Розвиток кооперативної торгівлі у період непу

Обороти (у млн. руб)	1925-1926 рр.	1926-1927 рр.	1927-1928 рр.	1928-1929 рр.
Державна торгівля	314,4	287,3	248,4	226,7
Кооперативна торгівля	885,1	1137,8	1522,8	2003,0
Приватна торгівля	1074,0	1129,3	851,2	505,4

Джерело: Витанович І. Історія українського кооперативного руху. – Нью-Йорк, 1964. – С.294.

Обмеження для фінансової кооперації. Розвиток кредитної кооперації стримували не лише інфляція та відсутність регулярного грошового обігу в перші роки непу, а й дискусії щодо доцільності існування кредитних товариств, які відбувалися у партійній верхівці. Врешті, влада вирішила поєднати державну й кооперативну кредитні системи, щоб зберегти за собою монополію у сфері фінансів. У сільській місцевості відновили роботу кредитні кооперативи — об’єднання фізичних осіб, але самі вони користувались кредитами виключно від державних «сільбанків». Керував системою з 8 сільбанків заснований 1923 р. як акціонерне товариство Укрсільбанк. Контрольний пакт його акцій належав державі.

Фінансовим центром українських кооперативів усіх видів був відроджений 1922 р. Українбанк. У 1927 р. він об’єднував 4920 кооперативів, серед яких 18 центральних та 159 місцевих спілок і 4739 низових товариств. Однак діяльність цього банку була обмежена фінансуванням капітального будівництва та експортно-імпортними операціями. Всі короткотермінові операції кооперативи повинні були вести через державну банківську систему.

Негосподарська діяльність української кооперації в умовах НЕПу. Українські кооперативи проводили не лише господарську, а й масштабну культурно-освітню діяльність. Зокрема, відновлена 1922 р. Книгоспілка за кількістю видань перевершувала найбільші державні видавництва. З її друкарень у світ виходили не тільки книги на кооперативну тематику. Великими тиражами видавалась також дитяча література і твори українських класиків, зокрема “Кобзар” Т.Шевченка. Для книжкової торгівлі Книгоспілка створила мережу власних книгарень. Завдяки її допомозі книгами почали торгувати й споживчі кооперативи. Книготорговельна мережа кооперації налічувала на 1928 р. 1858 торговельних підприємств, що діяли в 72 містах, 155 містечках і 32 селах УСРР. Цього року Книгоспілка реалізувала 25 % усіх книг, проданих в Україні.

Кооперативні організації УСРР випускали також 37 періодичних кооперативних видань. Окремі з них виходили досить значними як на той час накладами: “Кооперативне будівництво” — 5 тис. примірників, “Кооперативне село” — 4 тис. примірників, “Нова Громада” — 6 тис. примірників.

Розвивалась кооперативна освіта. Фахівців вищої кваліфікації для всіх видів кооперації готував Київський кооперативний інститут. При ньому діяли Всеукраїнський кооперативний музей та Всеукраїнська кооперативна бібліотека. У 1930 р. Київський інститут було реорганізовано й на його базі створено шість навчальних та науково-дослідних закладів.

Підготовку фахівців середньої кваліфікації здійснювали технікуми та професійні кооперативні школи. У 1928 р. у стаціонарних кооперативних навчальних закладах навчалось в сукупності більше 5 тисяч студентів. Багато працівників кооперації здобували кооперативні знання на різноманітних кооперативних курсах, що тривали від 6 днів до 8-9 місяців. Курси відвідували щорічно десятки тисяч слухачів.

Кооператори проводили активну роботу з ліквідації неграмотності. На їхні кошти будували школи, дитячі садки, бібліотеки та хати-читальні. Кооперативам також належали 2/3 пересувних і 1/5 стаціонарних кіноустановок, що функціонували в УСРР, численні радіотрансляційні пункти і телефонні станції. Популярністю у слухачів користувалися передачі на кооперативну тематику, глядачі із зацікавленням передивлялись перші документальні фільми про кооперативне життя. Окрім цього кооператори проводили лекційну пропаганду, працювали в школах та дитячих організаціях, організовуючи тут ігри, екскурсії, бесіди, різні гуртки та шкільні кооперативи.