Порядок заснування кооперативів

Заснування кооперативу. Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України та юридичні особи, зареєстровані в Україні, іноземні фізичні та юридичні особи та особи без громадянства. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами.

Установчий договір. Важливим витоком кооперативного права у багатьох країнах є засновницькі документи кооперативу. До них відносять установчий договір (свідоцтво про інкорпорацію) та статут. Установчий договір відображає суть кооперативного підприємства як кооперативного утворення. Його підписання є свідченням того, що певна група, скажімо сільськогосподарських товаровиробників погоджується утворити підприємство особливого типу, зробити певні внески до його статутного фонду і делегувати керівництву підприємства право розпоряджатися своєю частиною приватної власності під їх контролем. Як правило, установчий договір включає такі положення в їх стислому викладі:

• повна назва кооперативу, що визначатиме його ідентичність;

• місце знаходження кооперативу;

• мета та завдання організації;

• період, на який створюється кооператив;

• загальна характеристика повноважень кооперативу (наприклад, купувати, продавати або орендувати майно; надавати гарантії під отримання кредиту; авансувати постачання сировини членами кооперативу для її переробки або реалізації, співпрацювати з іншими кооперативами, позичати кошти тощо);

• система і органи управління кооперативом;

• можливість і порядок внесення поправок до цього документа;

• перелік та реквізити його засновників;

• деталізована структура капіталу, що включатиме інформацію про вступні або/та пайові внески засновників.

Державна реєстрація кооперативу. Державна реєстрація кооперативу здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством. Для державної реєстрації кооперативу подаються такі документи:

• рішення установчих зборів кооперативу;

• статут кооперативу, скріплений підписом голови правління кооперативу, справжність якого засвідчується нотаріально.

Статут та інші угоди, що регулюють взаємовідносини членів кооперативу

Вимоги до кооперативного статуту. Статут — це прийнятий у відповідності із законодавством основний документ, затверджений засновниками кооперативу, яким визначається його правове становище.

У Законі України “Про споживчу кооперацію” (ст. 5 п. 2) записано, що основним документом, який регулює діяльність споживчого товариства, є статут. Зміст статуту кожного кооперативу розробляється і затверджується засновниками самостійно.

У статуті зазначаються такі реквізити: найменування і місцезнаходження: рішення про те, що кооператив є юридичною особою та має свої печатку і штамп, розрахунковий та інші рахунки в установах банків; предмет і мета діяльності; органи управління; порядок їх створення і компетенція; джерела і порядок формування майна, створення майнових фондів, розподілу доходів; порядок та умови припинення діяльності (реорганізації, злиття, поділу і ліквідації), а також інші положення.

На відміну від установчого договору статут містить більш детальну інформацію про кооператив. У ньому більш конкретно визначені внутрішні функції і структура кооперативу, а саме: надання членства, його призупинення і закінчення, порядок проведення загальних зборів, голосування, вимоги і порядок обрання правління кооперативу, обов’язки виконавчого директора (менеджера), порядок роботи кооперативу, фінансові відносини, звітність, умови внесення поправок у статут.

У статуті сільськогосподарського кооперативу зазначається порядок формування і використання земельних фондів, здійснення земельно-пайових відносин та ін.

Загальні вимоги до статутів кооперативів та інших установчих документів полягають у тому, щоб вони не суперечили чинному законодавству, насамперед Конституції України, Цивільному кодексу, Земельному кодексу, законам України “Про власність”, “Про підприємництво” (для виробничих кооперативів), “Про оподаткування”, “Про працю”, “Про охорону праці”, “Про охорону навколишнього середовища”, “Про кооперацію”, “Про споживчу кооперацію” (для споживчих товариств), “Про сільськогосподарську кооперацію” (для сільськогосподарських виробничих і обслуговуючих кооперативів), “Про кредитні спілки” (для кредитних спілок).

Похідні від статуту внутрішньокооперативні нормативні акти. Згідно Статуту кооперативи приймають здебільшого такі внутрішньокооперативні нормативні акти:

• Правила внутрішнього розпорядку;

• Положення про пайовий і неподільний фонди;

• Положення про оплату праці;

• Положення про кооперативні виплати та виплати на майновий пай;

• Положення про кооперативні виплати на земельний пай (для сільськогосподарських кооперативів) та ін.

До внутрішньокооперативних актів належить також колективний договір, який укладається між адміністрацією і трудовим колективом кооперативу, в якому використовується наймана праця.