Короткі підсумки теми

• Зміст національної кооперативної ідеології викладено у працях і виступах лідерів українського кооперативного руху кінця ХІХ – першої половини ХХ ст: Б.Мартоса, Х.Барановського, В.Доманицького, В.Нагірного, К.Паньківського, А.Жука, К.Левицького, Ю.Павликовського, М.Туган-Барановського та ін. Її центральна ідея в тому, що кооперація – ефективний засіб формування модерної нації, національного економічного і культурного відродження.

• Революція 1917 р. створила умови для реалізації кооперативами східноукраїнських земель національного кооперативного ідеалу. Вона стимулювала господарський розвиток та українізацію східноукраїнської кооперації. У цей період також формується національна система кооперативних організацій. Було створено центральні спілки для кредитних, споживчих, сільськогосподарських та інших кооперативів. Функції ідейно-організаційного центру української кооперації тимчасово взяв на себе Укоопцентр.

• Українські кооператори планували перетворити УНР в “кооперативну державу”, економічною основою якої мала бути кооперація. Реалізувати ці плани не вдалося перш за все через політичні обставини.

• Після завершення світової та українсько-польської війн відродилася українська кооперація в Галичині. У 30-х рр. ХХ ст. у цьому ркаї розгорнулось активне кооперативне будівництво, з’явились кооперативи нових для українців видів: товариства праці інженерних працівників, виробничі товариства, кооперативи здоров’я. Завдяки вмілому керівництву та самовідданості членів кооперації вдалося зміцніти економічно, витримати полонізацію та лихоліття світової економічної кризи.

• В умовах авторитарно-шовіністичного політичного режиму Румунії українська кооперація в Буковині розпалась. Натомість в Закарпатті, де до Першої світової війни національного кооперативного руху не існувало, була сформована національна кооперативна система. Крайовий дружественний союз (1925 р.) об’єднував українців різної ідеологічної орієнтації – прихильників української та русинської ідей, мадяро- і москвофілів.

• Виходячи із засад національної кооперативної ідеології, українські кооператори приділяли значну увагу не лише господарській, а й науковій, освітній і просвітній роботі. Товариства та спілки надавали матеріальну підтримку мистецьким проектам, україномовним виданням, діяльності “Просвіт”, “Сільського Господаря”, “Сокола”, та інших громадських організацій. Література на кооперативну тематику та кооперативна періодика виходили масовими тиражами. На західноукраїнських землях діяли також спеціалізовані кооперативні навчальні заклади, а кооперативні читальні та “народні доми” були осередками громадського життя.

• У міжвоєнний період на Сході та Заході України в економіці сформувався достатньо потужний кооперативний сектор. Його існування допомогло розв’язати ряд господарських і соціальних проблем, зокрема, ліквідувати лихварство, стимулювати приватне підприємництво, підняти “на ноги” сільського товаровиробника. Кооперація успішно протистояла асиміляції українців, стимулювала розвиток національної культури і самосвідомості.