Кооперація та держава

Як інститут громадянського суспільства кооперативи служать демократичній державі надійною опорою і водночас виступають щодо неї певною альтернативою. Вони сприяють ефективному функціонуванню держави тим, що:

• залучають у виробництво товари, роботи, послуги, додаткові трудові ресурси та підвищують трудову активність населення, що дозволяє державі оптимізувати вкладення в економіку, зокрема на виробництво суспільних благ;

• самотужки забезпечують соціальний захист своїх членів, надаючи на прийнятних для них умовах роботу, товари, послуги, а отже зменшують для держави тягар соціальних проблем, які необхідно дозв’язувати;

• знімають завдяки об’єднанню ресурсів та зусиль виробників і споживачів, локальні економічні й соціальні конфлікти і пом’якшують існуючі у суспільстві суперечності, допомагаючи державі підтримувати економічний та соціальний порядок;

• діють в інтересах своїх членів, що дозволяє владі врахувати різноманітні групові інтереси визначаючи державну політику;

• відкрито виражають думку кооператорів стосовно різного роду політичних рішень, даючи цим владі можливість критично оцінювати і корегувати державну політику.

З іншого боку відстоюючи групові інтереси членів, кооперативи мимоволі втручаються в політику, тиснуть на владу. Їх протиставлення державі у тому, що вони:

• можуть служити кооператорам опорою в протистоянні з чинною владою, оскільки гарантують захист їх майнових інтересів і соціальних прав додаючи членам впевненості у власних силах і можливостях;

• відкрито лобіюють інтереси своїх членів у протиборстві з іншими групами інтересів;

• у разі потреби допоможуть громадянам організовано протистояти неконституційним діям наділених владою осіб та способом узурпації влади.

Вплив кооперації на державну політику, її роль в державі прямо залежать від державного устрою та кооперативної політики чинної влади. Демократичний характер держави, гарантовані права та свободи її громадян, глибина демократичної традиції і звичайно сприяння кооперації шляхом створення для неї прийнятного правового поля забезпечують розгортання і зміцнення кооперативного руху. Авторитарний характер влади, утиски прав та свобод, відсутність кооперативного законодавства та гарантій незалежності кооперації, намагання спрямувати її розвиток у визначне владою русло тощо ослаблюють кооперативи, викликають занепад і згортання кооперативного руху, загрожують кооперації виродженням (втратою власних принципів) та господарським крахом.

Так держави на кооперацію може бути прямим і проявлятися у спрямуванні керівникам та членам кооперативів певних вказівок і розпоряджень, пов’язуванні розроблених державними структурами планів господарської діяльності та в іншому, аж до повного одержавлення кооперативних організацій. Однак частіше держава втручається у кооперативне життя “м’якшими” засобами, як от пропонуючи фінансову підтримку на певних умовах, регламентуючи окремі види діяльності кооперативів, передаючи їм частину власних організаційних та господарських функцій із збереженням за собою контролю за їх виконанням тощо. У правовій сфері втручання держави виявляється у прийнятті законів, указів, розпоряджень, які обмежують діяльність кооперативів. Несприятливою для кооперації слід визнати й дозвільну систему на відкриття кооперативів, коли кожне товариство перш ніж почати свою діяльність змушене долати численні бюрократичні перепони: узгоджувати функції, отримувати ліцензії, заключення санітарної, пожежної, податкової та інших служб.

Трапляються випадки, коли суворий державний контроль над кооперативами приносить їм користь. Зокрема, як свідчить історичний досвід, в період зародження кооперативного руху, коли у населення бракувало кооперативних знань та досвіду спільного ведення господарських справ, жорсткі вимоги до новостворених кооперативів, опіка та контроль за їхньою господарською діяльністю з метою недопущення зловживань сприяли формуванню повноцінної кооперативної системи.

Але за будь-яких обставин втручання держави у діяльність кооперативів повинно визначатися відповідними правовими нормами та носити виключно допоміжний і коригуючий характер. Як справедливо писав ще на початку ХХ ст. відомий теоретик кооперації Якоб: “де уряд, надаючи підтримку [кооперативам – Авт.] діє обережно і обдумано, де він сповнений усвідомлення, що в кооперації самодопомога членів має залишатись основною силою, а діяльність держави має відігравати помічну, доповнюючи роль, там державна допомога може діяти досить благотворно і не лише не паралізуватиме роботи кооператорів, а навпаки – пробуджуватиме їх ще більшу енергійність”.

Своєрідною гарантією невтручання держави у справи кооперативу є надання йому при реєстрації статусу юридичної особи. Юридичною особою визнають організацію, у власності, господарському віданні та оперативному управлінні якої перебуває відокремлене майно, і яка відповідає цим майном за своїми зобов’язаннями. Юридична особа може від свого імені набувати та здійснювати майнові та особисті немайнові права, нести обов’язки, бути _______ та відповідачем в суді, відкривати рахунки в банках, філії та представництва.

Кооператив як юридична особа повинен мати назву, статут, самостійний баланс, печатку, бланки зі своєю назвою та зареєстровану у встановленому порядку емблему.

Як юридична особа всякий кооператив вважається створеним з часу своєї реєстрації в органах юстиції. Він діє на сонові установчих документів і статуту, або установчого договору і статуту, в окремих державах лише на основі установчого договору.

На відміну від своїх членів – фізичних осіб, які наділені загальною правоздатністю, кооператив як юридична особа має право здійснювати лише ті господарські операції та укладати тільки такі угоди, які потрібні для досягнення визначених його статутом (установчим договором) завдань. Його діяльність не може

Розділ ІІ. Правові засади діяльності кооперативів в Україні

У цьому розділі характеризуються організаційно-правові засади діяльності кооперативних організацій в Україні. Особливу увагу приділено проблемам змісту спеціального кооперативного законодавства та основним положенням підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють внутрішньокооперативні відносини. Розглядаються також порядок утворення, сфери компетенції та процедури прийняття рішень кооперативними органами управління і контролю.

Вивчення розділу дозволить здобути теоретичні знання та перший досвід правового регулювання кооперативної діяльності.

Після вивчення розділу ви зможете:

• Знати структуру та основні положення базових правових актів українського кооперативного законодавства;

• Розкривати права і обов`язки членів кооперативу, механізм управління кооперативною організацією, правила, що регулюють взаємовідносини кооперативів, їх стосунки з державою та партнерами по господарській діяльності.