Розділ ііі. Методичні рекомендації до вивчення дисципліни Змістовий модуль і. Аналіз реальних інвестиційних проектів
Тема 1. Методологічні засади інвестиційного аналізу
Уся економіка – це наука про те, як люди приймають рішення
Джеймс Дьюзенберрі
Методичні поради до вивчення теми
Дисципліну «Інвестиційний аналіз» можна визначити як методологічну систему оцінки реальних і фінансових інвестиційних проектів, що грунтується на співставленні вигод і витрат, зумовлених їх реалізацією. Такий підхід, в цілому, погоджується із визначенням інвестиційного аналізу, що дається у Словнику з інвестування Джері Розенберга. Інвестиційний аналіз – це «вивчення і оцінка усієї можливої інформації щодо різних альтернативних інвестицій з метою визначення ступеня ризику, можливої динаміки цін тощо і розробки рекомендацій».
Інвестиційний аналіз необхідно розглядати як важливу складову комплексного економічного аналізу та як функцію інвестиційного (фінансового) менеджменту.
Концепцією інвестиційного аналізу є набір методичних принципів, що визначають послідовність збору та способів аналізу інформації, методів визначення інвестиційних пріоритетів, способів врахування різноманітних факторів для прийняття рішень про реалізацію проекту.
Термін «проект» є базовим поняттям інвестиційного аналізу, що зазвичай розглядається у двох значеннях: як документація та як діяльність.
Наша дисципліна переважно розглядає проект у другому значенні, згідно з яким під проектом розуміють комплекс одноразових взаємопов’язаних заходів, спрямованих на досягнення поставленої мети (конкретних результатів) при встановленому ресурсному забезпеченні впродовж заданого періоду.
До загальних ознак проекту відносять його системність, часовий горизонт (життєвий цикл), кількісну вимірюваність, цільову спрямованість проектних рішень, взаємозв’язок з певним оточенням тощо. Таким чином формується характеристика проекту як системи, встановлюється його елементний склад (рис. 1.1).
Рис. 1.1. Склад реального інвестиційного проекту
Умовна класифікація реальних проектів за різними ознаками в цілому відповідає систематизації реальних інвестицій (табл. 1.1).
Необхідно звернути увагу на систематизацію проектів за четвертою ті шостою ознаками, тому що у їх аналізі є відмінності.
Так за взаємозалежністю розрізняють незалежні, альтернативні і взаємопов'язані проекти.
Незалежні проекти можуть здійснюватися одночасно, їх оцінка відбувається автономно. Відхилення або прийняття одного з таких інвестиційних проектів не впливає на прийняття рішення по інших.
Таблиця 1.1. Класифікація реальних інвестиційних проектів
Класифікаційна ознака |
Вид проекту |
|
1.1. Дрібний 1.2. Середній 1.3. Великий |
2. Період реалізації |
2.1. Короткостроковий 2.2. Середньостроковий 2.3. Довгостроковий |
3. Зв’язок з економічною стратегією |
3.1. Стратегічний 3.2. Тактичний |
4. Відношення до діючого підприємства |
4.1. Проект, що започатковує бізнес, створює підприємство 4.2. Проект, що реалізується на діючому підпри-ємстві, розвиває існуючий бізнес (інтегрований проект) |
5. Відношення до діючих основних засобів |
5.1. Проект розширення виробничого потенціалу 5.2. Проект модернізації устаткування 5.3. Проект технічного переозброєння 5.4. Проект реконструкції |
6. Взаємозалежність |
6.1. Незалежний 6.2. Альтернативний 6.3. Взаємопов’язаний |
7. Складність |
7.1. Простий 7.2. Складний 7.3. Дуже складний |
8. Форма власності |
8.1. Державний 8.2. Приватний 8.3. Колективний 8.4. Спільний |
9. Рівень ризику |
9.1. З мінімальним ризиком 9.2. З середнім ризиком 9.3. Із значним ризиком |
10. Масштаб |
10.1. Проект підприємства 10.2. Відомчий проект 10.3. Галузевий проект 10.4. Міжгалузевий проект 10.5. Регіональний 10.6. Міжрегіональний 10.7. Національний 10.8. Міжнародний 10.9. Міждержавний |
11. Мета реалізації |
11.1.Інноваційний 11.2. Виробничо-технологічний 11.3.Проект підвищення ефективності діяльності за рахунок економії ресурсів, зменшення витрат виробництва і підвищення продуктивності праці 11.4. Маркетинговий 11.5. Організаційний 11.6. Інформаційний 11.7. Соціальний (вимушений) 11.8. Екологічний 11.9. Комбінований |
12. Джерела фінансування |
12.1. Самофінансування 12.2. Боргове фінансування 12.3. Акціонування 12.4. Змішані джерела фінансування |
Альтернативні проекти задовольняють одну потребу, мають однаковий результат, але різну технологію реалізації і передбачають вибір кращого варіанта. Прийняття одного такого інвестиційного проекту виключає реалізацію іншого.
Реалізація взаємопов’язаних проектів може відбуватися лише у комплексі. Такі інвестиційні проекти оцінюються одночасно як один проект, в результаті приймається одне рішення. Наприклад, освоєння родовища мінеральних копалин і комплекс заходів з рекультивації землі після завершення його розробки.
Кожний проект реалізується у певних умовах – факторах зовнішнього і внутрішнього середовищ. Для успішної реалізації проекту необхідно визначити і врахувати будь-яку можливу дію цих факторів щодо проекту.
При аналізі необхідно враховувати, що учасники проекту формують власні вимоги відповідно до цілей і мотивації та впливають на проект, виходячи із своїх інтересів, компетенції та ступеня залучення до проекту. Їх склад, ролі, функції і відповідальність залежать від типу, виду, масштабу й складності проекту, а також від фаз його життєвого циклу (рис. 1.2).
Кожний проект має свій початок і завершення. Проміжок часу між цими моментами називають життєвим циклом проекту. До визначення цих моментів необхідно підходити із фінансових позицій – за грошовим потоком: від витрачання першої грошової одиниці до отримання останньої.
Моментом завершення проекту може бути:
досягнення поставленої мети:
вичерпання сировини та інших ресурсів;
припинення виробництва у зв’язку із зміною вимог до продукції;
відмова ринку від продукції у зв’язку із низькою якістю і втратою конкурентоспроможності;
припинення фінансування;
банкрутство суб’єкта господарювання;
різні форс-мажорні обставини.
Рис. 1.2. Основні учасники реального інвестиційного проекту
Необхідно розуміти, що життєвий цикл проекту – це також: а) базова концепція інвестиційного аналізу, що розглядає проект як послідовність фаз, подій та етапів, кожний з яких має свою назву та часові межі; б) певна схема (алгоритм), за якою послідовно вирішуються завдання реалізації проекту.
Існує три найпоширеніші підходи до поділу життєвого циклу на фази: підхід ЮНІДО, Світового банку та загальноекономічне трактування життєвого циклу.
За ЮНІДО життєвий цикл поділяють на три фази: передінвестиційну, інвестиційну та експлуатаційну. За Світовим банком виділяють шість стадій. За загальноекономічним трактуванням життєвого циклу виділяють 5 – 6 стадій. Наприклад, народження проекту – початок експлуатації – швидке зростання – стабільне функціонування – занепад або друге народження.
Із змістом виконуваних робіт на кожній фазі життєвого циклу можна ознайомитись у підручнику [13, 14].
Рішення про доцільність реалізації проекту приймається за кількісною оцінкою його цінності (результативності) для того учасника проекту, хто приймає остаточне рішення (найчастіше, інвестора).
Цінність проекту визначається як різниця між вигодами і витратами за проектом. При цьому необхідно підкреслити, що цінність проекту аналізується шляхом порівняння ситуацій «з проектом» та «без проекту», а не ситуацій «після проекту» та «до проекту». Оскільки метою аналізу є встановлення розміру перевищення додаткових вигід від реалізації проекту над додатковими витратами, необхідними для його реалізації, то належить визначити методику розрахунку додаткових вигід і додаткових витрат.
Особливу увагу слід зосередити на розумінні різниці між явними та неявними вигодами і витратами проекту, які дозволяють врахувати інтереси окремих його учасників. Явні вигоди виникають від збільшення обсягів реалізації продукції, зниження собівартості, підвищення якості продукції тощо. Їх величина очевидна. Наприклад, фірма інвестує кошти у гнучку виробничу систему. До явних прямих вигод відносять:
зменшення прямих витрат на оплату праці;
зменшення відходів;
зменшення витрат на переналагодження та ін..
Специфічні прямі вигоди включають:
а) заощадження за рахунок якості:
зменшення витрат на виправлення браку;
зменшення витрат на гарантійний ремонт;
утримання конкурентної позиції на ринку тощо;
б) зменшення трудомісткості планування виробництва та ін.
Явні вигоди і витрати – це вигоди і витрати активних учасників проекту, насамперед інвесторів. Їх кількісна оцінка визначається за ринковими цінами.
До неявних вигід і витрат належать побічні вигоди (витрати), що супроводжують проект. Пов’язані вони, як правило, з соціальними та екологічними наслідками проекту. Беруться до уваги тоді, коли привабливість проекту оцінюється з позицій пасивних його учасників.
При аналізі проектів обов’язково враховуються як явні, так і неявні вигоди і витрати.
Практично будь-які ресурси є обмеженими і потенційно можуть бути використані різним чином. За цих умов вартість ресурсів учасників, що використовуються у проекті, має відображатися за альтернативною вартістю. Альтернативна вартість – це найбільша втрачена вигода від використання власного ресурсу іншими альтернативними способами. Альтернативна вартість є складовою економічних витрат.
За умови вимушеної перерви у реалізації проекту виникають так звані безповоротні витрати. Це витрати, здійснені у минулому до перерви у реалізації проекту. Вони не враховуються при вирішенні питання продовжувати проект чи вийти з нього, тому що інвестиційний аналіз має справу тільки з майбутніми вигодами і витратами за проектом.
Завершити розгляд теми доцільно вивченням способів визначення вигід і витрат за проектом. Ці та інші питання теми розкриті в підручнику [10, 11, 13, 14].