Модуль ііі. Податкове планування і контроль

Тема 14. Ухилення від податків та їх перекладання Методичні поради до вивчення теми

Ухилення від сплати податків завдає великої шкоди інтересам держави, яка в свою чергу, реагує посиленням репресивних заходів проти порушників податкового законодавства. Тому ця тема є логічним продовженням курсу.

Недосконалість діючого податкового законодавства та бажання отримати максимальні доходи або прибутки створюють для платників податків величезну спокусу недоплатити або взагалі ухилитися від сплати податків і зборів та інших неподаткових платежів.

Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів може бути вчинене, наприклад шляхом:

•     неподання документів, пов’язаних із їх обчисленням і сплатою до бюджетів чи недержавних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських балансів, звітів тощо);

•     приховування об’єктів оподаткування;

•     зниження сум податків, зборів, інших обов’язкових платежів;

•     приховування факту втрати підстав для одержання пільг з оподаткування або їх відсутності.

Умисне неподання або неправильне подання податкової звітності також вважається одним із шляхів уникнення оподаткування. В даному випадку створюється ситуація, коли платник, маючи реальний об’єкт оподаткування, не відображає його в бухгалтерських та податкових звітах і таким чином приховує певні суми від оподаткування. Непо­дання документів, пов’язаних із обчисленням і сплатою обов’язкових платежів, полягає в умисному неподанні до органів державної подат­кової служби в установлений строк декларації про прибуток суб’єктів підприємницької діяльності, чи декларації про доходи фізичних осіб. Неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і прихо­вуванням об’єктів оподаткування.

Під приховуванням об’єктів оподаткування треба розуміти не відображення у звітних документах, що подаються до податкових органів, будь-яких об’єктів оподаткування.

Зниження об’єктів оподаткування – це зменшення його бази шляхом не відображення у поданих до податкових служб звітних документах повного обсягу об’єктів оподаткування, умисне непра­вильне обчислення бази оподаткування, заниження податкової ставки тощо, внаслідок чого податки, збори, інші обов’язкові платежі спла­чуються платником податку в неповному обсязі. Зокрема, заниження оподатковуваного прибутку може полягати в частковому чи повному не включенні до нього коштів, одержаних від виконання робіт, надан­ня послуг тощо. Дане ухилення не може бути виявлено при прове­денні камеральної перевірки і тому для цього необхідно провести документальну перевірку за всіма видами діяльності господарюючого суб’єкта для виявлення реального об’єкта оподаткування.

Під заниженням сум податків, зборів, інших обов’язкових плате­жів слід розуміти умисно неправильно обчислення тих їх сум, що підлягають сплаті до бюджетів чи державних цільових фондів при правильному відображенні об’єктів оподаткування (без заниження останніх чи їх приховування).

Суми заборгованості бюджету перед платником податків та суми наявної в останнього переплати за окремими видами податків, зборів, інших обов’язкових платежів не повинні враховуватись при визна­ченні розміру коштів, що не надійшли до бюджетів чи державних цільових фондів внаслідок ухилення такого платника від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, у тому числі й тих, за якими має місце заборгованість або переплата. У зв’язку з цим слід враховувати, що при кваліфікації дій винного зменшення розміру коштів, що не надійшли до бюджетів чи державних цільових фондів внаслідок ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, на суму коштів, що підлягають поверненню платнику податків з бюджету чи зарахуванню до платежів майбутніх періодів.

Виходячи з вищенаведеного можна виділити три основні причини, що спонукають до ухилення від сплати податків у різних його проявах:

•     причини соціально-економічного характеру;

•     причини організаційного характеру;

•     причини правового характеру.

До причин соціально-економічного характеру відносять: недостат­ність вільних оборотних коштів у суб’єктів господарювання, неба­жання скористатись системою кредитування (тому що необхідно платити проценти за користування позичкою), бажання отримати максимальну вигоду (прибуток) від діяльності. І, як наслідок, потен­ційні платники стають злісними неплатниками податків. Для цього вони відкривають досить багато різних видів банківських рахунків, розрахунки переважно проводять у готівці, нараховують мінімальні заробітні плати, а фактичні майже ніколи їм не відповідають, реєструються по фіктивних адресах та на осіб, які уникають кримінальної відповідальності згідно з діючим законодавством.

До причин організаційного характеру необхідно віднести недоско­налу систему обліку платників податків, а також недостатньо належ­ний рівень контролю за їх діяльністю, починаючи від процесу реєстрації платника податку і закінчуючи адмініструванням приклад­них податків і зборів. Одним із основних факторів, що формує дану групу причин організаційного характеру, є відсутність досвіду боротьби із неплатниками податків у податковій службі.

До причин правового характеру відносять недосконалість діючого податкового законодавства. Але і в цьому випадку в Україні спосте­рігаються позитивні тенденції. Процес реформування податкової сис­теми здійснюється постійно, хоча і є ще багато сфер в оподаткуванні, що потребують свого нагального впорядкування та вдосконалення.

Розв’язавши ці та інші проблемні питання у сфері законодавчої діяльності, країна матиме можливість створити сприятливі умови для зменшення втрат бюджету та зменшення кількості неплатників податків, які ухиляються від свого конституційного обов’язку цілком свідомо.

Суспільна небезпечність ухилення від сплати податків є одним з найбільш шкідливих господарських злочинів, яка полягає в умисному невиконанні обов’язку кожної юридичної і фізичної особи сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Внаслідок цього руйнується формування фінансових надходжень у державний бюджет, соціальна сфера не отримує фінансового забезпе­чення, суб’єкти сплати податків отримують не виправданні прибутки і мають змогу витиснути з ринку товарів і послуг законослухняних конкурентів.

Обов’язок сплати податків є конституційним. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік.

Суб’єктом від ухилення сплати податків, зборів, інших обов’яз­кових платежів можуть визнаватися посадові особи підприємств, установ, організацій усіх форм власності, на яких покладено відпові­дальність за правильність обчислення і своєчасність сплати цих плате­жів, ведення бухгалтерського обліку об’єктів оподаткування, подання бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків, платіжних доручень та відповідних документів.

До таких осіб зокрема належать:

•     керівники;

•     головні (старші) бухгалтери та їх заступники;

•     особи, які фактично виконують їх обов’язки;

•     інші посадові особи, які мають право підпису фінансово-господарських документів.

При визначенні розміру коштів, що не надійшли до бюджетів чи державних цільових фондів внаслідок ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів, не повинні враховуватися нараховані чи сплачені у зв’язку з цим штрафи й пеня.

Необхідно пам’ятати, що притягнення до відповідальності за ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів можливе тільки із висновком експерта та за допомогою актів документальної перевірки виконання податкового законодавства.

Проблема мінімізації податкових платежів у значній мірі вирі­шується за допомогою формування ефективної податкової політики суб’єкта господарювання. Податкова політика представляє собою вибір найбільш ефективного варіанту сплати податків при альтерна­тивних напрямах діяльності. В окремих випадках розроблена подат­кова політика сама може бути критерієм напрямів діяльності суб’єктів господарювання.

Дотримання першого принципу виключає можливість ухилення від оподаткування, а це значить, що жодна із форм або схем уникнення оподаткування не може бути використана та застосована, якщо суб’єкт господарювання вболіває за свій фіскальний авторитет.

Розроблена податкова політика суб’єкта господарювання не є вічною і вона повинна коректуватися і вдосконалюватися в залежності від змін у системі оподаткування, бухгалтерського обліку, взаємороз­рахунків з кредитними установами та іншими господарюючими суб’єктами. Разом із податковою політикою повинні видозмінюватися і види господарських операцій, що впливають на формування цієї політики. Для забезпечення оптимальної податкової політики суб’єкт господарювання повинен засвоїти основні чинники мінімізації податкових та неподаткових платежів:

•     вибір виду та роду діяльності, що дозволяє мінімізувати податкові платежі;

•     винайдення можливостей зменшення бази оподаткування за рахунок прямих податкових пільг;

•     винайдення можливостей застосування непрямих податкових пільг;

•     бізнес-планування майбутніх доходів і платежів;

•     оцінка ефективності стратегічної податкової політики;

•     врахування регіональної специфіки оподаткування.

Податкові пільги – невід’ємна частина будь-якого податкового законодавства. Пільги можуть носити прямий та непрямий характер. До них відносять: пільги організаціям інвалідів, пільги відносно опо­даткування прибутку у вільних економічних зонах з іноземним капіталом, пільги, що передбачаються для окремих видів товарів.

Отже, недосконалість чинного законодавства та бажання отримати максимальні прибутки створюють спокусливі умови недоплатити або взагалі ухилитися від сплати податків. Суспільна небезпечність від ухилення податків, зборів, інших обов’язкових платежів полягає в умисному невиконанні обов’язку кожної юридичної та фізичної особи сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.