Термінологічний словник

Кооперація праці – форма організації праці, виконання робіт, що заснована на спільній участі в єдиному трудовому процесі значної кількості працівників, що виконують різні операції цього процесу.

Розподіл – 1. Зосередження діяльності на відносно вузьких, спеціальних напрямах, окремих технологічних операціях або видах продукції. 2. Набуття спеціальних знань, навичок у певній галузі. 3. Поділ праці за її окремими видами, формами.

Професія – трудова діяльність і зайнятість працівника відповідно до одержаної ним підготовки, придбаних теоретичних знань і практичних навичок (наприклад, токар, слюсар, шахтар).

Спеціальність – внутрішньопрофесійний поділ праці. Це поняття вужче порівняно з поняттям «професія» (наприклад, токар-карусельник, слюсар-водопровідник, слюсар-ремонтник устаткування). Отже, спеціальність потребує глибших знань і надбання практичних навичок з вужчого кола робіт.

Кваліфікація – сукупність виробничих знань, уміння, певних практичних навичок. Вона виражає ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.

Тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій (ЄТКД) – це нормативні документи, в яких усі види робіт, що виконуються на тому чи іншому виробництві, розподіляються на групи залежно від їхньої складності. Тарифно-кваліфікаційний довідник слугує для тарифікації робіт і установлення кваліфікаційних розрядів робітникам.

Функція – 1. При програмуванні – процедура, в процесі виконання якої формується певне значення і виклик якої може бути використаний як операнд у виразі. 2. В економіці – конкретне зобов’язання, призначення або спеціалізований вид управління діяльністю. 3. В управлінні – певний, відносно відокремлений, вид управлінської діяльності, що забезпечує вплив суб’єкта на об’єкт. Основні групи функцій розподіляються на складносистемні (функції керівника), спеціальні, організаційно-обслуговуючі, технічні.

Завдання – одиниця роботи, яка визначається користувачем і виконується обчислювальною машиною. Складні варіанти мають певну послідовність кроків, окремі з них можуть залежати від результатів виконання попередніх кроків.

Комунікація – 1. Шляхи та засоби транспортного забезпечення господарства й населення, передання інформації, система комунального забезпечення та інші складові соціальної життєзабезпечуючої інфраструктури. 2. Форма зв’язку (пошта, радіо, телебачення, телефон, телеграф, супутниковий тощо). 3. Форма спілкування, що базується на взаємному обміні та передачі інформації, доброзичливості та взаєморозумінні (комунікабельності) людей, посадових осіб, компаньйонів у процесі співробітництва.

Розпорядження – 1. Одна з форм управлінського рішення. 2. Управлінський акт, що видається органами управління або посадовими особами у встановленому законом або нормативними актами порядку. 3. Правовий документ, що видається одноособово керівником фірми, організації, установи з дорученням про вирішення оперативних питань. Має обмежений строк дії і стосується вузького кола структур і посадових осіб. Є певна схожість між розпорядженим і наказом (див. наказ). У правовому відношенні ці розпорядчі документи рівноцінні, тому інколи розпорядження видають замість наказу. У такому разі у тексті слово «наказую» заміняють словом «зобов’язую», «пропоную», «вимагаю». На відміну від наказу розпорядження не погоджуються і не візуються. Їх можуть видавати керівники структурних підрозділів.