7.6.Професійна етика та поведінка прокурора

Професійна етика - це сукупність правил поведінки визначеної соціальної групи, яка забезпечує моральний характер взаємовідносин, обумовлених або пов'язаних з професійною діяльністю, а також галузь науки, яка вивчає специфіку проявів моралі в різних видах діяльності.

1.Підтримання честі і гідності професії.

2.Незалежність та самостійність.

З.Справедливість, неупередженість та об'єктивність.

4.Недопущення дискримінації.

5.Недопущення проявів корупції.

Основні етичні принципи професійної діяльності прокурора ґрунтується на загальновизнаних морально-етичних принципах:

• верховенства права;

• гуманізму;

• справедливості;

• рівності всіх громадян перед законом;

• демократизму;

• законності;

• незалежності;

• об'єктивності;

• неупередженості;

• чесності.

Моральні вимоги до прокурора

При виконанні службових обов'язків прокурор зобов'язаний 1)відноситися до людини як до вищої цінності;

2)поважати і захищати права, свободи і гідність громадян відповідно до вітчизняних та міжнародних правових норм та загальнолюдських принципів моралі;

3)глибоко розуміти соціальну значимість своєї ролі, міру відповідальності перед суспільством і державою за забезпеченості правової захищеності громадян;

4)розумно і гуманно використовувати надані права у відповідності з принципами справедливості;

5)постійно вдосконалювати професійну майстерність, знання права, підвищувати загальну культуру, творчо опановувати необхідний на службі вітчизняний та зарубіжний досвід.

Моральні засади діяльності прокурора - це категорія судової етики, яка означає сукупність норм, принципів, які утворюються внаслідок трансформації (відбиття) загальних вимог моралі відповідно до умов виконання його функціональних обов'язків з нагляду за дотриманням законів усіма суб'єктами права і обов'язків, санкціонованих громадською думкою, особистим його переконанням і виконуваних ним добровільно в інтересах зміцнення державного устрою, його морального і правового порядку.

Вимоги до моральних якостей осіб, які призначаються на посади прокурорів, встановлюються ст..46 Закону України «Про прокуратуру».

Моральні засади діяльності слідчого - це категорія судової етики в кримінальному судочинстві, яка означає сукупність норм, принципів, що виникають у результаті трансформації загальних вимог моралі відповідно до умов виконання його функціональних обов'язків при проведені попереднього слідства, санкціонованих громадською думкою, особистим переконанням і виконуваних добровільно з метою підсилення боротьби із злочинністю і захисту прав людини.

7.7. Організація діловодства в органах прокуратури

Будь-яка управлінська діяльність не може обходитись без організації руху документів, без виконання роботи зі створення й оформлення відповідних ділових паперів. Для ведення комплексу робіт з документами в органах прокуратури здійснюється діловодство, порядок ведення якого регулюється, в основному, відомчими правовими актами, передусім, Інструкцією з діловодства в органах прокуратури, яка затверджена наказом Генерального прокурора України №90 від 28грудня 2002 року і введена в дію з 01 січня 2003 року.

Дана Інструкція складена з урахуванням основних положень державної системи діловодства і встановлює загальні правила документування діяльності органів прокуратури України, регламентує порядок роботи з документами з часу їх створення або надходження до відправлення або передавання в архів прокуратури. Розділи 8 і 9 Інструкції, які стосуються підготовки та оформлення управлінських документів, базуються на Національному стандарті України «Уніфікована система організаційно - розпорядчої документації», який затверджено наказом Держспоживстандарту України від 07квітня 2003 року № 55.

Інструкція з діловодства в органах прокуратури визначає порядок ведення загального діловодства, її положення поширюються на всю службову документацію, в тому числі створювану за допомогою персональних комп'ютерів (ПК). На процесуальні та фінансові документи Інструкція поширюється в частині, яка стосується загальних принципів роботи з ними і підготовки до здачі в архів.

Порядок ведення діловодства, що містить відомості обмеженого поширення з грифом "Для службового користування" визначається спеціальною Інструкцією, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 року № 1893.

Відповідальність за організацію роботи з діловодства, а так само і загальне керівництво діловодством покладається на керівників органів прокуратури та окремих структурних підрозділів. Вони забезпечують вивчення працівниками вимог Інструкції з діловодства в органах прокуратури, здійснюють контроль за її виконанням.

Діловодство, ведення документації і листування здійснюються в органах прокуратури України державною мовою. Документи і відомості, що утворюють службову таємницю, не підлягають розголошенню. З ними вправі знайомитись лише працівники, які мають до них безпосереднє відношення. Передача іншому прокурорському працівнику документів, ознайомлення з ними інших осіб, видача їм довідок і будь-яких даних службового характеру, копій документів дозволяється лише за вказівкою керівника підрозділу

(органу), уповноваженого на застосування заходів до охорони конфіденційності відомостей.

Разом з тим, слід мати на увазі, що за письмовим дозволом керівника прокуратури, структурного підрозділу кожному громадянину на його прохання надається можливість знайомитись з наявними в прокуратурі документами і матеріалами, які зачіпають його права і свободи, в тому числі закритими кримінальними справами, матеріалами про відмову в порушенні кримінальної справи і наглядовими провадженнями по зверненнях, якщо інше не передбачено законом.

Процес проходження документів в органах прокуратури складається із низки послідовних операцій, які включають: надходження їх до секретаріату (діловодного підрозділу), прийом та опрацювання документів, попереднє ознайомлення з ними, реєстрацію працівником секретаріату (діловодного підрозділу), що має статус державного службовця. І лише після цього документи передаються на розгляд прокурора-керівника або іншої, уповноваженої на це особі, які скеровують їх на виконання і здійснюють контроль та перевірку виконання. Після виконання документи підлягають відправці. Виконані документи групуються у відповідні номенклатурні справи та наглядові провадження.

Ведення обліку документів відбувається шляхом запису їх у спеціальні книги, картки, наглядові провадження, складання описів. Для цього ведуться книги, передбачені в додатках до Інструкції з діловодства та Інструкції про порядок ведення первинного обліку роботи прокурора та форм такого обліку, яка затверджена наказом Генерального прокурора України №20 від 20 березня 2009 року.

На кореспонденцію, яка надходить в органи прокуратури, в залежності від виду і змісту заводяться алфавітні, відсилочні, кореспондентські та контрольні картки, а також картки руху наглядових проваджень.

Крім, вказаних операцій з документами до змісту роботи з діловодства входять, згідно з Інструкцією з діловодства, організація документообігу та облік його об'єму, контроль за виконанням документів, правила оформлення документів та копій, виконання перекладів, складення номенклатури справ, формування справ і наглядових проваджень, експертиза цінності документів, забезпечення схоронності документів, справ і наглядових проваджень, облік, зберігання та використання печаток і штампів.

Останнім часом для більш раціональної організації документообігу широко застосовуються комп'ютери і можливості локальних комп'ютерних мереж.

При веденні діловодства особливо необхідно виділити порядок роботи з повідомленнями про злочини, який передбачений наказом Генерального прокурора України № 66/13-ок від 24 червня 2006 року. Відповідно до Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв і повідомлень про злочини, яку затверджено цим наказом, повідомлення про злочини незалежно від місця і часу їх вчинення, а також повноти повідомлених даних і форми подання обов'язково приймаються у прокуратурах усіх рівнів.

У разі звернення громадян на особистому прийомі з усною заявою про злочин про це складається протокол, який підписують заявник та прокурорський працівник, що прийняв заяву. Працівник, який прийняв усну заяву, встановлює особу заявника і попереджає його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, що зазначається в протоколі та засвідчується підписом заявника.

У разі звернення особи з інформацією про злочин до прокурора чи слідчого, які перебувають за межами службових приміщень, складання протоколу про прийняття заяви є обов'язковим. Якщо при цьому неможливо невідкладно скласти протокол (необхідність проведення невідкладних слідчих дій), прийнята усно інформація заноситься до протоколу відразу після виконання невідкладних слідчих дій.

Заяви і повідомлення про злочини, що надходять поштою разом з іншою вхідною кореспонденцією, приймаються секретаріатом прокуратури у загальному порядку, а подані на особистому прийомі громадянами (посадовими особами підприємств, установ, організацій) - прокурорсько-слідчими працівниками прокуратури.

Якщо про злочин повідомлено телефоном, прокурорський працівник пропонує заявнику прибути до прокуратури для подання заяви чи надіслати її поштою. У разі відмови заявника від з'явлення до прокуратури чи від надіслання письмової заяви поштою прокурорський працівник доповідає про це рапортом керівнику прокуратури або самостійного підрозділу. Спосіб перевірки такої заяви визначає керівник прокуратури або самостійного підрозділу, враховуючи характер отриманих даних. Одночасно вживаються всі можливі заходи до запобігання злочинові чи припинення його, а також до збереження слідів злочину.

У разі повідомлення про злочини, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із загибеллю людей, спричиненням їм тілесних ушкоджень, становлять небезпеку щодо функціонування транспорту, прокурорський працівник негайно передає це повідомлення до чергової частини органів внутрішніх справ.

Анонімні повідомлення телефоном, які містять конкретні факти про вчинення злочинів або підготовку до них, невідкладно передаються до відповідних правоохоронних органів для перевірки у ході оперативно-розшукової діяльності.

У разі безпосереднього виявлення ознак злочину прокурорський працівник негайно доповідає про це рапортом керівнику прокуратури або самостійного підрозділу для вжиття передбачених кримінально­процесуальним законом заходів.

Прес-служба прокуратури (відповідальний за цю ділянку працівник) подає на розгляд керівнику прокуратури оприлюднені у пресі, по радіо, телебаченню або в документальних, кіно- чи відеофільмах повідомлення про злочини для прийняття за ними рішень відповідно до кримінально-процесуального законодавства України.

Усна заява про незареєстрований раніше злочин, зроблена під час проведення слідчої дії, заноситься до протоколу слідчої дії й оформляється відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України.

Заяви і повідомлення, інша інформація про злочини, що надійшли до прокуратури, невідкладно доповідаються в день надходження:

• в прокуратурі районного або міського рівня - прокурору;

• в прокуратурі обласного рівня - прокурору або його заступникам;

• в Генеральній прокуратурі України - Генеральному прокурору України або його заступникам.

Керівники прокуратури залежно від характеру інформації, яка міститься у заявах і повідомленнях про злочини, визначають у формі резолюції порядок проведення перевірки в порядку ст. 97 КПК України або передачу їх до інших органів за підслідністю. Після прийняття керівником прокуратури такого рішення заява чи повідомлення про злочин передається в секретаріат для реєстрації у книзі обліку.

Реєстрація заяв і повідомлень про злочини

Заяви і повідомлення про злочини реєструються відповідальним працівником у книзі обліку заяв і повідомлень про злочини (додаток 1), що є документом суворої звітності.

У ній реєструються заяви та повідомлення громадян, підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості, передбачені п.1.3 даної Інструкції, які подані в установленому законом порядку.

Книга обліку заяв і повідомлень про злочини зберігається в канцелярії прокуратур районного та міського рівня і заповнюється працівниками канцелярії за дорученням прокурора, а в неробочий час, святкові та вихідні дні - черговим прокурором.

У прокуратурах обласного рівня, а також в Генеральній прокуратурі України вказана книга зберігається в секретаріаті і заповнюється спеціально призначеними для цього працівниками.

Реєстрація заяв і повідомлень про злочини провадиться негайно після прийняття керівником прокуратури рішення про порядок перевірки. Відповідальна особа за вказівкою керівника прокуратури реєструє заяву чи повідомлення про злочин у книзі обліку, проставляє на них штамп із зазначенням дати реєстрації та номера і через секретаріат передає виконавцю, визначеному в резолюції керівника для перевірки.

Передавання виконавцям заяв і повідомлень про злочини для перевірки без реєстрації забороняється.

Виконавцю повинна бути передана заява чи повідомлення про злочин у день їх надходження до прокуратури, а в Генеральній прокуратурі України - не пізніше наступного робочого дня.

Усі записи в книзі обліку за кожною заявою чи повідомленням про злочин повинні містити стислі, разом з тим достатні відомості про події, що відбулися, про те, ким і в якій формі повідомлено про злочин, яке процесуальне рішення, коли і ким прийнято.

Реєстраційні номери в книзі ведуться у валовому порядку з початку року, починаючи з № 1.

Анонімні заяви та повідомлення про злочини, які надійшли поштою, факсимільним або іншим видом зв'язку, після проставлення на них штампа з датою надходження передаються у підрозділ, працівники якого розглядають звернення для вирішення питання про їх спрямування до відповідних правоохоронних органів для використання в оперативно-розшуковій діяльності.

Якщо за наслідками розгляду звернень громадян та юридичних осіб приймається рішення в порядку ст. 97 КПК України, їх слід реєструвати у книзі обліку заяв і повідомлень про злочини, одночасно виключивши з обліку звернень.

У Генеральній прокуратурі України та прокуратурах обласного рівня не підлягають реєстрації у вказаній книзі первинні звернення громадян, в яких міститься інформація про вчинення злочинів, що надсилаються для розгляду за належністю у підпорядковані прокуратури. Реєстрація таких звернень, як заяв чи повідомлень про злочини, провадиться у тій прокуратурі, якою приймається за результатами їх перевірки рішення в порядку ст.97 КПК України.

У випадках, коли за матеріалами про відмову в порушенні кримінальних справ рішення скасовується, такі матеріали реєстрації у книзі обліку заяв і повідомлень про злочини не підлягають.

Розгляд заяв і повідомлень про злочини

Процесуальні строки розгляду заяв і повідомлень про злочини обчислюються відповідно до вимог ст. 97 КПК України.

Розгляд (проведення перевірки) заяви чи повідомлення про злочин здійснюється слідчими або іншими прокурорськими працівниками за вказівкою керівника прокуратури.

Керівники самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України, прокуратур обласного рівня мають право залучати до перевірки заяв і повідомлень про злочини підпорядкованих прокурорів.

Працівники, що здійснюють перевірку зареєстрованої заяви чи повідомлення про злочин, відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України можуть отримувати пояснення, витребовувати і вивчати необхідні документи та матеріали, призначати за ними дослідження фахівців.

Рішення за заявою чи повідомленням про злочин повинно бути прийняте протягом 3 діб з дня їх надходження до прокуратури.

Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурорським працівником у строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.

Заяви і повідомлення про злочини до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності відповідно до Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність".

Контроль за дотриманням строків проведення перевірки покладається на керівників прокуратури, а в Генеральній прокуратурі України і прокуратурах обласного рівня — також на керівників самостійних структурних підрозділів.

Працівник прокуратури, на якого покладено ведення книги обліку, негайно доповідає керівнику прокуратури про будь-які факти порушення строків перевірки. Керівник прокуратури або уповноважена ним особа щомісяця перевіряє стан ведення книги обліку, про що в ній робить відмітку.

За заявами і повідомленнями про злочини приймаються такі рішення:

-про порушення кримінальної справи в порядку, встановленому ст. 98 КПК України;

-про відмову в порушенні кримінальної справи (ст. 99 КПК України);

-про передачу повідомлення за належністю (одночасно вживаються всі можливі заходи, щоб запобігти злочинові або припинити його. За наявності відповідних підстав, що свідчать про реальну загрозу життю та здоров'ю особи, яка повідомила про злочин, слід вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки заявника).

Про прийняте процесуальне рішення особою, що проводила перевірку за заявою чи повідомленням про злочин, письмово повідомляється заявник, якому роз'яснюється його право оскаржити прийняте рішення, а також порядок оскарження. Копія постанови про відмову в порушенні кримінальної справи направляється прокурору.

7.7.1.Порядок архівації та списання службових документів в органах прокуратури

Дане питання врегульовано положеннями Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України № 90 від 28 грудня 2002 року.

Так, пунктом 12.1. Інструкції визначено, що закінчені в діловодстві справи та наглядові провадження (надалі - справи) постійного і тривалого (понад 10 років) зберігання та з особового складу повинні здаватися в архів прокуратури для наступного зберігання та використання. Справи тимчасового зберігання (до 10 років включно) можуть передаватися в архів прокуратури за погодженням з керівником секретаріату.

Підготовка документів до передачі в архів прокуратури включає: експертизу цінності документів; оформлення справ; складання описів справ; передання справ до архіву прокуратури; забезпечення збереженості документів (п.12.2. Інструкції).

Експертиза цінності документів передбачає всебічне вивчення цих документів з метою оцінки їх правового, політичного, наукового та історико-культурного значення. Висновки експертизи цінності документів є єдиною підставою для включення документів до Національного архівного фонду або виключення документів з нього, а також для встановлення строків тимчасового зберігання документів.

Забороняється виключення з Національного архівного фонду будь-яких документів, складених до 1946 року (п.13.1.).

Для організації та проведення експертизи цінності документів у прокуратурах створюються постійно діючі експертні комісії (ЕК) (п.13.2.).

Основними завданнями ЕК є: розгляд питань і прийняття рішень про схвалення та подання відповідній експертно-перевірній комісії в порядку, установленому Держкомархівом України: описів документів, внесених до Національного архівного фонду; описів документів з особового складу; зведеної номенклатури справ поточного діловодства прокуратури; актів про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду;- організація та проведення спільно з секретаріатом і архівом прокуратури щорічного відбору документів для подальшого зберігання або знищення тощо (п.13.3.).

Під час проведення експертизи цінності здійснюється відбір документів постійного та тривалого (понад 10 років) зберігання для передання до архіву прокуратури, визначення документів тимчасового зберігання в структурних підрозділах, виділення до знищення документів і справ за минулі роки, строки зберігання яких закінчилися. Одночасно перевіряються якість і повнота чинної номенклатури справ, правильність визначення строків зберігання справ, передбачених номенклатурою, дотримання встановлених правил оформлення документів та формування справ (п.13.5.2.).

Відбір документів постійного зберігання проводиться на підставі типового, відомчого переліків документів із зазначенням строків їх зберігання та зведеної номенклатури справ прокуратури шляхом поаркушного перегляду кожного документа. (п.13.5.3.).

За результатами експертизи цінності в прокуратурі складаються акти про виділення до знищення документів, строки зберігання яких закінчилися. При цьому враховуються такі примітки: "Доки не мине потреба", "До заміни новими", "Після закінчення строку договору" тощо (п.15.12.1.).

Відбір документів, строки зберігання яких закінчилися, та складання акта про виділення цих документів до знищення здійснюються після зведення описів справ прокуратури за відповідний період. Зведені описи і акт розглядаються ЕК прокуратури одночасно. Схвалені ЕК акти затверджуються керівником прокуратури тільки після затвердження і погодження в установленому порядку описів справ постійного зберігання та з особового складу, після чого прокуратура - фондоутворювач має право знищувати документи (п.15.12.2.).

Документи включаються в акт про виділення їх до знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, у якому складений акт (п.15.12.3.).

Після погодження та затвердження актів, відібрані до знищення документи у подрібненому вигляді, що виключає можливість їх прочитання, передаються організаціям із заготівлі вторинної сировини за накладними, у яких зазначається вага паперової макулатури, що передана для переробки. Використання цих документів для господарських потреб забороняється (п.15.12.6.).

Порядок знищення документів і справ з грифом "Для службового користування" визначається спеціальною Інструкцією, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 1893 від 27 листопада 1998 р. (п.15.12.9).

В архів прокуратури передаються справи постійного, тривалого (понад 10 років) зберігання та з особового складу. Їх передавання здійснюється тільки за описами справ (п.16.1.).

Підготовка справ структурного підрозділу для передавання до архіву прокуратури включає перевіряння правильності формування документів у справи, оформлення документів кожної справи, оформлення справ та відповідність справ номенклатурі, затвердженій керівником прокуратури.

У разі виявлення недоліків у формуванні та оформленні справ працівники канцелярій структурних підрозділів зобов'язані їх усунути

(п.16.2.).

Прийняття кожної справи проводиться працівником архіву прокуратури у присутності працівника канцелярії структурного підрозділу, який здає документи. При цьому в кожному примірнику опису справ робляться позначки про прийняття тієї або іншої справи. Наприкінці кожного примірника опису справ робляться цифрами та літерами позначки про фактичну кількість справ, що передані до архіву прокуратури, номери справ, яких бракує, дату приймання-передавання справ і підписи осіб, що здавали та приймали справи (п.16.3.).

Справи до архіву прокуратури доставляються працівниками канцелярій структурних підрозділів зв'язаними належним чином (п.16.4.).

Передавання справ в архів прокуратури здійснюється за графіком, складеним архівом, погодженим з керівниками структурних підрозділів і затвердженим керівником прокуратури (п.16.5.).

Якщо окремі справи необхідно залишити у діловодстві для поточної роботи, архів оформляє видачу справ у тимчасове користування (п.16.6.).

Схоронність документів у прокуратурі забезпечується наявністю архівного підрозділу прокуратури згідно із Законом України "Про Національний архівний фонд і архівні установи"(п.16.7.).