Розділ і. Теоретичні основи кооперації
У цьому розділі розкриваються найважливіші ідеї кооперативної теорії – вчення про суть кооперативу та організацію його діяльності. Знання цих ідей закладає своєрідний фундамент для вивчення кооперації.
Після вивчення розділу ви зможете:
пояснити зміст основних понять курсу (кооператив, кооперативна система, кооперативний рух та ін.)
розкрити природу кооперативів;
обгрунтувати необхідність визнання членами кооперативів кооперативних цінностей, дотримання у кооперативах сучасних міжнародних та національних принципів кооперації;
знати основні підходи до класифікації кооперативів, назви та мету діяльності їх основних видів;
визначити функції найбільш поширених видів кооперативних організацій;
встановити спільні та відмінні риси кооперативів і інших господарських, а також громадських організацій.
Тема 1. Кооперативні організації та системи кооперативів
Кооперативи
Співпраця як спосіб повнішого забезпечення потреб. У сучасній Україні, як і в багатьох інших країнах світу, люди часто не спроможні самотужки повною мірою забезпечити свої потреби. Незначні та нестабільні доходи мають, зокрема, селяни. Трапляється, вони змушені продати вироблену продукцію навіть дешевше ніж вартують вкладені в неї кошти та праця. Міські дрібні виробники товарів чи послуг – кравці, шевці, майстри-ремонтники, фотографи, водії таксі та ін. – теж часто невдоволені своїми заробітками, але не можуть їх збільшити. Надто великий ризик при нестабільних доходах у дрібних торгівців. Міщани і селяни, з обмеженими доходами не можуть також придбати окремі потрібні їм високоякісні споживчі товари або послуги. Між тим людям уже давно відомо, як подолати названі проблеми. Для цього потрібно кооперуватись тобто добровільно співпрацювати. Це дозволить збільшити трудові доходи чи зменшити витрати та зекономити кошти.
Кооператив – одна з форм співпраці. Господарська співпраця така ж давня як і саме людство. Без взаємопідтримки не обходились ще первісні мисливці та рибалки, середньовічні селяни і ремісники. Але в ХІХ ст. європейці відкрили нову, високоефективну форму такої співпраці – кооперативи. На початку ХХІ ст. членами цих об’єднань було більше ніж 800 млн. жителів нашої планети.
Згідно із визнаним на міжнародному рівні визначенням кооператив – це група осіб, які добровільно об’єдналися, щоб задовольнити спільні економічні, соціальні та культурні потреби і прагнення з допомогою підприємства, що перебуває у їхній власності та під демократичним управлінням і контролем. (Із заяви ХХХІ Конгресу Міжнародного кооперативного альянсу “Про кооперативну ідентичність” (1995 р.).
Кооперативи можуть створюватись у будь-якій галузі, де можливий бізнес. Їх перевага в тому, що кооператив як форма господарювання дозволяє забезпечити своїх членів тими ж товарами та (або) послугами, що і приватний підприємець, але на вигідніших для них умовах.
Природа кооперативів
Сутність явища, ознаки, що роблять це явище тим, чим воно є, називають його природою. Природа кооперативу - це ті його характеристики, які зберігатимуться за будь – яких умов, незалежно від того, які люди є його членами, у який час і в якій державі цей кооператив існує. Відшукаємо такі характеристики, виходячи з того, що члени кооперативу створюють спільне підприємство, тому що прагнуть на ньому працювати заради заробітку або, щоб з вигодою для себе отримувати необхідні їм як виробникам чи споживачам послуги.
Формоутворюючі ознаки кооперативу. По-перше, кооператив — результат вільного волевиявлення осіб, які потребують того чи іншого підприємства (його послуг) та виявляють готовність взяти на себе зобов’язання, зв’язані з членством у цій організації. Вступ у кооператив, так само як і вихід з нього – це особисте рішення особи, його основний мотив — інтерес як користувача послуг (клієнта) або як працівника.
По-друге, капітал* кооперативу має належати його членам-клієнтам (працівникам). Це закономірно, адже саме ті, хто користуються послугами кооперативу (працюють на створеному підприємстві), повинні його інвестувати, тобто вкладати в дане підприємство кошти або інші матеріальні цінності, щоб забезпечити отримання послуг (збереження місця праці). Володіючи частками кооперативного капіталу (паями), його клієнти (працівники) зможуть використовувати спільне підприємство з вигодою для себе.
По-третє, через те, що члени кооперативу – власники цього підприємства, вони самі мають контролювати його роботу. Тільки самотужки управляючи кооперативом, його члени зможуть реалізувати свої права власників та спрямовуватимуть роботу підприємства у спільних інтересах.
Врешті, по-четверте, послуги свого підприємства його члени повинні отримувати за собівартістю (вартість їхньої праці мала б їм повертатися повністю). Саме в цьому й полягає вигода від членства: клієнти (працівники) – власники збільшують свій трудовий доход або навпаки, економлять власні кошти.
Специфіка кооперативного бізнесу. Кооперативи, як випливає з їх природи, неприбуткові організації*. Вони зорієнтовані на забезпечення своїх членів роботою чи послугами, а не на отримання прибутку* від вкладеного капіталу. У той же час доходи від господарської діяльності, яку проводять кооперативи, мають перевищувати витрати цієї організації. Це необхідно хоча б тому, що в умовах ринкової економіки збиткові підприємства безперспективні, а цілком точно вирахувати мінімально необхідний для покриття витрат дохід неможливо (див. додаток 6).
Різницю між доходами й витратами кооперативу називають чистим доходом. Ця різниця – залишок грошових надходжень від членів кооперативу, які оплачували отримані послуги, або/і недоплата за їх працю. Більша частина чистого доходу спрямовується на виплати членам за участь в господарській діяльності кооперативу як клієнтів або/і працівників, решта за спільною згодою – на розвиток власного підприємства, на інші соціальні чи культурні цілі. Виплати на вкладений капітал (паї) у кооперативі обмежені.
Об’єднання кооперативів. Кооперативні системи
Форми кооперативів. У збільшенні доходів та в економії коштів зацікавлені й домогосподарства (особа або сім’я), і фірми та громадські об’єднання, а тому створювати кооперативи можуть і люди (фізичні особи) і господарські та громадські організації (юридичні особи). Зазвичай кооперативи об’єднують або фізичних або юридичних осіб, хоча трапляється й змішане членство.
Самі кооперативи теж об’єднуються. Об’єднання кооперативів (спілка, асоціація, федерація, союз, альянс) – це формування, створене кооперативами на засадах відкритого членства та добровільності для спільного здійснення будь-якої не забороненої законом діяльності, пов’язаної з виробництвом, захистом економічних інтересів кооперативів, наданням їм інформації, консультативно-методичною роботою тощо.
Об’єднання кооперативів найчастіше теж кооперативи, але можуть бути й акціонерними товариствами чи негосподарськими кооперативними організаціями на зразок громадських.
Кооперативи та їхні об’єднання формують систему кооперативних організацій. Таку систему ще називають кооперацією. Скажімо, в Україні сьогодні існують споживча, сільськогосподарська та кредитна кооперації. Об’єднані у цих системах кооперативи мають певні видові ознаки (про це далі), що визначають їх спільну мету та завдання. Створивши власну систему, кооперативи економічно міцніють, ефективніше працюють і спроможні витримувати конкуренцію з іншими господарськими об’єднаннями, в тому числі й з транснаціональними корпораціями* (ТНК).
Рівні кооперації. Система кооперативів – це територіальне утворення, що має декілька рівнів.
Її основу – базовий рівень – складають, звичайно сільські, селищні, міські, районні кооперативи – товариства, створені переважно фізичними особами. Без товариств існування системи було б неможливе.
На місцевому (районному, окружному) рівні товариства створюють свої об’єднання – союзи, спілки, асоціації. Ці організації, в свою чергу, об’єднуються на регіональному і національному ( в масштабах держави) рівнях у союзи союзів, спілки спілок, або у федерації чи конфедерації. (див. рис. 1).
Кооперативи співпрацюють і на міжнародному рівні. Найпотужнішим об’єднанням на цьому рівні є згадуваний уже Міжнародний кооперативний альянс (International Co-operative Aliance (ICA)), створений національними спілками та асоціаціями з усіх континентів.
Термін “кооперація” вживають також для означення сукупності кооперативів, що існують на певній території.
Короткі підсумки теми
Кооперативи – ефективна форма реалізації ідеї господарської співпраці в умовах ринкової економіки.
Члени кооперативів виконують водночас декілька ролей. Вони – клієнти або/і працівники, власники капіталу та керівники кооперативу.
Кооперативи – соціально орієнтовані неприбуткові організації. Вони сприяють зростанню трудових доходів та рівня споживання їхніх членів.
Для того, щоб ефективніше реалізувати свою мету кооперативи об’єднуються у союзи, спілки, асоціації або федерації. Системи кооперативів успішно витримують конкуренцію з великими приватними та акціонерними компаніями.
Тема 2. Типи та види кооперативів
Класифікація кооперативів
Як виробники і як споживачі люди мають низку різноманітних проблем. Ремісник не може знизити собівартість своїх виробів через те, що не знаходить дешевшої сировини; селянину доводиться обробляти землю кіньми, бо немає грошей для того, щоб придбати трактор; фермер має великі втрати урожаю, тому що ніде його зберігати; службовець бідно вдягається через те, що вимушений “левову частку” платні витрачати на харчування, студент не може придбати книг, бо вони занадто дорогі. Кооперативи, можуть розв’язати такі проблеми. Але для цього потрібно створювати кооперативи різні за призначенням та функціями. Згідно з кооперативною наукою вони розподілені на типи та види. Такий розподіл називають класифікацією кооперативів.
Єдиного підходу до класифікації кооперативів не існує. Відносячи кооператив до того чи іншого типу, виду вказують на якісь важливі для розуміння його діяльності, призначення, місця та ролі в економіці характеристики.
Типи кооперативів. Можна, наприклад, виділити типи кооперативів, що різняться за своїм призначенням. Кооперативи виробників створюються для збільшення трудових доходів ремісників, кустарів, фермерів, або ж осіб, що надають соціально-побутові, культурні та інтелектуальні послуги. Натомість кооперативи споживачів призначені лише для економії членами власних коштів під час купівлі споживчих товарів, житла, послуг і т. ін. Група кооперативів, що здатна задовольняти потреби своїх членів і як споживачів, і як виробників, становить третій тип. Призначення цього типу кооперативів – допомагати членам збільшувати трудові доходи та рівень споживання.
Закон України “Про кооперацію” (2003 р.) поділяє кооперативи на виробничі, обслуговуючі і споживчі. Виробничі утворюються для спільної виробничої або іншої господарської діяльності з метою одержання прибутку і на засадах обов’язкової трудової участі членів, обслуговуючі – для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам, з метою провадження їх господарської діяльності, а споживчі – для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб членів.
Види кооперативів. Кооперативи та їх об’єднання групують за наступними ознаками:
а) за соціальним складом членів (робітничі, селянські, студентські, шкільні та ін.);
б) за національною (етнічною) або конфесійною приналежністю (кооперативи українців, поляків, євреїв, православних, католиків, мусульман і т. д. );
в) за галузями економіки, у яких вони працюють (промислові, сільськогосподарські, фінансові, торговельні, транспортні та ін.);
г) за метою та основними функціями (споживчі, кредитні, виробничі, збутові, страхові, закупівельні, житлові та ін.).
д) відповідно до територіальних меж, в яких вони знаходяться: кооперація полтавська, волинська, кримська, українська, російська, французька, європейська, південноамериканська і т.д.
Для того, щоб зрозуміти переваги кооперативів та вигоди від членства у цих організаціях, скористаємося класифікацією за метою господарської діяльності. Цю класифікацію ще в 1920-х рр. запропонував відомий український вчений та громадсько-політичний діяч , автор першого українського підручника з теорії кооперації Борис Мартос (1879 – 1977). Він поділив кооперативи на наступні види:
|
універсальні. |
Кооперативи виробників
Виробничо-допоміжні кооперативи. Селяни, яким не вистачає грошей для придбання сільськогосподарської техніки, можуть купити її, об’єднавшись у спілку. Така спілка взяла б в оренду або збудувала приміщення для купленого трактора чи комбайна і найняла б фахівця для роботи і догляду за ним. Придбану техніку може обслуговувати й хтось із членів товариства, тоді витрати об’єднання будуть значно меншими. Описане об’єднання селян має ознаки кооперативу і належить до виробничо-допоміжних товариств.
Виробничо-допоміжний кооператив об’єднує самостійних виробників для спільного (почергового) використання засобів виробництва з метою підвищення продуктивності праці і збільшення доходів.
Члени такого кооперативу мають змогу отримати в тимчасове користування (короткотермінову оренду) засоби виробництва, придбані на спільні кошти. У власності такого товариства може бути не лише техніка, а й приміщення, де вона зберігається, обладнання, що використовується для її ремонту та профілактичного огляду.
Товариства праці. Трапилось так, що молоді юристи-випускники, добре знайомі між собою, не зуміли знайти роботи в жодному юридичному бюро і не мають грошей, щоб почати власну справу. Домовившись, вони відкрили на складені гроші офіс нової фірми, що надає юридичні послуги. Як співзасновники цієї фірми вони спільно володіють її майном, несучи відповідальність за її зобов’язаннями у розмірі вкладеного паю, та спільно (по черзі) обслуговують осіб, що звернулись до них за юридичною допомогою. Таке адвокатське бюро, без сумніву – кооператив і належить до товариств праці.
Товариство праці – це кооператив, що допомагає залучити замовників на послуги, які його члени надають індивідуально (або бригадою).
Члени товариств праці є власниками і працівниками свого кооперативу. Їх спільною власністю може бути приміщення офісу фірми, його обладнання та кошти на її рахунку. Ці кошти необхідні для утримання або оренди майна, оплати комунальних послуг, а також для проведення рекламних акцій та закупівель необхідних для ведення справи товарів. Рахунок фірми регулярно поповнюється завдяки відрахуванням, які її власники-працівники роблять із гонорарів за роботу, отриману з допомогою кооперативу.
Існує багато різновидів товариств праці. У їх власності можуть бути рекламні агентства, фірми дизайну або ремонту житлових та ділових приміщень, агентства для виконання вантажних робіт, догляду за дітьми, надання транспортних послуг, репетиторства і т ін.
Виробничі кооперативи. Одна особа чи декілька людей однієї професії спроможні самостійно продукувати далеко не всякий сучасний виріб або послугу. Виробництво багатьох речей потребує поділу праці та поєднання зусиль і досвіду десятків, сотень і навіть тисяч працівників. Зазвичай підприємства, що продукують капітало- та трудомісткі товари або послуги належать одній особі, групі акціонерів або державі. Але існують й фірми, всі чи більшість працівників яких є водночас їх власниками. Часто це фірми, що стали власністю їхніх працівників після того, як попередні їх власники виставили свої підприємства на продаж, вважаючи цей бізнес для себе збитковим. Щоб зберегти роботу та заробіток працівники фірми викупили її. Для цього вони взяли позику в банку і долучили власні заощадження. Будучи безпосередньо зацікавленими в успіхові справи, вони змінили менеджерів, модернізували обладнання та технології і зробили виробництво рентабельним.
Трапляється, що членами виробничих кооперативів є родичі, сусіди чи добрі знайомі. Саме родинні зв’язки і особиста дружба допомагають їм успішно вести спільний бізнес.
Виробничий кооператив об’єднує фізичних осіб, які спільно продукують товари або надають послуги, виконуючи на підприємстві різні види робіт.
У власності виробничого кооперативу можуть перебувати молокозавод, ковбасний цех, швейна майстерня, взуттєва фабрика, готель, ремонтно-будівельна організація і т. д.
Збутові кооперативи. Нерідко нам доводиться бачити людей з великими сумками, мішками, кошиками, які поспішають щоранку на найближчі ринки, щоб продати м’ясо, молоко, сметану, овочі або фрукти. Через певний час більшість з них повертається, спродавши вироблене перекупникам за цінами, які ті запропонували. Результатами поїздки селяни, як правило, невдоволені: товар пішов майже за безцінь, а ціна його на базарі досить висока. Та що поробиш: гроші вкрай потрібні, торгувати самому ніколи, вдома багато роботи. Натомість перекупники можуть пишатися собою: товар дістався їм майже задурно і принесе добрий “навар”.
Що ж робити селянинові, щоб збільшити дохідність власного домогосподарства? Порадимо йому домовитись з односельцями й спільно з ними організувати збут сільськогосподарської продукції. На складені кошти можна орендувати транспорт і місце на базарі, ба навіть найняти когось для ведення постійної торгівлі. У результаті селяни зберегли б час для праці у власних господарствах та отримали змогу продавати вироблені продукти за високими роздрібними цінами, оминувши торговельних посередників. Їх об’єднання можна розглядати як кооперативну організацію, зародок збутового кооперативу.
Збутовий кооператив об’єднує самостійних виробників, які з метою збільшення дохідності власних підприємств чи домогосподарств спільно збувають вироблену ними продукцію.
Збутові кооперативи створюють не лише селяни (фермери), а й ремісники та кустарі. Ці товариства торгують промисловими або сільськогосподарськими продуктами через гуртівні та мережу власних роздрібних крамниць. У власності членів цих кооперативів поруч з крамницями можуть бути склади та транспортні засоби (вантажівки, баржі тощо).
Збутово-переробні кооперативи. Доходи селянських домогосподарств були б ще вищими, якби вони збували не фрукти, овочі, м’ясо чи молоко, а товари, вироблені з цих продуктів: наприклад, соки, маринади, ковбасні вироби, масло, сметану тощо.
Збутово-переробний кооператив об’єднує самостійних виробників, які для збільшення дохідності своїх підприємств чи домогосподарств реалізують вироблену ними продукцію після її переробки на підприємстві, що є їх спільною власністю.
Збутово-переробні кооперативи зазвичай об’єднують виробників сільськогосподарської продукції. Залежно від спеціалізації цих виробників, такому кооперативу може належати молокозавод, бойня, млин, пекарня, консервний завод, спиртзавод, винарня і т. ін. Продукцію цих підприємств кооперативи збувають торгівельним організаціям, у тому числі й кооперативним, або через мережу власних крамниць.
Закупівельні кооперативи. Для ведення господарської діяльності фермерові необхідні знаряддя праці, добрива, насіння, корми. Знадобляться йому й приміщення для збереження урожаю чи розміщення техніки. Часто він потребує також додаткової земельної площі: луків, саду, орної землі. Але на їх придбання, як і на закупівлю елітних сортів насіння, добрив і т. ін. у нього бракує грошей. Здешевити насіння, добрива, корми можна, купуючи їх великими гуртовими партіями безпосередньо у виробника, минаючи торговельних посередників. Зрозуміло, що придбання більшої гуртової партії можливе лише, коли для цього фермери об’єднаються. Група фермерів могла б також домовитись про оренду елеватора чи земельної ділянки за меншу платню, бо орендодавцеві вигідніше мати справу з однією фірмою ніж з кількома десятками дрібних орендарів.
Закупівельний (орендний) кооператив об’єднує самостійних виробників, які з метою економії коштів спільно закуповують (орендують) необхідні для власних підприємств або домогосподарств предмети та знаряддя праці: сировину, землю, тощо.
Закупівельні кооперативи створюються не лише фермерами, а й ремісниками та кустарями. Їм належать гуртовні, які закуповують різноманітні вироби та напівфабрикати: шкіру, тканини, клей, фарбу, добрива, насіння і т.ін., залежно від потреб членів, і на яких ці останні, мають змогу придбати необхідну їм кількість одного товару. Завдяки кооперативним виплатам кооператори отримують необхідні їм предмети чи знаряддя праці практично за їх собівартістю. Кустарі, ремісники, селяни можуть також орендувати у своєму кооперативі ділянку землі, частину складських приміщень потрібної площі, чи, наприклад, транспортні засоби, які товариство, в свою чергу, взяло в оренду. Орендну плату кооператив сплачує із коштів, зібраних із членів-суборендарів, які домовились між собою про ціну оренди кв. метра чи ара (або ціну оренди на день, тиждень, місяць).
Кооперативи споживачів
Споживчі кооперативи. У придбанні високоякісних споживчих товарів зацікавлений кожний покупець. Проте, далеко не всі мають змогу купити товари високої якості і за доступною ціною. Невисока купівельна спроможність значної частини населення, зокрема: робітників, службовців, ремісників, кустарів, селян спонукає їх економити на закупівлях товарів для власного споживання й завдяки цьому повніше задовольняти свої споживчі потреби.
Споживчий кооператив створюється для того, щоб зробити доступними для членів споживчі товари високої якості й забезпечити їм високу культуру обслуговування.
До споживчих кооперативів належать споживчі товариства та їх об’єднання для гуртових закупівель (спілки). Вони обслуговують своїх членів, а в багатьох країнах й інших споживачів через мережу власних крамниць та гуртівень. У власності споживчих кооперативів можуть бути також склади, підприємства легкої та харчової промисловості, транспортні засоби і т. ін.
Послугові кооперативи. Вузькоспеціалізовані споживчі кооперативи не надають послуг з ремонту одягу, взуття, електроприладів тощо, не функціонують в сфері охорони здоров’я, виховання, юридичного захисту, не задовоьняють ряд інших потреб споживачів. Сьогодні спостерігаємо два процеси. Чимало споживчих товариств розширюють спектр споживчих послуг. Вони, зокрема, можуть займатися організацією громадського харчування, задоволенням окремих соціально-побутових потреб і т. ін. Однак, зростає й кількість кооперативів, створених спеціально для надання різноманітних послуг своїм членам.
Послуговий кооператив створюється для забезпечення своїх членів соціально-побутовими та іншими послугами на прийнятних для них умовах та на засадах високої культури обслуговування.
Існують численні різновиди послугових кооперативів: кооперативи медичних та фармацевтичних послуг (“кооперативи здоров’я”), гаражні і ремонтні товариства, кооперативи ритуальних послуг, кооперативні дитячі садки і школи, кооперативи юридичних послуг і т. д. Слід зауважити, що послугові кооперативи різняться від товариств праці, які теж надають населенню побутові та культурні послуги. Якщо в останніх члени є власниками і працівниками своїх підприємств, то у послуговому кооперативі вони – власники і клієнти підприємств чи установ, що йому належать.
Послугові кооперативи, на відміну від споживчих, можуть бути об’єднаннями, що надають послуги виключно юридичним особам. Існують, наприклад, кооперативи, що володіють фірмою аудиту, рекламним агентством, інформагентством і т. ін.
Житлові кооперативи. Громадяни з обмеженими доходами намагаються економити не лише на закупівлях споживчих товарів та оплаті отримуваних послуг, а й на придбанні, оренді чи утриманні житла.
Житловий кооператив допомагає своїм членам придбати чи орендувати житло, а також утримувати його на прийнятних для них умовах.
Існують три різновиди житлових кооперативів. Житлово-будівельні товариства зводять для своїх членів багатоквартирні будинки, котеджі, дачі; житлово-орендні - орендують житло; житлово-експлуатаційні - забезпечують утримання власного чи орендованого житла. У більшості випадків кооперативи першого та другого видів теж практикують надання різноманітних послуг, пов’язаних з обслуговуванням житлового фонду.
У житлово-будівельних кооперативах їх члени можуть бути не лише власниками та замовниками будинку (котеджу, дачі), а й його працівниками. Для зменшення витрат, вони тимчасово залишають місце основної праці й стають робітниками на будівництві. Працюють у такому кооперативі й наймані фахівці-будівельники.
У житлово-орендних і житлово-експлуатаційних кооперативах члени можуть працювати сантехніками, покрівельниками, газівниками, зварювальниками. Проте більшість членів цих кооперативів все ж є лише його власниками та клієнтами.
Кооперативи виробників і споживачів
Ощадно-позичкові кооперативи. Житлові та інші кооперативи для забезпечення потреб своїх членів дуже часто потребують додаткових коштів, адже внески членів не можуть створити достатній для ефективної праці капітал. У таких випадках кооперативи беруть позички в комерційних банках, але, по-перше, це збільшує собівартість послуг чи товарів, які потрібні їх членам, а по-друге, загрожує кооперативам втратою економічної самостійності та зниженням прибутків.
Додаткових коштів потребують і фізичні особи. Проте кредит в комерційних банках не завжди вигідний, особливо тоді, коли позичка береться для купівлі споживчих товарів. На допомогу людям і кооперативним організаціям приходять кредитні товариства.
Кредитний кооператив забезпечує своїх членів необхідними для господарської діяльності чи для задоволення споживчих потреб позичками на прийнятних для них умовах.
Великою популярністю серед населення користуються кредитні спілки – кооперативні об’єднання виключно фізичних осіб. Вони пропонують своїм членам дешевий кредит і зберігають їх заощадження на умовах комерційного банку. Кредитні спілки найбільш поширені в Північній Америці, а з європейських країн – в Ірландії та в Україні.
Страхові кооперативи. Популярними також є кооперативи, що надають своїм членам страхові послуги. Вони, як і приватні та державні страхові фірми, гарантують клієнтам покриття витрат у випадку втрати врожаю, здійснюють страхові виплати після втрати особистого майна або працездатності. Як правило, членами страхових кооперативів стають дрібні підприємці, фермери, а також люди найманої праці: лікарі, вчителі, промислові та сільськогосподарські робітники і інші особи, які прагнуть зекономити на отриманні страхових послуг.
Страховий кооператив створюється, щоб його члени мали змогу економити при отриманні гарантій на покриття матеріальних збитків, завданих стихією чи в результаті нещасного випадку, смерті тощо.
Універсальні (інтегральні) кооперативи. Якщо люди, маючи різноманітні потреби і як виробники, і як споживачі, не можуть з різних причин вступити одночасно в декілька спеціалізованих кооперативних товариств, вони створять кооператив, який буде надавати їм всі необхідні послуги. Такий кооператив, наприклад, забезпечуватиме дешевий кредит, економію на закупівлях споживчих товарів та отриманні якісних соціально-побутових послуг і, водночас, допомагатиме реалізовувати продукцію, вироблену членами цього товариства. Якщо жодне із названих завдань не виступатиме для кооперативу пріоритетом, його не можна буде вважати ні кредитним, ні споживчим, ні збутовим.
Кооператив, створений з метою забезпечення широкого спектра потреб його членів, називають поліфункціональним або універсальним.
Найбільше універсальних кооперативів працює у сфері товарно-грошового обігу. Вони поєднують кредитування, торгівлю, громадське харчування, надання тих чи інших послуг.
Поширені універсальні кооперативи й в сільському господарстві. Вони займаються збутом сільськогосподарської продукції, її переробкою, транспортуванням, зберіганням, забезпеченням сільськогосподарських виробників насінням, добривами, кормами, кредитами, страховими послугами тощо.
Останнім часом кількість поліфункціональних кооперативів зростає. Трапляється, що й спеціалізовані товариства, для того, щоб витримати конкуренцію, розширюють функції й стають по суті універсальними, хоча залишаються формально споживчими, кредитними, виробничими тощо.
Короткі підсумки теми
Кооперативи задовольняють різноманітні потреби своїх членів, через що відрізняються функціями та організацією.
Кооперативні організації поділяють на кооперативи виробників та кооперативи споживачів. Кооперативи виробників помагають своїм членам збільшити їх трудові доходи (заробітки), кооперативи споживачів – зекономити, тобто дешевше отримати вищої якості товари та послуги (або більшу їх кількість). Окремі кооперативи задовольняють потреби своїх членів і як виробників, і як споживачів.
Кооперативи функціонують у багатьох галузях сучасної економіки. Фінансові кредитують своїх членів на вигідних для них умовах або дозволяють економити при отриманні гарантій на покриття можливих матеріальних втрат (страхуванні). Промислові та сільськогосподарські допомагають членам набути у спільне користування необхідні їм засоби виробництва, відшукати роботу (клієнтів) чи дають можливість заробляти власною працею на кооперативному підприємстві, збувають вироблений членами товар безпосередньо або після його переробки, а також закуповують (орендують) необхідні знаряддя і предмети праці. Транспортні, будівельні, торговельні кооперативи, а також товариства, що функціонують у сфері послуг, теж забезпечують своїх членів роботою (клієнтами) або товарами для вигідного їх перепродажу (якщо люди об’єднуються в них як виробники) чи навпаки, здешевлюють членам споживчі товари та послуги (якщо люди об’єднуються в них як споживачі).
Переважна більшість кооперативів функціонує водночас у кількох галузях економіки. Кооперативи, у яких не переважає один з родів діяльності, і члени постійно користуються всіма видами послуг, що пропонуються, належать до розряду універсальних (інтегральних). Кількість інтегральних товариств сьогодні зростає.