Короткі підсумки теми

• Кооператори відчувають свою єдність та розуміють необхідність діяти, виходячи з кооперативних цінностей та ідеалів, тобто є носіями спеціальної кооперативної свідомості.

• Розвиваючи та систематизуючи кооперативні ідеали, кооператори витворили ідеологічні системи (ідеології), що визначають роль та місце кооперації в суспільстві.

• Наукові погляди на кооперацію поділяють на соціалістичні й ліберальні. Окремо виділяють вчення кооперативізму, згідно з яким майбутнє суспільства за кооперацією.

• Згідно теоретичних концепцій роль кооперації в економіці й суспільстві зростатиме. Кооперативи сприятимуть подоланню соціальних суперечностей, утвердженню демократії, розвиткові громадянського суспільства, підвищенню рівня освіти.

• Соціальний рух, що ставить за мету реалізувати кооперативні ідеали, називають кооперативним рухом. Участь у кооперативному русі передбачає свідомі дії, спрямовані на розвиток кооперації й поширення кооперативної ідеї.

• Сьогодні кооперативний рух має не лише національний, а й міжнародний характер. Міжнародний кооперативний рух полягає у співпраці та солідарності національних кооперативних організацій, згуртованих навколо Міжнародного кооперативного альянсу.

• Кооперативна свідомість формується завдяки вивченню основ кооперації та міжособистісним контактам кооператорів. Вона підтримується кооперативними традиціями, серед яких святкування Міжнародного дня кооперації та вшанування кооперативного символу – Стягу веселки.

Тема 6. Соціальна місія кооперативів Кооператив як соціальний інститут

Кооперативи – лише незначна частка розмаїтих спільнот, з яких складається сучасне суспільство. Кожна людина, залежно від місця проживання, віку, занять, умов життя, інтересів та нахилів, постійно долучається до тих чи інших спільнот, виконуючи у суспільстві певні ролі та соціальні функції. Наприклад, всякий студент українського вузу від народження належить до певної статі, родини, релігійної та адміністративно-територіальної спільноти, національності. Він також може бути членом якоїсь партії, громадської організації, спортивної секції, фанатом конкретного спортивного клубу, співака або ансамблю, працівником фірми і т.д. Окремі студенти можуть також долучитися до створення нових спільнот – молодіжного об’єднання, музичного гурту, кооперативу тощо. Створюючи цінові спільноти і входячи в уже існуючі, студенти соціалізуються, тобто долучаються до суспільства у кожній з його основних сфер: до економіки, соціальної сфери, до політичного та духовного життя.

Названі підсистеми суспільства різняться змістом людської діяльності, між груповими та між особовими відносинами, що виникають в ході такої діяльності, інститутами, які реалізують та регулюють ці відносини, цінностями й нормами, відповідно до яких люди обирають спосіб своєї поведінки. Економіка забезпечує виробництво матеріальних благ та послуг у межах соціальної сфери ці блага й послуги розподіляються, задовольняються духовні потреби людини, чинна політико-правова система виконує функції регулятора процесів виробництва та розподілу, а духовна, продукуючи духовні цінності, ідейно поповнює виробництво, розподіл і регулювання.

Відносини, у які люди вступають між собою у кожній з цих сторін суспільного життя, в реальному житті людини тісно переплітаються, а її поведінка в кожній сфері безпосередньо пов’язана з рівнем та характером участі цієї особи в усіх сферах, з набутими нею в житті культурно-цілісними орієнтирами.

Натомість, спільнот створюються людьми, як правило, для діяльності в одній із названих сфер суспільного життя. Наприклад, акціонерні товариства нарощують статки своїх членів інвестуючи економіку, громадські об’єднання на зразок студентського братства задовольняють потреби молоді в самовираженні та відпочинку, партії призначаються для проведення у життя схваленої їх членами політики і т.ін. Кооператив, як і згадане акціонерне товариство, студентське братство, політична партія – це лише повна форма організації спільної діяльності людей, що складалася історично, один з численних соціальних інститутів, завдяки яким функціонують людські спільноти та суспільство вцілому. Таким чином, кооперативи мають у суспільстві якесь місце, призначення, сенс існування, іншими словами, виконують певну соціальну місію.

Місце кооперативів у такій складній системі як суспільство визначається насамперед природою цих організацій. Кооперативи – підприємства кооперативного типу, що працюють на прибутковій основі, тобто не заради отримання прибутку, а щоб обслуговувати своїх членів, задовольняючи їх економічні, соціальні та культурні потреби. Специфіка цих економічних організацій в тому, що вони мають риси, притаманні громадським об’єднанням, а отже належать водночас до економічних інститутів та інститутів громадянського суспільства (соціальної сфери).

Як і інші корпорації кооператив – юридична особа, відокремлена від своїх членів-клієнтів-власників. Сьогодні юридична відповідальність членів кооперативу за його зобов’язаннями обмежується, як правило, їх інвестиціями в нього (сумою внесених паїв). Законодавець може відносити кооперативи, окремі їх види як до орієнтованих на прибуток (комерційних) так і до неприбуткових (некомерційних) організацій.

В українському суспільстві, згідно із Законом України “Про кооперацію” (2003 р.), кооперативи призначені для задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів ... на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та контролю” (ст.3). Відповідно до заданого Закону України, основні завдання кооперації – забезпечити:

- підвищення життєвого рівня членів кооперативів, захист їх майнових інтересів і соціальних прав;

- створення системи економічної і соціальної самодопомоги населення та суб’єктів господарювання;

- залучення у виробництво товарів, робіт, послуг, додаткових трудових ресурсів, підвищення трудової і соціальної активності населення;

- створення і розвиток інфраструктури, необхідної для проводження господарської та іншої діяльності кооперативів з метою зростання матеріального добробуту їх членів та задоволення потреб у товарах та послугах;

- сприяння сталому розвитку та становлення засад демократичного розвитку суспільства.