- •Глава і.Теоретичні питання з дисципліни
- •Глава 2.Питання практично-прикладного характеру з дисципліни
- •Глава з.Заключні положення
- •Алфавітно-предметний покажчик
- •1.1.Організаційна система прокуратури України
- •Генеральна прокуратура України
- •1.2.Структурауправління прокуратури України
- •1.3.Правові засади й принципи організації та діяльності прокуратури України
- •1.4. Загальне та відмінне в організаційній структурі, компетенції та діяльності територіальних і спеціалізованих прокуратур
- •1.5. Колегії органів прокуратури: організаційно-правові засади їх створення та функціонування.
- •2.1.Загальні принципи організації і діяльності прокуратур в країнах Європи
- •2.2.Організаційно-управлінськізасади побудови органів прокуратури в країнах Європи
- •2.3.Загальне і відмінне в діяльності прокуратури України і подібних державно-правових інститутів західноєвропейських країн
- •2.4.Правове становище і діяльність прокуратури у країнах Співдружності Незалежних Держав
- •3.1. Поняття організації та управління в органах прокуратури
- •3.2.Суб 'єктно-об 'єктний склад управління в органах прокуратури
- •4.1. Організація та правове регулювання діяльності органів прокуратури у сфері міжнародного співробітництва і правової допомоги
- •4.2.Координаційнарада генеральних прокурорів країн снд
- •4.3.Міжнародна та Українська асоціації прокурорів (мета створення, завдання, напрями діяльності).
- •5.1. Управлінські рішення органів прокуратури та їх класифікація
- •5.2.Прийняття управлінських рішень в органах прокуратури
- •5.3.Організація виконання управлінських рішень в органах прокуратури
- •1.2.Поняття кадрів органів прокуратури та його співвідношення з функцією управління
- •1.3. Поняття та сутність управління кадрами в органах прокуратури
- •1.4. Суб'єкти управління кадрами органів прокуратури
- •1.5.Принципи управління кадрами органів прокуратури
- •1.7. Основні види кадрової роботи в органах прокуратури
- •1.8.Загальні психологічні передумови та особливості управління кадрами в органах прокуратури
- •1.9.Правовий статус працівників прокуратури. Умови й порядок прийому на службу в органи та установи прокуратури
- •1.10.Інновації, передбачені наказом Генерального прокурора України №19 від 18 березня 2009 року, для заміщення вакантних посад в районних та прирівняних до них прокуратурах
- •1.11.Атестація прокурорсько-слідчих кадрів
- •1.12.Ротація кадрів органів прокуратури
- •1.13.Правові засади й порядок присвоєння класних чинів працівникам органів прокуратури
- •1.14. Підготовка та підвищення кваліфікації кадрів в системі органів прокуратури України
- •1.15.Порядок притягнення прокурорів і слідчих до передбаченої законом відповідальності, його нормативно-правове регулювання
- •2.1.Організаційно-правові засади реформування прокуратури в Україні
- •2.2. Головні напрями та проблеми реформування прокуратури
- •3.2.Стилі і методи управління керівника
- •3.3. Функції керівника органу (підрозділу) прокуратури, їх класифікація та загальна характеристика
- •3.4.Напрями і засоби (способи) оптимізації праці керівника органу (підрозділу ) прокуратури
- •3.5.Оперативна нарада у керівника органу (підрозділу) прокуратури: поняття, сутність, значення
- •4.1. Поняття взаємодії як основної складової організації роботи та управління в органах прокуратури
- •4.3.Координація прокурорами дій правоохоронних органів з протидії злочинності. Організаційне та матеріально-технічне забезпечення координаційної діяльності правоохоронних органів
- •4.5.Особливості взаємодії органів прокуратури із засобами масової інформації та журналістами
- •5.1. Основні організаційно-управлінські фактори та їх вплив на діяльність органів прокуратури
- •5.2.Контрольна діяльність в органах прокуратури
- •6.1. Розподіл обов'язків у міськрайпрокуратурах
- •6.2. Планування роботи у міськрайпрокуратурах
- •6.3. Оперативні наради у міськрайпрокуратурах
- •6.4. Аналітична робота у міськрайпрокуратурах
- •6.6.Основні організаційно-управлінські обов'язки прокурора міста (району)
- •7.2.Організація розгляду звернень громадян в органах прокуратури України
- •7.3.Організація роботи з правового забезпечення та систематизації законодавства в органах прокуратури
- •7.4.Організація правороз'яснювальної роботи в органах прокуратури
- •7.5.Поняття та критерії оцінювання ефективності діяльності органів прокуратури, їх значення
- •7.6.Професійна етика та поведінка прокурора
- •7.7. Організація діловодства в органах прокуратури
- •7.8.Психологічний портрет працівника прокуратури; його діяльності (пізнавальної, конструктивної, організаційної, комунікативної, іншої)
3.2.Стилі і методи управління керівника
Стиль управління конкретного керівника - це упорядкована сукупність робочих практичних прийомів його поведінки і стосунків з підлеглими в процесі управління, зокрема, при розробці, прийнятті рішень, організації і контролю їх виконання. В стилі управління відображується власна концепція керівника, його особистість, досвід, світогляд, характер; це його власний почерк, ділові манери і ділова професійна грамотність.
Традиційно психологи класифікують стилі управління за трьома основними типами. А саме:
-директивний-авторитарний;
-демократичний;
-ліберальний.
Директивного, або авторитарного керівника можна впізнати за чітким викладенням думок, керівним тоном. Він надає перевагу різного роду заборонам, не знає поблажливості і, як правило, не заохочує працівників. Плани та рішення напрацьовуються власне ним і ним же контролюються.
Подібний керівник має переваги переважно у тих ситуаціях, коли немає часу на тривалі дискусії. Однак якість рішень, що приймається ним, залежить від ступеня його поінформованості чи вміння опрацьовувати наявну інформацію. Крім того, ефективність дій авторитарного керівника прямо пов'язана з кількістю санкцій: кого, як і за що він може покарати.
Зазвичай, керівники цього типу викликають суперечливе ставлення з боку підлеглих, що досить часто призводить до створення у колективі (команді) неформальних груп невдоволених з працівників.
Демократичного керівника з поміж інших вирізняє привітний тон, приязне ставлення, схвальні відгуки на адресу підлеглих та оточуючих. Навіть осуджує він м'яко, рекомендуючи, як вирішити проблему, що виникла. Інструктує такий керівник також не жорстко, а пропонуючи альтернативні рішення. Обговорення планів відбувається у колективі (команді). Проте, і за результати відповідають всі члени колективу (команди).
Ця модель вимагає від керівника впевненості у собі, володіння технікою дискусії, вміння відмежовувати критику дії від особистої критики. При цьому культура спілкування у колективі (команді) знаходиться на належному рівні.
Ліберальні керівники зустрічаються рідко, найчастіше у творчих колективах. Від підлеглих такий керівник, як правило, відсторонений, виконуючи психотерапевтичну роль, зосереджуючи на собі всю агресію колективу (команди).Справи вирішуються самі по собі, енергія вирує, але більшою частиною витрачається не на справу, а на міжособисті стосунки.
Стиль управління знаходиться в тісному зв'язку та взаємодії з методом управління. Окремі вчені й спеціалісти не визнають різниці між ними і розглядають їх як рівнозначні. Але різниця між цими поняттями є і досить суттєва.
Якщо метод управління може бути загальновживаним комплексом способів і прийомів впливу суб'єкта на об'єкт управління, незалежним від керівника, то стиль управління залежить від індивідуальності керівника, стиль управління завжди суб'єктивний, при всій об'єктивності форм, в яких він проявляється. «Метод і стиль можна порівняти з нотами і манерою виконання музичного твору, ноти одні для всіх, але кожний виконавець трактує твір по-своєму» .
На практиці стиль управління керівниками органів (підрозділів) прокуратури часто недооцінюється. Неможливо погодитися з тим, що лише ретельне і своєчасне виконання наказів, інструкцій та інших управлінських рішень вищого керівництва, дотримання регламентних положень забезпечать достатній рівень діяльності органу (підрозділу) і системи в цілому.
Особливе значення стиль управління набуває тоді, коли від керівника і колективу вимагається застосування найбільш оптимальних прийомів і методів впливу на ситуацію, мобілізації зусиль всього колективу на спільні
дії.
Стиль управління не є раз і назавжди встановленим, він може і повинен змінюватись під тиском як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів. У чистому вигляді типи стилю управління, як і темпераменти, практично не зустрічаються. Можна говорити лише про переважання елементів того або іншого стилю.