Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Теорія і історія кооп. руху.doc
Скачиваний:
100
Добавлен:
20.11.2019
Размер:
1.67 Mб
Скачать

Короткі підсумки теми

  • Перші господарські спілки людей праці, що виникли в ряді європейських країн у другій половині XVIII - на початку XIX ст., за організацією вже були подібні до кооперативів. Як правило, це були добровільні самоврядівні неформальні об'єднання, що вели господарську діяльність на складеному капіталі, але не практикували кооперативних виплат.

  • Батьківщиною кооперації споживачів вважають Велику Британію. Засноване тут 1844 р. "Товариство чесних піонерів" виробило систему засад, на яких досі працюють споживчі товариства.

  • Батьківщиною кредитної та сільськогосподарської кооперації вважають Німеччину. У другій половині XIX ст. тут почали виникати ощадно-позичкові "народні банки", що надавали короткотермінові кредити переважно ремісникам і торгівцям. Селян кредитували "позичкові каси", - “райффайзенівки”. Вони також забезпечували їхні потреби у насінні, добривах, знаряддях праці, допомагали реалізувати вироблені ними продукти, надавали інші послуги. Сучасні міські та сільські кредитні кооперативи у всьому світі досі функціонують на засадах цих товариств.

  • Батьківщиною промислової кооперації називають Францію, де у 30-х рр. XIX ст. виникли перші товариства праці. З ініціативи революційної влади 1848 р. з'явилися також виробничі об'єднання робітників. Декрет, згідно з яким промислові товариства отримували пільгові державні кредити, став першим в Європі державним актом підтримки кооперативного розвитку.

  • Кооперативна система найшвидше сформувалась у Великій Британії. Тут ще у 60-х рр. ХІХ ст. були засновані ідейно-організаційний та господарські центри споживчої кооперації – Англійська кооперативна спілка (1869), Англійське (1863) та Шотландське (1868) гуртові товариства. Завдяки цьому вдалося остаточно усунути торговельних посередників між кооператорами та виробниками споживчих товарів.

  • Основою кооперативного руху Великої Британії були споживчі кооперативи. Вони відкривали відділення банків, страхові контори, підприємства, що виробляли споживчі товари. Кооперативи інших видів у цій країні почали виникати тільки наприкінці ХІХ ст. і не набули значного поширення. Лише в Ірландії, де кооперація стала складовою національного руху, переважали сільськогосподарські товариства.

  • У країнах континентальної Європи, окрім Швейцарії та Бельгії, в останній чверті ХІХ – на початку ХХ ст. домінувала фінансова та сільськогосподарська кооперація. Розвиток останньої активно підтримувала держава. У Данії, де кооперативний рух виявився найбільш масовим, у кооперативах об’єдналась переважна більшість селянських господарств.

  • Промислові кооперативи в усіх країнах Західної Європи переживали серйозні труднощі. У кооперуванні не були зацікавлені заможніші ремісники. Виробничі товариства виявились неконкурентоздатними в умовах активного розвитку капітало- і працемісткого великого виробництва.

  • Збільшення серед членів кооперативів числа промислових робітників та поширення серед них соціалістичної ідеології зумовили ідейний розкол кооперативного руху. У Німеччині, Франції та ряді інших країн одні кооперативні системи, (вони складалися переважно із споживчих товариств). Об’єднували симпатиків соціалістичних партій, а інші – тих, які настоювали на принципі політичного нейтралітету кооперації. У Бельгії кооперативний рух споживачів навіть злився з соціалістичним рухом.