’язування систем лінійних скінченних рівнянь
- •29. Математичні моделі аналізу усталених ежимів еес у методі контурних струмів
- •30. Аналіз усталених режимів еес методом балансу потужностей
- •31. Лінійні диференційні рівняння з постійними коефіцієнтами.
- •32. Однокрокові явні методи.
- •33.Однокрокові неявні методи
- •34. Багатокрокові явні методи.
- •35. Ітераційний метод визначення усталеного режиму електричного кола.
- •36. Лінеаризація нелінійних диференційних рівнянь. Розв’язування крайової задачі.
- •39. Заміна аргумента диференціальних рівнянь
- •40. Методи декомпозиції
- •41. Узагальнений аналітичний метод розв’язування лінійних диференційно-скінченних рівнянь
- •42. Основи теорії стійкості режимів енергетичних систем
- •43. Алгебричні критерії стійкості. Частотні критерії стійкості.
- •44. Виділення областей стійкості. Спосіб d-розбиття. Аналіз динамічної стійкості режиму енергетичних систем.
- •45. Основні теореми ймовірностей, формули повної ймовірності, Бейєса (теорема гіпотез) і повторення дослідів
- •46. Випадкові величини в електроенергетиці
- •49. Визначення статистичних законів розподілу випадкових величин. Визначення статистичних числових характеристик випадкових величин.
- •50. Вирівнювання статистичних законів розподілу. Перевірка правильності гіпотез. Точкові оцінки. Довірчий інтервал. Довірча ймовірність
- •51. Основні положення теорії випадкових функцій.
- •52. Поняття про стаціонарний випадковий процес. Елементи теорії інформації
- •53. Метод монте-карло в задачах електроенергетики
- •54. Математичні основи теорії надійності
- •57. Деякі задачі лінійного програмування eec
- •58. Лінеаризація задачі опуклого програмування. Теорема Куна-Танкера. Умови Куна-Таккера
- •59.Чисельні методи розв'язування задач нелінійного програмування.
- •60. Динамічне програмування.
43. Алгебричні критерії стійкості. Частотні критерії стійкості.
АЛГЕБРИЧНІ КРИТЕРІЇ СТІЙКОСТІ
Такі критерії стійкості справедливі для випадку алгебричних характеристичних рівнянь
(1) |
і є групою нерівностей, складених з коефіцієнтів цих рівнянь, при задовільненні яких рівняння відповідають стійкій системі у першому наближенні.
Необхідною умовою асимптотичної стійкості рівноваги системи, як це показано далі, є наявність усіх додатних дійсних коефіцієнтів рівняння (1). Це означає, що для нестійкості системи досить наявності в характеристичному рівнянні одного від'ємного коефіцієнта.
Необхідної умови не досить для збереження стійкості, потрібно, щоб задовольнялися ще й достатні умови. Серед алгебричних критеріїв стійкості ці вимоги формулює критерій Гурвіца або критерій Рауса.
Критерій Гурвіца складається за таким алгоритмом. З коефіцієнтів рівняння (1) формують квадратну -го порядку матрицю Гурвіца. за схемою (при )
1 2 3 4 …
(2) |
в якій усі коефіцієнти з індексом, більшим від, замінені нулями. Критерій Гурвіца складається з п нерівностей, одержаних з матриці за правилом головних мінорів.
Необхідною умовою стійкості стану рівноваги є наявність усіх додатних коефіцієнтів характеристичного рівняння.
Критерій Рауса звичайно ефективний при високих порядках характеристичних рівнянь. В основу визначення цього критерію покладено таблицю Рауса, складену з коефіцієнтів характеристичного рівняння (1) за наступним алгоритмом. У два перші зі загальної кількості рядків таблиці Рауса заносять відповідно парні та непарні коефіцієнти. Елементи наступних рядків записують за формулами
(3) |
де — номер рядка; — номер стовпця. В елементах нульового стовпця таблиці записують коефіцієнти.
Необхідні та достатні умови стійкості стану рівноваги за Раусом (критерій Рауса) подають у формі нерівностей
(4) |
У випадку коренів характеристичного рівняння на межі стійкості наведена форма алгоритму Рауса неефективна й вимагає певного перетворення.
ЧАСТОТНІ КРИТЕРІЇ СТІЙКОСТІ
Ці критерії грунтуються на побудові частотних характеристик характеристичних рівнянь.
Частотною характеристикою функції називається залежність, виражена цією функцією, коли замість у загальному випадку комплексного параметра підставити уявний параметр який може змінюватися у межах Наприклад, для характеристичного рівняння (1) частотна характеристика виражається
(5) |
Годограф , побудований у комплексній площині, називають амплітудно-фазовою характеристикою функції; залежність – амплітудною чи амплітудно-частотною характеристикою функції; залежність — фазовою чи фазо-частотною характеристикою функції. Відповідно і — дійсна та уявна частотні характеристики функції.
Рівняння (5) запишемо
(6) |
де корені характеристичного рівняння (1);
Для виведення одного з найчастіше застосовуваних частотних критеріїв — критерію Михайлова знайдемо, як змінюється аргумент комплексного множника при зміні від 0 до у випадку дійсних від'ємних і комплексно-спряжених з від'ємними дійсними частинами коренів
Критерій Михайлова стійкості стану рівноваги записується
(7) |
де —повна зміна аргументу частотної характеристики (3) при зміні від 0 до
На практиці критерій Михайлова застосовують на основі графічної побудови чи табличного обчислення годографа, з якого визначають аргумент . Стійкість оцінюють шляхом порівняння аргументу з (7).