Зміст міжнародних кооперативних принципів

Для того, щоб вияснити зміст кожного із семи принципів прокоментуємо текст “Заяви про кооперативну ідентичність” (Додаток 1).

Взаємостосунки членів кооперативу. Добровільне і відкрите членство. Добровільність членства означає, що кооперативи мають створюватись зі згоди ініціаторів і членство в них є результатом вільного вибору людини. Відкритість організації полягає в тому, що для членства в ній не може існувати жодних обмежень.

Демократичний членський контроль. Кооперативи – самоврядівні організації. Члени організації керують нею безпосередньо і за допомогою виборних органів, склад яких самі визначають і які їм підзвітні. Тут, як у будь-якій демократичній організації, практикують розподіл влади: найважливіші рішення завжди приймаються самими членами на загальних зборах більшістю голосів. Таким чином, збори є вищим органом управління кооперативу. Щодо постійнодіючих керівних органів, то одні з них (рада або правління) є органами управління, інші – дирекція, адміністрація – здійснюють адміністративні функції. Окремо існують наглядова рада та ревізійна комісія, які уповноважені членами кооперативу контролювати роботу органів управління й адміністрації. Постійнодіючі керівні органи зобов’язані у своїй повсякденній діяльності орієнтуватися на рішення зборів та регулярно звітувати про їх виконання.

Участь членів у економічній діяльності. Капітал кооперативу формують його члени, вносячи кожний свою частку – пай. Як власники паю, вони мають право на дивіденди та на повернення паю в разі виходу з кооперативу.

Будучи власниками майна та коштів кооперативу, його члени самі вирішують питання про розподіл отриманого чистого доходу. Більша його частина ділиться пропорційно до внеску члена в господарську діяльність кооперативу як клієнта (працівника). Розподілені за цим правилом частки чистого доходу називають кооперативними виплатами.

Проведення кооперативних виплат, по-перше, забезпечує дотримання справедливості у кооперативі, адже прибуток у товариства з’явився завдяки тому, що члени активно користувались його послугами, наприклад, купували товари в кооперативній крамниці. По-друге, пропорційний розподіл, виходячи з обсягів та вартості виконаного через кооперативне підприємство бізнесу, забезпечує кооперативові статус неприбуткової організації – фірми, що надає послуги за собівартістю. І, по-третє, кооперативні виплати стимулюють активність членів як клієнтів (в окремих випадках, як працівників) свого підприємства, спонукають їх отримувати через кооператив усі можливі послуги (сумлінно працювати).

Частина чистого доходу кооперативу, як правило, не менше 2%, спрямовується на задоволення культурних потреб членів кооперативу та на кооперативну пропаганду. З цього ж доходу фінансуються й усі благочинні акції, у яких кооператив бере участь.

Засади внутрішньої і зовнішньої діяльності кооперативу. Автономія і незалежність. Згідно з названим принципом кооперативи як самостійні, самоврядівні організації самі відповідають за результати господарської діяльності. Втрата самостійності внаслідок необдуманих, невивірених рішень загрожує реалізації кооперативом своїх соціальних завдань, а отже означатиме втрату кооперативної своєрідності.

Навчання, підвищення кваліфікації, інформація. Турбота про освіту кооператорів, підвищення кваліфікації працівників та відкритість щодо отримання інформації про кооператив мають бути невід’ємною складовою його діяльності.

Співпраця між кооперативами. Найефективніша форма співпраці кооперативів - об’єднання у спілки (союзи), які за своєю природою також є кооперативами. Поширене й гуртування кооперативів в асоціації, федерації, альянси, які ведуть переважно негосподарську діяльність. Об’єднуються, як правило, кооперативи одного виду. Наприклад в Україні існують спілки споживчих товариств і об’єднана кредитна спілка. Можуть існувати й змішані кооперативні союзи. Зокрема Національна спілка сільськогосподарських кооперативів України сьогодні об’єднує постачально – збутові, збутово – переробні і навіть окремі виробничі товариства. Господарські функції кожного об’єднання залежать від мети діяльності й функцій кооперативів, які його створили. Для прикладу: основною функцією споживчих спілок є гуртова торгівля споживчими товарами, кредитних – кредитування членів тощо. Щодо негосподарських функцій, то переважна більшість спілок займається координуванням діяльності своїх членів в господарській, соціальній і культурній сферах, наданням їм відповідних консультацій, вивченням стану місцевих, національного, міжнародного ринків товарів та послуг, збором статистичних даних про роботу кооперативів та розробкою, на підставі зібраних відомостей, планів-рекомендацій для своїх членів, а окрім того, кооперативною пропагандою та освітою, видавничою діяльністю, підвищенням кваліфікації кооперативних кадрів.

Об’єднання кооперативів також представляють інтереси своїх членів у місцевих, державних, громадських та інших структурах, в міжнародних організаціях.

Турбота про громаду. Кооперативи повинні приділяти основну увагу турботі про своїх членів, задовольняючи їх потреби. Проте успішно виконати це завдання, ігноруючи реальну соціально-економічну ситуацію в регіоні та духовну атмосферу, що склалась у місцевій громаді, неможливо. Адже члени кооперативу є водночас жителями конкретного населеного пункту, членами цієї громади. Таким чином, турбуватись про громаду означає працювати в інтересах членів кооперативу та на благо громади того міста чи села, в якому функціонує кооператив, посильно сприяти економічному, соціальному й культурному розвиткові регіону, нації, людства в цілому.