2 Уроки

• Зародження і розвиток фізики як науки

• Роль фізичних знань у житті людини

• Методи наукового пізнання

1-й семестр

УРОК 1/1

Тема. Зародження і розвиток фізики як науки

Мета уроку: дати учням уявлення про зародження і розвиток фізики як науки.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

ПЛАН УРОКУ

Демонстрації	10 хв	1. Слайди з історії розвитку фізики (Аристотель, Архімед, Демокрит, Піфагор, Галілей та ін.). 2. Відеофрагмент «Життя Галілея»
Вивчення нового матеріалу	30 хв	1. Передумови розвитку науки. 2. Зародження і розвиток фізики як науки. 3. Роль фізичного знання в житті людини й роз витку суспільства
Закріплення вивченого матеріалу	5 хв	Контрольні запитання

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Передумови розвитку науки

Розвиток науки був складовою загального процесу інтелектуального розвитку людського розуму і становлення людської цивілізації. Не можна розглядати розвиток науки відокремлено від процесів розвитку мови, писемності, лічби, мистецтва, формування світогляду та виникнення філософії.

Накопичення знань відбувається в процесі розвитку цивілізацій; усім відомі досягнення давніх цивілізацій (єгипетської, месопотамської та ін.) у галузях астрономії, математики, медицини.

Першою й головною причиною виникнення науки є формування суб'єктно об'єктних відносин між людиною і природою, між людиною й навколишнім середовищем. Уже в епоху палеоліту людина створює перші знаряддя праці з каменю й кістки — сокиру ніж, скребло, спис, лук, стріли, починає використовувати вогонь і будує примітивні житла. В епоху мезоліту людина плете сітки, будує човни, займається обробкою дерева. У період неоліту (до ІІІ тис. до н. е.) людина розвиває гончарне ремесло, освоює землеробство, займається виготовленням глиняного посуду, використовує мотику, серп, веретено, глиняні, рублені, пальові будівлі, опановує метали. Тоді ж починає використовувати тварин як тяглову силу,

винаходить колісні візки, гончарне колесо, вітрильник, міхи. До початку І тис. до н. е. з'являються знаряддя праці із заліза.

Другою причиною формування науки є ускладнення пізнавальної діяльності людини: освоєння різних видів перетворювальної діяльності, глибокі зміни в структурі психіки.

Історія фізики тісно пов'язана з історією суспільства, оскільки фізика, як і будь яка наука, є важливою складовою культури, а науковий розвиток, безумовно, визначається розвитком цивілізації в цілому. При цьому розвиток фізики значною мірою залежить від рівня останньої і зумовлює розвиток продуктивних сил суспільства. Отже, рівень фізичних знань визначається розвитком як матеріальної культури, так і загальної — духовної — культури.

2. Зародження і розвиток фізики як науки

Дослідивши ланцюжок розвитку фізики, учені з'ясували, що своїм корінням фізика сягає часів Давньої Греції. Виявляється, саме стародавні греки, спростувавши теорію тотального контролю богів, намагалися пояснити природні явища науковим шляхом.

«Фізика» — так назвав першу відому нам наукову працю про природні явища давньогрецький учений Аристотель, який жив у IV ст. до н. е. Цей фундаментальний трактат, що заклав підвали ни фізики як науки, складається з восьми книг. Уперше фізика розглядається не як учення про природу, а як наука прорух, категорія якого передбачає час, простір і місце.

У своїх фізичних трактатах Аристотель пропонує універсальну схему чотирьох причин, що відіграють важливу роль у фізиці: формальна причина (що це?), матеріальна причина (з чого складається?), рушійна причина (звідки походить?), цільова причина (за ради чого існує?).

Книга Аристотеля служила основним «підручником фізики» впродовж майже двох тисячоліть.

Наступний вирішальний крок у розвитку фізики зробив видатний італійський учений Галілео Галілей (1564-1642). Його вважають основоположником фізики в її сучасному розумінні — як дослідної (експериментальної) науки. Галілей дослідним шляхом спростував деякі важливі положення Аристотеля. ^ Фізика досліджує механічні, теплові, електромагнітні, світ

лові явища, а також будову речовини. Завданням фізики, як

і інших наук, є пошук законів, за допомогою яких можна пояснювати та прогнозувати широке коло явищ.