3.5.Оперативна нарада у керівника органу (підрозділу) прокуратури: поняття, сутність, значення

У діяльності органів прокуратури, суттєва роль відводиться оперативним нарадам, які є однією з форм управління прокурорсько-слідчими колективами на рівні АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових регіонів та ВМС України, їх галузевих підрозділів та низових структур.

Водночас, оперативні наради - ефективний мобілізуючий засіб у спрямуванні зусиль прокурорів й слідчих на реалізацію завдань, які випливають з Конституції та Законів України, указів Президента України, наказів і вказівок Генерального прокурора України.

За усталеною практикою, оперативні наради скликаються для обговорення питань, що потребують прийняття колективних (колегіальних) рішень, проте не можуть бути розглянуті колегією по причині відсутності в структурі деяких прокуратур дорадчого органу цього типу, або через недостатні, як для колегії, важливість та актуальність.

Орієнтовний перелік питань до оперативної наради міститься в наказі Генерального прокурора України №1 від 19 вересня 2005 року "Про організацію роботи та управління в органах прокуратури України". Це плани роботи; звіти прокурорів і слідчих про виконання службових обов'язків; факти порушень службової дисципліни; результати перевірок, аналітичних вивчень.

Окреслене коло питань не є вичерпним і може бути розширено, за умови, що всі проблеми, варті уваги оперативних нарад, відносяться до компетенції керівників, наділених правом їх проведення.

У прокуратурах АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових регіонів та ВМС України - це прерогатива прокурорів, їх заступників, а також керівників структурних підрозділів, у міських, районних та прирівняних до них прокуратурах - лише прокурорів.

Недоцільно виносити на оперативні наради питання, які потребують розгляду на семінарах або при використанні інших форм навчання. Так само неприпустимо перекладати на учасників оперативних нарад вирішення питань, які відносяться до повсякденних обов'язків керівника прокуратури (продовження термінів слідства, визначення розміру премії тощо).

Щодо порядку підготовки і проведення оперативних нарад в прокуратурах АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових регіонів та ВМС України, його регулюють чинні регламенти їх роботи, здебільшого схожі між собою редакційно. Це пояснюється тим, що при розробці зазначених документів взято за основу Регламент Генеральної прокуратури України, затверджений наказом Генерального прокурора України №53 від 30 вересня 2005 року.

У низових прокуратурах (міських, районних, міжрайонних і прирівняних до них за статусом), де не регламентується, як правило, жодне з питань організаційного блоку, підходи до порядку скликання та проведення оперативних нарад, оформлення рішень, прийнятих колегіально, істотно різняться, оскільки ґрунтуються на вимогах керівників, які використовують при цьому свої власні досвід і напрацювання.

Учасниками оперативної наради є, як правило, працівники прокуратури, що відповідає її статусу - своєрідної внутрішньої форми організації роботи органів і підрозділів прокурорської системи. В той же час, можливо запрошення на такі наради працівників інших правоохоронних відомств, наприклад, при підведенні підсумків роботи прокуратури за певний звітний період, заслуховуванні стану діяльності щодо розкриття й розслідування злочинів тощо. Подібні наради іменуються в практиці розширеними. Вони не мають ніяких переваг порівняно зі звичайними оперативними нарадами.

Рішення, прийняті на оперативній нараді, оформлюються протокольно. Протокол оперативної наради - це управлінське рішення, яке набуває сили після підписання його уповноваженою особою - керівником відповідного органу чи підрозділу прокуратури. Підписуючи протокол, прокурор (керівник підрозділу) контролює водночас якість його складення, достовірність поданого матеріалу, повноту та конкретність прийнятого рішення.

Вимоги щодо оформлення протоколів оперативних нарад можна сформулювати наступним чином:

• протокол має бути друкованим, а не рукописним та містити порядковий номер, інформацію про дату, місце проведення наради, склад її учасників, розглянуті питання, осіб, які доповідали, звітували, брали участь в обговоренні нагальних проблем прокурорсько-слідчої діяльності;

• кожне розглянуте нарадою питання підсумовується рішенням, в якому зазначаються терміни виконання, безпосередні виконавці, особи, на яких покладено забезпечення контролю виконавчої дисципліни;

• виступи, зроблені на нараді, до протоколу не вносяться. За наявності письмових доповідей, інформацій, тез, їх долучають до протоколу в якості додатку.

Практикою напрацьовані різноманітні форми і засоби здійснення контролю за виконанням управлінських рішень, до числа яких, як зазначено вище, відносяться протоколи оперативних нарад. Найбільш прийнятими щодо останніх слід визнати перевірки (в т.ч. з виїздами) фактичного виконання працівниками прокуратури доручень на проведення заходів організаційного, наглядового, аналітичного спрямування та з навчання кадрів.

Ця форма контролю має переваги порівняно з іншими, оскільки дозволяє безпосередньо на місці (в прокуратурі чи структурному підрозділі) ґрунтовно опрацювати матеріали, які підтверджують чи спростовують проведення відповідної роботи, оцінити їх з позицій якості та дієвості щодо кінцевого результату.

Поряд із перевірками заслуговує на широке використання практика вивчення документів, які забезпечують організаційне супроводження намічених заходів. Це можуть бути плани й методики перевірок додержання, застосування законів, схеми (плани) аналітичних вивчень, програми науково-практичних конференцій, семінарських занять тощо. Не менш корисно практикувати з метою контролю, розгляд по суті довідок, висновків, узагальнень (аналізів), подань, протестів, позовів, інформацій, інших матеріалів, підготованих прокурорсько-слідчими працівниками, а також відповідей на акти прокурорського реагування.

В якості допоміжних засобів контролю, рекомендується застосовувати статистичні звіти, рішення колегіальних органів, накази, звіти (пояснення) посадових і службових осіб щодо фактів порушень виконавчої дисципліни, всілякі форми обліку, можливості комп'ютерних та інших систем контролю.

У міських, районних та прирівняних до них прокуратурах повноваження в частині контролю виконання покладаються на відповідних прокурорів. В прокуратурах АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових регіонів та ВМС України - це компетенція посадових осіб, які

проводили нараду, а на рівні перших керівників - організаційно-контрольної служби (відділу).

Рішення знімаються з контролю по фактичному виконанню, яке має бути підтверджено:

• позначками в контрольному примірнику протоколу наради проти кожного пункту резолютивної частини рішення;

• матеріалами перевірок, аналітичних вивчень, документами щодо результатів їх реалізації;

• рапортами (довідками) прокурорсько-слідчих працівників, які безпосередньо виконували рішення оперативної наради, або перевіряли стан виконання його в порядку контролю.

З метою виявлення та усунення недоліків і вузьких місць у практиці організації та проведення оперативних нарад, вбачається за потрібне періодично узагальнювати її та аналізувати.

Запитання, відповіді на які наведено у Розділі 4 глави II.

І.Поняття взаємодії як основної складової організації роботи та управління в органах прокуратури. Її організаційно-правові засади, форми. 2.Поняття та основний зміст повноважень прокурора з координації дій правоохоронних органів з протидії злочинності. Загальне та відмінне в поняттях «координація» та «взаємодія».

З.Основні суб'єкти, напрями та форми координації дій правоохоронних органів з протидії злочинності.

4.Порядок підготовки та проведення координаційних (міжвідомчих) нарад, документального оформлення та виконання напрацьованих ними рішень. 5.Особливості взаємодії (співпраці) прокуратури з судами і органами юстиції.

б.Особливості взаємодії прокуратури з органами державної влади, місцевого самоврядування та контролю. Гарантії забезпечення незалежності прокуратури при взаємодії з органами державної влади, місцевого самоврядування, контролю.

7.Особливості взаємодії органів прокуратури із засобами масової інформації та журналістами.

Розділ 4.Організація взаємодії в органах прокуратури