Питання для самопідготовки і самоконтролю знань

1. З чого складаються передінвестиційні дослідження?

2. Що таке ТЕО інвестиційного проекту?

3. Зміст попереднього обґрунтування проекту. Яка відмінність попереднього ТЕО від заключного?

4. У чому полягає сутність підготовки та оцінки інвестиційного проекту?

5. Передінвестиційні дослідження витрат на підготовку інвестиційного проекту.

6. Стратегія підготовки та оцінка інвестиційного проекту

7. Що таке бізнес-план?

8. Зміст та призначення бізнес-плану інвестиційного проекту (за українськими вимогами)

9. Зміст бізнес-плану інвестиційного проекту за вимогами UNIDO.

10. Зміст та призначення інвестиційного меморандуму.

Тематика індивідуальних навчально-дослідних завдань за темою

1. Скласти бізнес-план власної підприємницької ідеї (за скороченою схемою)

2. Проаналізувати за літературою, Інтернет іншими джерелами інформації наявні на практиці вітчизняні і міжнародні підходи до обґрунтування інвестиційних проектів за рекомендаціями державних структур, ООН, банків, корпорацій тощо. Виявити їх позитивні риси. Скласти аналітичну записку.

Література: 6, 9, 10

Тема 4. Бюджетування та аналіз грошових потоків інвестиційного проекту

Пам'ятайте, мільйон доларів нині зовсім не те, що раніш.

Пол Гетті, американський нафтовий магнат, мільярдер

Методичні поради до вивчення теми

Під грошовим потоком розуміють розподілені у часі грошові надходження та витрати суб’єкта господарювання.

Розрізняють загальний грошовий потік підприємства та грошові потоки від операційної, інвестиційної, фінансової діяльності, вхідні та вихідні грошові потоки, номінальні та дисконтовані, кумулятивні грошові потоки та інші.

Найбільше інвестиційного (фінансового) менеджера цікавить та частина грошового потоку, якою можна вільно розпоряджатися, тобто різниця між грошовими надходженнями і грошовими витратами. Ця різниця називається чистим грошовим потоком.

За операційною діяльністю чистий грошовий потік складається із суми прибутку до виплати процентів і податків та амортизації за мінусом податків. Якщо проценти відсутні, то

Операційний чистий грошовий потік = чистий прибуток + амортизація

В останньому випадку чистий грошовий потік розраховується за даними бухгалтерського обліку за кожною господарською операцією (прямий метод) або за фінансовою звітністю підприємства (непрямий метод).

В інвестиційному аналізі розглядаються тільки обумовлені (які є прямим наслідком рішення про впровадження проекту) та додаткові (що враховують усі зміни в майбутніх грошових потоках фірми) грошові потоки.

Застосування принципу незалежності дає змогу відокремити додаткові грошові потоки за проектом і розглядати проект як міні-фірму з власними майбутніми доходами і витратами, власними активами та грошовими потоками.

Проектний грошовий потік, зважаючи на фази його життєвого циклу, складається з операційного чистого грошового потоку (фаза експлуатації), початкових інвестиційних витрат (передінвестиційна та інвестиційна фази) та ліквідаційного чистого грошового потоку (рис.4.1).

Операційний чистий грошовий потік, визначений непрямим методом, обов’язково коригується на зміну залишків статей балансу фірми (мінус проектні капітальні витрати на заміну, оновлення, інновації; плюс-мінус зміни у чистому робочому капіталі).

Рис. 4.1. Проектний грошовий потік

Важливою складовою операційного чистого грошового потоку є амортизація, тому метод нарахування амортизації може вплинути на його величину.

Між інвестиційними аналітиками не припиняється дискусія в яких цінах прогнозувати грошові потоки: постійних чи поточних. Постійні ціни дозволяють ігнорувати інфляцію, а поточні враховують інфляційні очікування учасників проекту. Але, наприклад, використання постійних цін передбачає, що зміна цін на складові собівартості буде аналогічною зростанню цін на готову продукцію і відповідною рівню інфляції, але на практиці з різних причин це не спостерігається. Тому при вивченні теми доцільно розглянути як плюси, так і мінуси обох підходів.

Інфляція в аналітичних розрахунках враховується за такими напрямами:

• розрахунок темпу та індексу інфляції;

• визначення реальної вартості грошей;

• розрахунок реальної процентної ставки;

• визначення розміру номінального доходу в умовах інфляції.

При аналізі проектів необхідно пам’ятати, що грошові потоки проекту, які виникають у різні періоди його життєвого циклу, слід обов’язково привести до єдиної бази порівняння шляхом їх дисконтування (найчастіше) чи нарощування. Ігнорування цього положення може привести до серйозних помилок при відборі проектів до реалізації.

Якщо майбутні грошові потоки визначені у постійних цінах, то їх дисконтування відбувається за реальними процентними ставками, якщо майбутні грошові потоки визначені у поточних цінах, то їх дисконтування відбувається за номінальними процентними ставками.

Детальніше з поняттям грошового потоку можна ознайомитися у підручнику [6, 11, 13, 14].

Інвестиційний аналіз широко використовує фінансово-економічні розрахунки, побудовані на врахуванні зміни вартості грошей у часі. При підготовці до практичних занять за темою доцільно розібрати приклади вирішення задач, приведені у Методичних рекомендаціях кафедри із розрахунків вартості грошей у часі за допомогою фінансових таблиць.

Концепція вартості грошей у часі використовує два базових поняття - теперішня вартість грошей (PV) і майбутня вартість грошей (FV).

Процес визначення майбутньої вартості за відомою теперішньою називається нарощуванням вартості або компаундуванням. Ця операція дозволяє отримати відповідь на питання щодо того, скільки матимемо грошей у майбутньому якщо сьогодні інвестуємо певну суму за процентною ставкою i на n часових інтервалів (періодів нарахування процентів).

Н а практиці часто виникає зворотна задача - скільки потрібно інвестувати сьогодні, щоб отримати у майбутньому певну суму коштів, тобто яка вартість з позицій сьогоднішнього дня цієї майбутньої суми.

Процес визначення поточної вартості грошей за відомою майбутньою називається дисконтуванням (рис. 4.2).

PV

Рис. 4.2. Основні процеси зміни вартості грошей у часі.

Для визначення майбутньої й теперішньої вартості грошей за складними відсотками існують прості формули.

FV = PV × (1 + i)ⁿ

де FV - майбутня вартість грошових коштів у процесі їх нарощення;

PV - первісна, теперішня, вартість грошей;

i - процентна ставка у вигляді десяткового дробу;

n - кількість періодів нарахування складних процентів.

У значній кількості фінансових операцій використовуються потоки платежів. Потік однонаправлених платежів із постійними інтервалами між ними протягом певного періоду називається фінансовою рентою (ануїтетом). Походження, призначення, мета цих платежів не має значення.

Існує безліч видів рент. Інвестиційний аналіз найчастіше розглядає ренти, у яких усі платежі (Р) рівні (постійні ануїтети) і здійснюються наприкінці інтервалів (ануїтет постнумерандо, як синонім - звичайна або відстрочена рента) (рис. 4.3).

P P P P

Період ренти

Строк ренти

Рис. 4.3. Ануїтет постнумерандо

Якщо платежі здійснюються на початку інтервалів, така рента має назву авансової або вексельної (ануїтет пренумерандо) (рис. 4.4).

Р Р Р Р

період

ренти

строк ренти

Рис. 4.4. Ануїтет пренумерандо

Ануїтети різняться між собою:

• розміром окремого платежу (членом ренти);

• інтервалом часу між двома суміжними платежами (періодом ануїтету);

• строком ануїтету;

• процентною ставкою, що застосовується при нарощенні або дисконтуванні платежів.

Під майбутньою вартістю ануїтету постнумерандо (FVA) розумі-ють сумарне накопичення основної суми і процентів за рентою протягом зазначеної кількості періодів (рис. 4.5). Визначається за формулою:

FVA =

де P - член ренти;

i - процентна ставка;

n - число платежів (періодів ренти).

Рис. 4.5. Знаходження майбутньої вартості постійного ануїтету постнумерандо

Для ануїтету пренумерандо з такою ж кількістю платежів, що і постнумерандо, строк нарахування процентів на кожний платіж збільшується на один період, тобто кожна нарощена сума зростає у (1 + i) разів. Відповідно збільшується і загальна сума майбутньої вартості ренти. Тому майбутня вартість ануїтету пренумерандо дорівнює:

Під теперішньої (поточною) вартістю ануїтету розуміють сумарну теперішню вартість усіх розподілених у часі платежів (рис. 4.6).

PVA

Рис. 4.6. Визначення теперішньої вартості постійного ануїтету постнумерандо

Теперішня вартість звичайного ануїтету визначається за формулою:

PVA =

Для визначення теперішньої вартості ануїтету пренумерандо з такою ж кількістю платежів, що і постнумерандо, дисконтування за процентною ставкою проводиться на один раз менше, ніж у випадку звичайної ренти. Тому кожний поточний платіж авансової ренти буде більше, ніж ренти постнумерандо, у (1 + i) разів, а поточна вартість усього ануїтету пренумерандо буде дорівнювати:

Для підрахунків множників нарощення - та дисконтування - ануїтету постнумерандо існують фінансові таблиці, якими зручно користуватися у практичних розрахунках. Тоді вище наведені формули будуть виглядати таким чином:

FVA = P × k _{i, n}

P × k _{i, n} × (1 + i)

PVA = P × d _{i, n}

P × d _{i, n}× (1 + i)

де k _{i, n} і d _{i, n} - множники нарощення і дисконтування одиничної ренти постнумерандо, знайдені за відповідними фінансовими таблицями.