6.3. Оперативні наради у міськрайпрокуратурах

Оперативні наради у міськрайпрокуратурах є однією з дійових форм оперативного керівництва підпорядкованим колективом, підвищення відповідальності прокурорсько-слідчих працівників за доручену справу. Проведення таких нарад диктується необхідністю обговорення на широкому загалі, в інтересах поліпшення стану справ, окремих питань діяльності прокуратури району (міста), в тому числі через заслуховування звітів

(пояснень) прокурорсько-слідчих працівників про виконання службових обов'язків, виконання програм стажування тощо.

Окреслене коло питань може бути розширено, за умови, що проблеми, варті уваги оперативних нарад, відносяться до компетенції прокурора міського (районного) рівня.

Відносячись до внутрішньої форми організації роботи прокуратури, оперативна нарада передбачає проведення її лише за участю прокурорсько-слідчих працівників. Скликати і проводити такі наради вправі лише прокурор міста (району), або в. о. прокурора.

При оформленні протоколу оперативної наради варто керуватись напрацьованими практикою рекомендаціями:

• протокол має бути пронумерований і містити дату проведення оперативної наради, дані про склад учасників, розглянуті питання, інформуючих або звітуючих осіб;

• після кожного заслуханого питання вказується прийняте нарадою рішення, при цьому в обов'язковому порядку зазначаються як безпосередні виконавці, так і особи, відповідальні за контроль виконання;

• виступи, зроблені на нараді, до протоколу не вносяться. За наявності письмових тез, їх долучають до протоколу в якості додатку;

• підписується протокол прокурором ( в. о. прокурора), після чого він набуває сили управлінського рішення, обов'язкового для виконання.

6.4. Аналітична робота у міськрайпрокуратурах

Вагомим організаційним чинником, без якого неможлива ефективна прокурорсько-слідча діяльність, є поглиблений аналіз й узагальнення як власної роботи так і стану додержання законів на відповідних територіях. Ці два способи (аналіз та узагальнення) у своїй сукупності допомагають вникнути в суть події, виявити проблему, характерні тенденції, а головне -розкрити їх сутність.

Аналіз, як відомо - розчленування, розкладення подій на складові частини, властивості, стадії розвитку тощо. Відповідно до прокурорської діяльності аналіз дозволяє ґрунтовно дослідити певні дії (діяльність), їх наслідки, сприятливі і несприятливі фактори (причини і умови).

Узагальнення - це виявлення і групування суттєвих, загальних ознак. Воно дозволяє, наприклад, вести мову про спільні й відмінні риси в роботі по галузях діяльності, про позитивні та негативні тенденції тощо. Безпосередній процес узагальнення характеризується поетапним переходом від одиничного до загального чи менш загального до більш загального.

По відношенню до прокурорської діяльності узагальнення, як спосіб аналітичного дослідження проблемних питань, дозволяє глибше осягнути дійсний стан справ, перейнятись його сутністю, побачити позитивні й негативні тенденції та відповідно до цього спрогнозувати подальші події, а також необхідні заходи впливу.

У кожному аналізі (узагальненні) повинна міститись критична оцінка проведеної роботи, зазначатись актуальні проблеми, пропонуватись шляхи їх вирішення.

Генеральний прокурор України вважає неприпустимим практику складення чисельних аналізів (узагальнень) у міськрайпрокуратурах і забороняє встановлювати підпорядкованим прокурорам обов'язкові тематику і періодичність аналітичних вивчень. Ця заборона закріплена у наказі №1/2005 та кореспондована в галузевих наказах з окремих напрямів прокурорської діяльності.

Загальною вимогою проведення аналітичної роботи є відповідна підготовка до неї. Виконавець повинен розробити коло питань, які потребують висвітлення (за відсутності диференційованих схем), визначити необхідний для вивчення інформаційний матеріал: документи, справи, статистичні звіти тощо. Указати мету аналітичного дослідження, методи дослідження, очікувані результати. Не виключається можливість проведення в рамках аналітичного дослідження відповідних перевірок додержання законів, з тим щоб ґрунтовно дослідити проблему. Підготовчий етап, до якого відноситься весь комплекс окреслених дій, є першою і чи не найважливішою стадією аналітичного дослідження.

Друга стадія передбачає збір необхідної інформації та її опрацювання, в тому числі :

• перевірку кожної Інформації на повноту, об'єктивність, достовірність шляхом ознайомлення, аналізу й оцінки з точки позицій її достатності для проведення аналітичного дослідження;

• групування статистичної та іншої інформації, відібраної для дослідження (надання зібраним цифрам і фактам визначеної форми та структури за їх індивідуальними ознаками);

• складання (у разі потреби) порівняльних таблиць, діаграм, графіків, схем з метою приведення матеріалу, що досліджується, до порівняльного стану;

• аналіз співвідношення зібраних статистичних даних у порівняльних таблицях;

• встановлення причинно-наслідкових зв'язків, формулювання висновків;

• розроблення на основі сформульованих висновків конкретних рекомендацій і пропозицій щодо розв'язання (вирішення) наявних проблем.

За умови послідовного виконання перших двох стадій аналітичного дослідження можна приступати до третьої стадії - власне підготовки аналітичного документу.

Аналітичний документ складається, як правило, з чотирьох частин:

• вступу;

• описової (констатуючої);

• аналітичної;

• резолютивної (висновки і пропозиції - рекомендації).

У вступній частині вказуються :

-дата, місце, підстави і приводи проведення аналітичного дослідження (на виконання плану роботи, завдання, вказівки; у зв'язку з ростом рівня злочинності загалом чи окремих її видів тощо);

-нормативні, методичні, інформаційні матеріали, у т.ч. система показників для проведення аналітичного дослідження;

-мета дослідження;

-питання та період, що досліджуються;

-учасники дослідження ( за необхідності).

В описовій частині (в залежності від виду дослідження):

-розкривається фактичний стан справ (стан законності) у піднаглядній сфері шляхом виокремлення проблем або негативних тенденцій, що набули розвитку;

-зазначаються характерні причини й умови допущених порушень з наведенням прикладів на підтвердження викладених аргументів.

В аналітичній частині:

-зазначаються кількісні та якісні характеристики наявних порушень, зважаючи на їх чисельність і динаміку, позитивні та негативні тенденції розвитку тощо, з посиланням (у разі необхідності) на відповідні таблиці, графіки, діаграми, схеми розроблені на стадії підготовки до аналітичної роботи ;

-висвітлюється рівень прокурорського нагляду (стан управлінської діяльності) щодо предмета вивчення, зазначаються недоліки та упущення в роботі прокурорів і причини, що їх обумовили.

Резолютивна частина вміщає:

-бачення (прогнозування) можливих наслідків за умови залишення проблем без вирішення або через подальший розвиток негативних тенденцій;

-висновки щодо стану наглядової, управлінської чи іншої діяльності;

-пропозиції щодо імовірних (конче необхідних) заходів, спрямованих на усунення причин, які зумовили порушення законів, або наявні недоліки в наглядовій, управлінській чи іншій діяльності, шляхів підвищення ефективності роботи, в т.ч. щодо координації діяльності правоохоронних органів з протидії злочинності, удосконалення законодавства та відомчих актів з питань організаційно-управлінської діяльності прокуратури та інших;

-рекомендації щодо способу реалізації аналітичного документа.

Структура аналітичного документа наводиться, зазвичай, у плані дослідження, обов'язковість складення якого доведена практикою. Окрім чотирьох згаданих вище розділів (частин) вона може передбачати додатки до аналізу (узагальнення), в т.ч. таблиці статистичних показників, схеми, діаграми, графіки тощо. У будь яких випадках завершений аналітичний документ (аналіз чи узагальнення) має відповідати за структурною побудовою зразку, наведеному у плані, що затвердив відповідний керівник прокуратури.

При проведенні аналітичних досліджень та їх документальному оформленні не слід припускатися переваги описового стилю над аналітичним, переобтяжувати текст числовими даними, значною кількістю прикладів, а також детальним описом всіх вивчених в ході аналітичного дослідження кримінальних, цивільних та інших справ. На практиці всі ці недоліки, на жаль, мають місце.

До інших типових недоліків, що допускаються при проведенні аналітичних досліджень, відносяться:

• неспроможність виокремити проблему, глибоко та всебічно розібратись в її витоках, дослідити негативні тенденції та причини порушень законів;

• не надання об'єктивної і принципової оцінки стану прокурорського нагляду (управлінської діяльності);

• відсутність конкретних пропозицій;

• низький рівень реалізації внесених пропозицій та результатів аналітичного документу.

Не завжди копії аналізів й узагальнень надсилаються до галузевих підрозділів прокуратур вищого рівня, що унеможливлює контроль за якістю та ефективністю аналітичної роботи в органах прокуратури, координацію цієї діяльності у масштабах області та системи органів прокуратури загалом.

При оформленні аналітичних документів нехтуються вимоги стандартів, якими передбачено, що текст документу має відповідати, насамперед, нормативам державної мови. Його зміст у цілому та окремі положення повинні викладатись однозначно і виключати різне тлумачення. У тексті мають вживатись загальнозрозумілі доступні і в той же час коректні, з точки зору мови права, позначення та терміни, забезпечуватись єдність термінології. Терміни аналітичного документа, не повинні відрізнятись за змістом від термінів, вживаних у Конституції і законах України, що регулюють відповідну сферу діяльності і використовувались в якості нормативної бази аналітичного дослідження.

Аналітичні документи оформлюються, як правило, на аркушах паперу стандартного формату А-4, відповідно до вимог Інструкції по діловодству в органах прокуратури, зокрема, її розділом 9 „Складання та оформлення службових документів":

• складання документів (підрозділ 9.1.);

• оформлення документів (підрозділ 9.2.);

• датування документів (підрозділ 9.3.);

• погодження документів (підрозділ 9.4.);

• засвідчення документів (підрозділ 9.5.);

• оформлення додатків до документів (підрозділ 9.9.).

Остання і чи не найважливіша стадія аналітичної роботи - реалізація аналізів, узагальнень, яка є обов'язковою і здійснюється шляхом: обговорення на оперативних, координаційних (міжвідомчих) нарадах; внесення актів прокурорського реагування; висвітлення стану законності в засобах масової інформації тощо.

6.5.1.Збирання та опрацювання інформації для аналітичної роботи

Розумна організація аналітичної роботи передбачає своєчасне надходження інформації, котра характеризує стан справ в усіх правових сферах, піднаглядних структурах. Чим оперативніша, повніша та достовірніша будь-яка інформація, тим вона результативніша. Належне забезпечення необхідною інформацією дозволяє прокурору мати досить повну обізнаність щодо процесів, які відбуваються, і на підставі цього вірно визначати проблеми, обирати найбільш оптимальні шляхи їх вирішення.

Органи прокуратури районного (міського) рівня використовують в даний час в якості джерел і носіїв інформації:

-статистичні звіти

-інформаційні таблиці основних показників роботи слідства і прокурорського нагляду

-повідомлення контролюючих органів

-звернення громадян та депутатів усіх рівнів

-виступи засобів масової інформації

-матеріали наглядової, слідчої та судової практики.

З метою формування необхідної інформаційної бази, наказ №1/2005 (п.26) та галузеві накази Генерального прокурора України вимагають від усіх підлеглих прокурорів представляти до прокуратур вищого рівня у п'ятиденний строк з дня підписання примірники наступних документів:

планів роботи;

наказів про розподіл обов'язків;

копії актів прокурорського реагування, аналізів (узагальнень) тощо.