104. «Світогляд укр. Народу» Левицького

Свої погляди на народну творчість Нечуй-Левицький виклав у праці «Світогляд українського народу від давнини до сучасності» (1868), яка й нині є корисним дослідженням у галузі української міфології. В ній письменник аналізує перекази, приказки, вірші, в яких відбито соціальні конфлікти й суперечності в гущі українського народу. Добре знаючи закулісні сторони церковного життя, він гостро критикує в цій праці вияви відступу від християнської моралі та благочестя в середовищі священнослужителів. Робота складається з розділів: «Основа, ціль і форма давніх українських міфів; колядки й щедрівки — найбільший матеріял для міфології», «Світлі боги: пан Господар, богиня Сонце, богиня Зоря, богиня Хмара, Громовик пастух, хлібороб, воїн, ловчий, Вітер, богиня Весна. Весняні ігри, Купайло, Коляда. Темні зимові сили, страсть і смерть світлих богів. Різдво Сонця і інших світлих богів», «Пантеїзм в українській міфології, метаморфози, сотворіння світу, мирове дерево-дуб, слід дуалізму, сотворіння людей». Аналізуючи українську міфологію, Нечуй-Левицький виходив із засад, що її основою були небесні явища, і людська фантазія уособлювала їх у геоморфній і зооморфній формі, пристосовуючи їх до своїх щоденних потреб. Народ творив образи богів відповідно до свого смаку і психологічного характеру, переніс із землі на небо форми свого побуту і соціальної ієрархії. Він звернув увагу на естетичний бік народної міфології, дотримування нею натуральних форм і уявлень. Для свого часу праця Нечуя-Левицького відзначалася повнотою матеріалу, сказати б, комплексним підходом до предмета дослідження. Спочатку автор показав «світлих богів» — бога Господаря, богинь Сонце, Зорю, Хмару, Весну, Громовика у вигляді воїна, пастуха, хлібороба, ловчого, далі — Купайла і Коляду. Після цього, вищого ешелону влади, йдуть нижчі духи і півдухи, що ними людська фантазія заселила землю: русалки, мавки, полісуни, польовики, домовики, чорти, відьми й відьмаки, упирі й вовкулаки, Доля й Злидні. І завершується книжка розділом про пантеїзм в українській міфології: метаморфози (перетворення людини в дерево, траву, росу, квітку, птаха, тварину та ін.), створення світу і мирове дерево, створення людини. Автор оперував тим матеріалом, який на той час був зібраний і піддавався науковому узагальненню. Багато положень книжки не витримують нині строгої наукової критики, але її фактичний матеріал, його систематизація, влучні спостереження письменника-вченого, прозорий виклад приваблюють читача, розкривають перед ним широку панораму давньої української народної культури.Нечуй-Левицький був першим, хто подав системний огляд української міфології. Після нього з'явилося ще кілька робіт, які поглибили окремі аспекти цієї наукової проблеми на матеріалі як української, так і всієї східнослов'янської міфології. На тлі наукових досліджень краще видно сильні і слабкі сторони книжки Нечуя-Левицького. Вона не втратила свого ідейно-естетичного, наукового і пізнавального значення. Як перша спроба нарису української міфології вона є цінним першоджерелом, першопочатком серйозної розмови про духовність українського народу, багатовікові традиції його самобутньої культури.